Народження Нереї

Тіама прокинулася від першого ж різкого сигналу комунікатора. Попервах вона махнула рукою, і на підлогу дзвінко полетіли проєкційні екрани разом із самим приладом.

— Та я вже тут! Кому що треба?.. — Дівчина протирала очі, озираючи каюту й не зовсім розуміючи, що відбувається.

Нарешті комунікатор, що безперервно блимав на підлозі, привернув її увагу.

— Та хіба ж можна так лякати майже самотню дівчину? — пробурмотіла Тіама, піднімаючи й вмикаючи зв'язок.

— Привіт, Тіамо! Терміново потрібна допомога! — Голос Торіана в динаміку був украй напруженим, говорив він глухим шепотом.

— Ти не міг би зранку мені набрати, гірський гноме? Ніч надворі!

— Це в тебе ніч, а в мене — ранок! Ми ж на різних планетах, Тіамо!

— А, точно... — позіхаючи, протягнула дівчина. — Цей нюанс я якось не врахувала. То що сталося?

— Виробіток монархату хтось знайшов, — швидко промовив шахтар. — І я навіть підозрюю, що хтось із людей Рікара. Їх тут багато, родій — метал цінний.

— Ага, я пам'ятаю палкий привіт від тих недоумків, — стиснула губи Тіама. — Усе, я прокинулася. Що далі?

— Напевно, вони стежили за мною. І за тобою, коли ти відвозила готові вироби... Але я вже встиг вибрати весь дорогоцінний шар, тож їм дістануться самі скельця!

— Це ти молодчина, гномику. Але я збиралася до тебе в рейс лише післязавтра — саме мав Тірі повернутися.

— Немає часу, Тіамо! Кристали я сховав у контейнері з-під родію й замаскував родієвим пилом, але їх треба вивезти негайно!

— Та вже... Якщо вони стежили за мною, то Рікару скласти один плюс один і зрозуміти, де шурф із кристалами, зовсім нескладно, — пробурмотіла Тіама.

— Стеження за мною їм особливо й не потрібне, — зітхнув Торіан. — Станція невелика, особливо не сховаєшся. Імперців майже немає, допомоги чекати нізвідки!

— То ми можемо все втратити... — задумливо прошепотіла Тіама. — Але на кліпері полетів Тіріган! А «Носоріг» не такий швидкий...

— «Носоріг»?! Штурмовик?! — вигукнув Торіан.

— Ну так, важкий штурмовик.

— Те, що треба! Якщо на орбіті є їхні кораблі, «Носоріг» — це чудовий шанс урятуватися. З його-то бронею!

— Так, Тіктак його полагодив на славу, — усміхнулася Тіама. — Вирішено: вилітаю негайно! А ти забарикадуйся на складі.

— Я вже тут. Але вдень вони навряд чи наважаться — надто багато персоналу. А от до ночі буде кепсько...

— Уже лечу, добрий гноме! Чекай і не здавайся!

— Чекаю, Тіамо! — Торіан відключився.

— Скальпелю, ти стріляти вмієш?! — Тіама вихором увірвалася до медблоку.

Скальпель спокійно сидів біля великого панорамного екрана й уважно розглядав метеликів, що пурхали.

— Щось сталося? — не повертаючи металевої голови, запитав дроїд.

— Хочеш розважитися? Постріляти, політати... може, навіть трохи повбивати? — видихнула Тіама, після чого перевела погляд на екран: — Ой, метелики! Яка краса!

— Тобі теж подобаються метелики? — поцікавився дроїд.

— Ні, не дуже. То як щодо постріляти й допомогти доброму гному?

— Гномів не буває, Тіамо. Але постріляти можна, якщо тобі треба.

— Треба, доку! Дуже треба! Вилітаємо просто зараз!

— До чого така поспішність? — ледве встигаючи за дівчиною, що бігла, запитав дроїд, видаючи легке гудіння сервоприводів.

— Горю бажанням познайомити тебе з гномом, Скальпелю! Такий шанс випадає раз у житті!

