III. ВПІВГОЛОСА

Тримай цигаку, друже

Давай покуримо з тобою неквапливо,

Бо нам направду вже нема куди спішити

Впівголоса ми поговоримо про все,

Що віддавна тяжіло в нетрях серця

Хай стелиться розмова, наче дим,

По втомленій землі

Лише поглянь

На ці палкі до божевілля зорі

Немов сама безодня споглядає

За нами в тисячі і тисячі очей

Майбутне і минуле

Зійшлись в єдину точку: тут і зараз

Все, що здавалось нам таким важливим

Вже значення ніякого не має

Розтануло і щезло у пітьмі

Та навіть страх,

Що завше чатував нас хижим звіром

Не має більше понад нами влади

Бо ми направду вже втомилися боятись

Бо нам направду вже нема чого втрачати

Ми - тінь тіней, ми - втома цього світу,

Туманні обриси чиїхось сноведінь

Так підійшли ми вже до краю нóчі

Чи то до краю самогó життя

Ще довго ми вдивлялись в гущу неба,

Медведицю велику й Оріона

Я відшукав одразу

Лиш Андромеду я не зміг знайти

Із циклу "Флора" 2026