Вечорнички

Маладе...

Я вже перехворіла Вами навесні, програвши власній гордості в коханні. Ви зникли, і я вперше побачила блакитне небо не крізь Ваші очі, а наяву. Таке безхмарне, безумне, безмежне!

Маладе...

Ви годували мене жорстокістю з ложечки, ніби маленьку, і я ковтала біль, приправлений словами про любов. Ви покидали мене щоночі й засинали під крилом у Неї. Вона ж була створена для Вас. Злотоволоса, блакитноока, розумна, шляхетна. Ви на моїх очах до Неї линули усім своїм єством, а я терпіла. Ви знали, що я зряча й не глуха, але Вам було байдуже: в моїх очах згасали зорі, а Ви хапали жадібно Її холодне світло ліхтарів.

Маладе...

Моє життя скидалося на книжку для неодухотворених речей, які любові не знавці й ненависті не опоненти. Що просто існували коло мене, що бачили моє "щодня", як проводжала Вас до Неї і поверталася в наш дім, що схожим став на ирій для невигаданих снів, де Ви із Нею, я – одна.

Маладе...

Забутися нема у чім. Весь алкоголь безбарвний, безголосий. Вірші ж написані любов'ю про любов невиправдана розкіш. У волоссі тонули всі мої загублені слова, в очах – забута у ранковій каві ніжність, а на зап'ястях – гіркота раптових доторків до Ваших рук.

Маладе...

Моє серденько догорало. Розбите, пошрамоване, нашвидкуруч зашите неумілою любов'ю. Воно воліло б птахом вирватися з клітки та обійняти Вас, негідного, собою захистивши від дощу, що третій рік у вікна бився кулаками. Я причарована була очима Вашими і голосом, і сміхом, і теплом. Як затаврована, була я пташкою, Ви – вітром, і я летіла лиш за Вами. Я довіряла Вам й урешті загубилася у павутинні сірих днів, щедро дарованих руками Вашими у скриньці, перев'язаній рожевеньким бантом.

Маладе...

Я нині слухаю у запису слова, свої вірші, як я хворіла Вами. Смутку колючі пелюстки квітнуть під шкірою і досі. Ви руйнували, зневажали, Ви розбивали моє "Я", а я захоплювалась Вами, страждала, я хворіла, я інакше не могла! Тепер же біля мого серця барикади, я недоступна, я невільна, не своя. Й усе ж:

"Я Вас ніколи не згадаю,

Обличчя Ваше та ім'я.

Я ж не лебідка, свою зграю

Лишать на Вашу честь в півдня..."

Маладе!

Перехворіла Вами.

Радійте!

-----------------------------------------------------------------------------------

...Lara Fabian – Je suis malade....