— Я вже не завжди розумію, коли вона жартує... — тихо пробурмотів док, разом із дівчиною забігаючи до вантажного шлюзу «Носорога».

Важкий штурмовик із глухим ревом піднявся з палуби ангара й рушив захисним фарватером у космос.

— Якщо ти забула, — озвався Скальпель, — система захисту зараз працює в автоматичному режимі. Усі правила фарватеру треба виконувати суворо!

— Натяк зрозуміла, доку. Буду дуже обережною.

— Нам належить бій?

— Так, доку. Схоже, пірати Рікара перейшли дорогу нам і нашому другові. Треба його забрати й швидко зникнути, — сказала Тіама.

— Яка зброя є на борту? — запитав дроїд.

— Он там подивися, біля трюму. Тірі завжди щось тримає про всяк випадок.

За хвилину Скальпель повернувся, упевнено тримаючи в маніпуляторах масивну лазерну гвинтівку:

— Чудовий зразок середньоімперської творчості!

— А, це батькова спадщина, — глянула Тіама. — Давня штука, але в ідеальному стані.

— Тоді наші шанси зросли, Тіамо. Я хоч і медик, але все ж бойовий медик, — спокійно відповів Скальпель.

— А тобі пасує, доку! — засміялася Тіама, дивлячись на сталевого лікаря з важкою гвинтівкою напереваги.

Штурмовик, набравши потрібну швидкість, із щільним хлопком розірваного простору стрибнув у гіперпростір.

Планета Рі-Куана зустріла їх своєю традиційною, непроглядною брудною бурею.

Ще під час виходу з гіперпереходу бортові сенсори «Носорога» засікли три кораблі, що дрейфували на орбіті.

— Схоже, дорога назад буде веселою, — зауважив Скальпель, вдивляючись у мерехтливі сітки радарів.

— Два вантажники з додатковим озброєнням — це дрібниці. Броні немає зовсім: одне точне влучання — і вони на звалищі. А от «Ворон» — це серйозно... Діятимемо за обставинами! — сказала Тіама, закладаючи віраж і спрямовуючи штурмовик просто в бушуючу щільну атмосферу.

На посадковому причалі перебувала пара важких транспортів, що вантажили концентрат родію. Навколо все здавалося буденним і спокійним.

Тіама одразу переключила канал зв'язку:

— Торіане, ми на місці! Торіане, відповідай!

— Так, я тут! — озвався шепіт у комунікаторі. — Навпроти складу чергують двоє людей. Нещодавно з'явилися, коли нічна зміна пішла на роботу.

— Зрозуміла тебе. — Тіама звичним рухом перевірила бластер на поясі й запасні батареї. — У тебе є на складі дроїди, щоб завантажити контейнер?

— Так, двоє є. Я їх удень викликав і поки що вимкнув.

— Молодець, гноме! Передбачливо. Вмикай, я йду. Скальпелю, займи позицію в шлюзі й не висовуйся!

— Іди, Тіамо. Я знаю, як вибирати вигідну позицію. Іди й будь обережною.

Дроїд статечно вийшов із корабля слідом за Тіамою й спритно сховався за масивною броньованою опорою «Носорога». «Молодець, док, — подумала Тіама. — Не лише лікувати вміє!»

Швидко пройшовши напівтемними, гулкими коридорами копальні, дівчина наблизилася до складського сектора. Ні охорони, ні персоналу видно не було — станція здавалася зовсім вимерлою.

— Ох, не подобається мені ця порожнеча... — прошепотіла дівчина, визираючи з-за рогу.

У зоні відпочинку, зручно вмостившись на диванах, поглядали навсібіч двоє дужих чоловіків із явно нудьгуючим виглядом.

— Найвтомленіші... — тишу коридору порушило клацання зброї, знятої із запобіжника.

Вийшовши з-за рогу, Тіама швидкими, карбованими кроками пішла просто до найманців, що сиділи, зухвало навівши на них бластер. Обоє побачили її одночасно.

