Ізюм біль, смерть
Стіни, стіни, стіни
довкола стіни шум і крик
людей довкола в темноті
ми є і нас немає.
Вони ведуть мене кудись
Я мирний тихій і спокійний
хоча це не так, але я їм не скажу
я той хто землю свою боронить.
Вони мене питаю кулаками,
молотками, шлангами.
Ламають мені руки, ноги.
Б'ють по легенях, ребрам.
Нестерпний біль йде по моєму тілу
Не знаю чи я мовчу, чи я кричу
Не знаю вже нічого біль затуманює усе
я їм не скажу нічого.
Їм байдуже на слова мої та інших.
В них ціль підкорити непідкорене
показати велич огидної своєї
рускай земли....
Вони застили у своєму брудові
в тих часах коли безкарно можна
робити було все і прикриватись
тим, що ти зі спеца групи вбив
Думаючи про це я не боюсь померти
я не боюсь, що мене забудуть
я не боюсь залишитись ніким.
Я є сином, батьком, чоловіком,
воїном і людиною своєї Української землі.
________
17.09.22
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.