СМУТОК

Я прагну сонця, шукаю спрагу

Багряних променів життя!

Я йду за нею — де немає шляху,

В бездумне серце небуття.

Не озирнеться, не покличе,

Не потривожить помахом повік.

Між пальців полум’я розкришить.

На цьому спиниться мій вік.

Для мене ніч запалить свічі

І образ твій окурить дим

Час не лікує, час - калічить!

Не все проходить разом з ним.

(Третій стовпчик плагіат. Довільний переклад)

В моїй душі одвічний вечір.

Біснується, рве, мече… гомонить.

В кутку душі смердить від сечі.

У павутинні мрія тріпотить.

Я знаю, що знайду покуту,

Котру шукаю серед вас.

Для мене гріх — це вияв смутку.

Для вас розвага, низький фарс.

Долине шепіт мух до вуха

Оманить в гарячковім сні.

Я вийму з холоду гадюку

І вигрію у власному нутрі.

Ця плоть – слизька облудна низька

Зітре любові грубий шов

Її жага поглине швидко

Я згину маренні оков.