— Не треба, хлопчики! — крикнула Тіама.

Та попередження виявилося марним. Вихоплюючи з-під одягу зброю, пірати спробували схопитися їй назустріч.

Два короткі, сухі постріли — і обидва тіла з глухим гуркотом падають на металеву підлогу.

Зупинившись, Тіама підскочила до вбитих, вибила випромінювач із рук одного й засунула собі за пояс. Поруч із другим лежала важка коротка гвинтівка, що стріляла розривними шипами.

— От і зустрілися, придурку, — промовила Тіама, дивлячись на тіло, що хололо. І тут же схаменулася: — Ой... А я що, не перевела бластер на оглушення?! Прикро, хлопці... Забула.

Розвернувшись, вона підбігла до броньованих дверей складського сектору.

— Гей, Торіане, це я! Відчиняй! — загрюкала вона кулаком.

Масивна стулка відійшла убік, і з прорізу одразу показалася важка платформа з величезним контейнером, яку штовхали два дроїди-навантажувачі.

— Лови! — Тіама кинула Торіанові шипомет убитого бандита. — Умієш користуватися?

— Умію! Служив! — коротко відповів шахтар, вправно перехоплюючи зброю й підганяючи дроїдів.

До причалу вони дісталися без пригод. Але щойно вийшли до посадкового майданчика, як з різних боків по обшивці «Носорога» та металу причалу зі свистом понеслися яскраві енергетичні промені й сталеві шипи!

Відступаючи спиною до апарелі, Тіама стріляла короткими чергами по тих місцях, звідки вівся вогонь. Короткі зойки в темряві підтверджували — її постріли влучають точно в ціль.

У цей момент з-за опори штурмовика вдарила важка лазерна гвинтівка Скальпеля. Дроїд відкрив щільний, виважений вогонь, одразу відтягуючи на себе лівий сектор. Нападники миттєво переключили увагу на нього.

Повільно відступаючи до шлюзу й ховаючись за платформами контейнера, Торіан теж відкрив частий вогонь із шипомета.

— Тіамо, пригнися! Зачепить — усіх погубиш!

— Гаразд, гноме, ти маєш рацію! — Дівчина випустила віялову чергу по черговому укриттю бандитів. — Треба забиратися! — крикнула вона, на ходу змінюючи згорілу батарею бластера. — Та підштовхніть ви цей металобрухт! Чого вони, як розряджені?! — вказала вона на дроїдів.

У цей момент один із навантажувачів брязнув відірваною металевою рукою, завалився набік і задимів снопом яскравих іскор.

Несподівано щільний вогонь противника припинився, і почувся віддалений дрібний тупіт ніг.

— Вони що, злякалися, чи що?

— Ні, Тіамо! Вони біжать до свого корабля на сусідньому причалі! — закричав Торіан.

— Док, відлітаємо швидше! — затовхуючи всередину трюму Торіана й дроїда, що залишився, з контейнером, крикнула дівчина.

Скальпель вибрався з-за опори «Носорога», помітно припадаючи на оплавлену, іскристу ногу.

— Зачепило трохи... — шкутильгаючи до апарелі, спокійно промовив док.

— Завантажуйся, док! Тірі полагодить!

Захлопнувши броньований шлюз, Тіама двома стрибками опинилася в пілотському кріслі.

— Гей, гноме, давай за турелі! Док, упораєшся з бортовими гарматами?!

— Так! — озвався дроїд, займаючи місце за дублюючою консоллю в рубці.

— Хлопці, я пілот не такий, як Тірі, тож на вас уся надія! Злітаємо!

«Носоріг» заревів двигунами, що набрали потужність, зірвався з причалу й, пробивши купол атмосферного поля, зник у шалених хмарах пилової бурі.

— Скинь швидкість! — крикнув Торіан, поглядаючи на мерехтливі сенсори. — Поки ми в бурі, вони нас не дістануть!

Тіама одразу скинула хід. На передньому екрані було чітко видно, як червоні точки піратських кораблів на орбіті рухаються паралельно курсу «Носорога».

