Розділ 2. Інтелектуальні Дискусії.
Мамай намагався алкоголю не вживати. Після випадку з диким вогнем він перестав пити взагалі. Але не того вечора…
Останнє, що він пам'ятав — це, як вони добрались до шинку.
- Де я? — Мамай не впізнав власного голосу.
Навкруги було темно, сиро і холодно. Він лежав на соломі, що слугувала подобою ліжка. В кімнаті було одне вікно. З ґратами.
- В палаці Султана, — донісся до нього насмішкуватий грубий голос з дальнього кінця. — У в'язниці, де ще?
Від почутого голова заболіла ще сильніше. В'язниця? Що він тут робить? Згадати Мамай не міг.
- Ну ти й наробив, брате, — донеслось хихотіння.
Мамай протер залиплі очі. В камері крім нього сиділи ще семеро. Двоє спали.
Хтось старий, хтось молодий, лиця блідо-сірі. Більшість кашляло. Видно давно сидять. Мамай сів на подобі ліжка.
- Я не пам'ятаю нічого, — чесно сказав він.
В'язні хором зареготали. Один з них навіть катався на спині з боку в бік.
- Якщо ви всі знаєте, то може розповісте, за що мене сюди запроторили?
Найстарший в'язень піднявся і поволі пішов до нього. Старий, худий з вибритою наголо головою. В камері він був старшим. Мамай посунувся, даючи йому сісти поруч. Очі в старого дивились крізь нього. Немов в нікуди.
- Всього ми не знаємо, але ясно, що пити тобі не можна. Голова не той во... — він покрутив пальцем біля скроні.
В'язні розірвались від нового приступу сміху.
- Так ось, — продовжив старший, і всі одразу затихли. — В шинку, де ти сливку заливав, обідали вельмишановні пани з колегії, що в Каневі. Вчені люди.
- А з ними сам митрополит чигиринський і особиста охорона, — додав хтось і замовк.
Мамай спохмурнів. Справа набирала вельми невеселих обертів.
- Відомо точно, що ви говорили про культуру яничар та дикунів на сході. Мабуть, тобі не сподобались їх аргументи.
- І він назвав тебе холопом, — подав голос Леон.
Він підняв голову, демонструючи великий синець.
- Що ти тут робиш? — запитав Мамай.
- Тобі вже не цікаво? — перебив старший.
- Цікаво, вибачте.
- Так от, сам митрополит Чигирину назвав тебе смердючим холопом, селюком і байстрюком.
Мамай спохмурнів ще більше. Як кожний козак та шляхтич, він гордився своїм положенням, навіть бувши вигнанцем. А тут його принизили, ще й мабуть, голосно, на очах у всіх.
- Далі тебе понесло, — почав розповідати Леон. — Наче з ланцюга зірвався. Митрополиту ти вибив два зуби його ж хрестом. В особистої охорони тепер струс мізків. Ти розбив увесь посуд об їх голови, навіть дерев'яний кухоль пива. Дубовий.
- А вчені? — Мамай нервово всміхнувся.
- Ти спалив працю всього життя одного з них, — регіт був тихим, але постійним. — Щось про довгоносиків...
- Маячня якась, — не повірив козак
- Ти приблизно так і сказав, лише грубіше висловився.
Мамай схопився за голову. Спогади не повернулись, але він знав, що сказане було правдою.
- Леон, а ти куди дивився?!
- Так я пана Карла намагався вгомонити! — буркнув той.
- Я ще і його побив?
- Якби ж то. Він з криком: покажемо, що шляхта не гірше козаків махає кулаками, з цими ж кулаками і поліз в бійку до чарівника. Чарівник то, виявився деканом якогось університету неподалік. Вирішив зустріти поважних гостей. І кількох своїх студентів прихопив. Десятка два, мабуть, бо сидячих не було, коли Карл зарядив тому чоботом в ніс. Я навіть не знаю, хто мене так! — він зморщився, торкнувшись синяка на оці.
- Невдалий день, — сказав Мамай, викликавши регіт оточуючих.
- А де Карл і твої люди?
Леон показав на спляче тіло. Мамай придивився: один з людей Карла, той що вмовляв відібрати в Мамая коня.
- Решта в іншій камері.
- Напад з тяжкими тілесними, нанесення образи священнослужителю, псування наукової праці, спалення шинку, так, ми й це зробили. Це вже шибениця А якщо додадуть політичні мотиви — покарають, як зрадників гетьманщини.
- А як ми тоді тут опинились?
- Та місцевий люд піднявся, як загорівся шинок. Скрутили всіх, не розбираючись. Навіть Чигиринського Митрополита лицем в землю. Його випустили сьогодні зранку. А ми тут, гості бастіону "Солена Сльоза".
Мамай зблід ще більше. Це найбільша в'язниця на території Гетьманщини. Для най закореніліших злочинців та полонених. В козаків легенди ходили, про те, що тут витворяють з в'язнями.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!