Хотів би я тебе зустріти знов

Вона не та, вона не розуміє,

Чому ж не розуміє хтось пита

Вона не бачить захвату в подіях

Не бачить те, що бачу я.

Вона, це не одна людина, вона це безліч

Безліч лиць, думок, подій.

І жодна з них не спромоглась створити диво.

І жодна з них не змусила мене до дій.

Лиш раз траплялось це маленьке диво,

Гадав це все вже звичний захід, звичний день

Зустрів, побачив, побалакав, ледь не забув, прийшов і захворів

Вона, так, це була вона. Така одна.

Я був захоплений ідеями своїми,

Вона захоплена моїм.

Я розмовляв з нею про перспективу, про зорі, подихи, думки,

Вона все слухала, й любила це в собі.

Дії, так багато дій. Дурних, розумних, і маленьких і великих

Я втратив голову, відчув що було в ній.

І втратив стежку, забагато дій, у більшості не тих

Це ніби напівсон, накликав хмару, що закрила пару вій.

І так погасло полум'я, хоча, насправді "огоньок"

І так я втратив те, що наче так хотів знайти.

Це був єдиний раз коли я бачив,

Захоплення та захват у її очах, й те саме у моїх.