Ізюм біль, смерть

10073
Публікація: 30.09.2022
Вірш
Завершено

Стіни, стіни, стіни

довкола стіни шум і крик

людей довкола в темноті

ми є і нас немає.

Вони ведуть мене кудись

Я мирний тихій і спокійний

хоча це не так, але я їм не скажу

я той хто землю свою боронить.

Вони мене питаю кулаками,

молотками, шлангами.

Ламають мені руки, ноги.

Б'ють по легенях, ребрам.

Нестерпний біль йде по моєму тілу

Не знаю чи я мовчу, чи я кричу

Не знаю вже нічого біль затуманює усе

я їм не скажу нічого.

Їм байдуже на слова мої та інших.

В них ціль підкорити непідкорене

показати велич огидної своєї

рускай земли....

Вони застили у своєму брудові

в тих часах коли безкарно можна

робити було все і прикриватись

тим, що ти зі спеца групи вбив

Думаючи про це я не боюсь померти

я не боюсь, що мене забудуть

я не боюсь залишитись ніким.

Я є сином, батьком, чоловіком,

воїном і людиною своєї Української землі.

________

17.09.22

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі