Іноземці

Коли запросиш ніжно у цей танець,

У румбі чи вальсі наведемо глянець.

Не будем більше далекі іноземці —

У спільному домі стаєм спадкоємці.

​Мої джерела буяють у твоїх руках,

Слова любові записуєм на губах.

Пізнаєм історію, що пишемо на тілах,

Лелієм наш рай, трепетно колишем

Відбиток тіл, що один одному залишем.

​І стане він нам багатим краєм,

Де горимо і не згоряєм.

Зрозуміємо мови, якими говоримо,

Всю нашу історію в серці відтворимо.

​Насолоди двері стали відкриті,

Ландшафти душі уже були розкриті.

Усе, що мали, одне одному віддали, —

І два світи одним домом стали.