— Так... Вони нас упіймали локаторами й ведуть, — констатував шахтар.

— Лети прямо, повільно й не піднімайся вище!

— Ми що, кола намотуватимемо? Вояж планетою? — запитала Тіама, не відриваючи погляду від радарів.

— Та ні. Там далі — кар'єр, де видобувають руду відкритим способом. У ній дуже багато металів, — пояснив Торіан. — Буря підіймає величезні хмари металевого пилу, він створює найсильніші перешкоди! Бандити нас втратять, і от тоді ти рвонеш строго вгору!

— План прийнято! Молодець, гноме!

— Не називай мене гномом, це трохи образливо, — сказав Торіан.

— Виживемо — поскаржишся Тірігану!

— А що, допоможе?

— Ні, не допоможе! Але поскаржитися можна! — Тіама всміхнулася й почала плавно розганяти штурмовик, нахиляючи ніс угору. — Ось! Вони зникли з локаторів! І ми для них — теж!

— Тоді — на повну! — крикнула Тіама, вичавлюючи з ревучих двигунів увесь доступний ресурс.

Піднявши силові щити на максимум, «Носоріг» на шаленій швидкості вирвався з щільних хмар бурі у відкритий космос.

Піратські кораблі опинилися трохи збоку.

— Стріляйте! Не дайте їм збити нам швидкість! — закричала Тіама.

Яскраві промені від гармат і турелей «Носорога» спрямувалися до піратських суден. Один із переобладнаних вантажовозів, отримавши прямий нищівний заряд плазми в правий двигун, миттєво втратив хід, закрутився навколо своєї осі й по спіралі пішов униз, падаючи в атмосферу планети.

Два кораблі, що залишилися, кинулися в атаку. Важкий «Ворон» тримався трохи позаду, посилаючи густі потоки плазми з набагато потужніших гармат.

У цей момент просто з хмари бурі виринув ще один піратський транспорт. Заходячи у віраж під час набору висоти, засліплений металевим пилом, він підставив під гармати Скальпеля абсолютно незахищене черево!

Дроїд холоднокровно всадив у нього два важкі плазмові залпи. Уламки охопленого полум'ям вантажовоза відразу ж зникли в планетарному штормі.

Набравши достатню швидкість для розгону, Тіама активувала гіперімпульс. Під безсилі спалахи далеких пострілів переслідувачів «Носоріг» зірвався з місця й пішов у гіперпросторовий тунель.

— Непогана робота, Тіамо! — видихнув Торіан. — Двох завалили!

— Так, але ж двоє залишилися... — стурбовано сказала дівчина, запускаючи експрес-сканування пошкоджень штурмовика. — Вони нас відстежать.

— Надто близько вони були, — шкутильгаючи, до панелі керування підійшов Скальпель.

— Значить, відстрілюватимемося, поки не зайдемо в наш фарватер! Уламків на орбіті Ріми більше немає — Тіктак усе утилізував. Тож можна не маневрувати, а перти прямо. Але гармати перезарядіть про всяк випадок!

— Вони нас шукатимуть, — похмуро сказав Торіан, повертаючись до рубки. — Це мстиві хлопці.

— Не хвилюйся! Поживеш у нас поки що, а потім, якщо захочеш, полетиш на інший кінець Імперії, — відповіла Тіама. — Грошей у тебе тепер сила-силенна, тож облаштуєшся на якомусь курорті. До речі, Торіане... Покажи, за що нас щойно ледь не вбили!

— О-о, Тіамо, тобі сподобається!

Спустившись до трюму, Торіан підвів дівчину до платформи й відкинув важку кришку контейнера.

Рівними, акуратними рядами — кожен у своєму індивідуальному м'якому заглибленні — лежали ідеальні кристали монархату. Трюм миттєво наповнився чарівним, глибоким сяйвом. Тіама навіть мимоволі прикрила очі від цього сліпучого блиску.

— Скільки їх тут?! — прошепотіла вона.

