Розділ І
Вона зайшла до гаража. Опівнічне світло било крізь не закриті шторами маленькі вікна. Вона, Марія, 42, домогосподарка майже 20 років, занесла чергову коробку з речами, які 17-ти річній донці вже не потрібні. Жінка поставила коробку на охайно впорядковану полицю поряд з іншими коробками. Кожна була дбайливо підписана «Мія 2010», «Діма 2018», «Тато, мама 2015». Тепер до ряду додалось «Мія 2020». Діти виросли. Їх дитинство позаду. Професійне навчання та доросле життя…попереду. Чоловік пішов на підвищення. Втретє за останні 10 років. А вона?
Вона відійшла від полиці. Оглянула сімейний гараж. З легкою посмішкою зробила видих. Погляд ковзнув по старому кріслу. Звичайне, плетене, витончене, старе. Жінка підійшла до нього неспішно. «Яку історію ти приховуєш?», подумала сама до себе вона та обійшла обєкт своєї уваги навколо. Сіла у нього. Заплющила очі. Спогади…
Спогади чи напівсон нахлинули майже одразу. Стара веранда, її мама в цьому кріслі. Сучасний сад, її батько, вже старенький, в цьому кріслі. Перші старання її дітей триматись за це крісло, як опору здійснюючи перші кроки. Кадр за кадром, фрагменти минулого за фрагментами. Невідчутно йшов час. Марія розплющила очі від відчуття прямого сонячного світла на своєму коліні. Вона провела тут всю ніч. Ніхто не шукав її. Втомлений чоловік заснув одразу після вечері. Діти виїхали.
Вона повільно підвелась. Тіло нило, але жінка виспалась. Попрямувала на кухню. Чоловік був там. Заварив каву. Налив обом. Він думав дружина встала рано. Вона сіла навпроти нього з лагідною посмішкою вдячної людини. Він гортав стрічку новин в мобільнику. Посміхнувся їй вітаючи з новим днем. Вони снідали. Думками вона поверталась до крісла.
Для системи вона стала невидимою. Але в цьому була і неймовірна, майже п'янка свобода. Марія пам’ятала, як досліджувала кожен музейний експонат, описуючи та готуючи його для виставки чи на зберігання у фонди. В її свідомості встановилася абсолютна, кришталева тиша. Не порожнеча. А саме тиша перед тим, як написати перше слово на чистому аркуші.
Вона повільно підвелась. Поцілувала чоловіка в чоло та вийшла у гараж. Рішення прийнято. Марія повернеться до своїх досліджень. Але спершу вона згадає, як це робиться. Згадає, як вона раніше робила це не змигнувши оком.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!