Сон

Коли зустрілись ми з тобою — вже й не згадаю…

Тільки тінь пригадую. Та чи то була я?

І ніч, що обіймала нас у ту саму мить.

Той ти, що був зі мною… Та де зараз він?

Тоді казав ти мені:

«Ти єдина на цілім світі, заради кого жити мушу я…»

Ти обіцяв, ти присягу дав мені!

А де вона зараз? Немає…

Вона зникла! Її вкрали, забрали!

А чи дійсно це так?

А зараз я без тебе…

І тільки уві сні приходиш ти.

Приходиш і мовчиш, мовчиш і слова не кажеш!

Невже чужою стала для тебе я?

Невже ти забув?

Забув, як обіцяв? Забув, як присягу давав?..

«Забери, забери мене з собою!

З тобою хочу бути я!»

Тоді, наче струмом, вдарили твої слова:

«Не час, ти чуєш? Я не забув!

Я пам’ятаю все, що тобі обіцяв,

Я пам’ятаю присягу, яку тобі давав!

Але зачекай… Зачекай ще трішки.

І я прийду. Прийду і заберу тебе до себе.

Де ти будеш зі мною, а я — з тобою».