— ЧоТіріста вісімдесят шість, — відповів Торіан. — І ще внизу два ряди дрібніших... Але абсолютно всі — найчистішої води!

— Молодець, гноме! Та ти просто Володар Гори! — вигукнула Тіама.

— Боги... Як Тіріган мириться з твоїм сарказмом, га?

— А з чого ти вирішив, що він мириться? — засміялася Тіама. — Він, як справжній брат, просто насолоджується депресією!

— Бідолашний хлопець... — співчутливо похитав головою шахтар. — Я б не зміг!

— Це так, ти слабкуватий! — кивнула Тіама. — Усе, є час — відпочинь. Бо, може, доведеться знову постріляти після виходу зі стрибка.

— А ти впевнена, що у вас удома ми будемо в безпеці? — з сумнівом запитав Торіан. — Знаєш, Рікар такого не пробачає...

— Ну, там, куди ми летимо, він нас точно не дістане! А потім подумаємо, що робити, і подивимося, що привезе Тірі.

Час гіперстрибка пролетів швидко. На передній панелі яскраво загорівся індикатор виходу у звичайний космос.

— Так, борці за справедливість! Займайте найкращі місця біля систем ведення вогню! — скомандувала Тіама.

Марево гіперпростору розпалося, і «Носоріг» вискочив у звичайний космос.

Миттєво піднявши силові щити, Тіама почала розгін у бік захищеного фарватеру Ріми.

Усього за хвилину позаду спалахнули два просторові портали — переслідувачі кинулися навздогін. Скальпель, зайнявши місце біля консолі гармат, одразу послав назустріч піратам кілька плазмових залпів, але велика дистанція не дозволяла збити їх одразу.

— Не витрачай енергію, док! Почекай, поки я не почну скидати швидкість!

— Куди скидати?! Ти що — доженуть же! — злякався Торіан.

— Якщо доженуть — у них буде дуже багато проблем, — спокійно відповіла дівчина.

Наблизившись до умовної межі захисного фарватеру, «Носоріг» різким маневром скинув швидкість і почав свій складний, рваний політ вузькими коридорами безпечних координат.

Мабуть, вирішивши, що старий штурмовик зазнав пошкоджень і втрачає хід, піратські кораблі лише додали потужності двигунам, готуючись до розстрілу. Траси важких залпів потягнулися до «Носорога», пірати стрімко скорочували дистанцію.

Силові щити штурмовика вили від безперервних ударів, стрімко втрачаючи відсоток за відсотком. У рубці пахло паленим озоном і димом, з панелей приладів із тріском летіли іскри. Тіама, намагаючись не звертати уваги на хаос, що коївся навколо, переводила всю залишкову енергію з другорядних систем на щити.

Скальпель і Торіан відчайдушно вели вогонь по нападниках. Щити піратських суден засяяли численними спалахами від точних влучань...

І саме в цей момент кораблі піратів перетнули заборонену лінію автоматичного захисту!

З далекої поверхні Ріми блискавично вирвалися два велетенські промені колосальної потужності. Миттєво подолавши простір, вони нищівною таранною силою врізалися в кораблі переслідувачів. Наступний потужний залп планетарних батарей лише остаточно розніс на атоми те, що ще залишалося від піратських кораблів.

Фарватер Ріми був абсолютно непрохідним ні для кого, окрім законних господарів аванпосту.

— Оце так міць... — захоплено прошепотів Торіан, дивлячись на хмари плазмових вибухів, що повільно розсіювалися у вакуумі. — Тепер я розумію, чому ви з братом нічого не боїтеся! Та з таким захистом вас навіть імперські есмінці не дістануть!

— І не тільки вони! — засміялася Тіама, переводячи системи корабля у штатний режим. — Ну що, гноме! Ми живі, вільні й до біса багаті!

— Не називай мене гномом... — вкотре пробурчав Торіан.

— Ну пасує ж тобі! Нічого не можу з собою вдіяти! — весело відгукнулася Тіама, спрямовуючи «Носорога» до посадкового майданчика аванпосту.