Ніколи не пробачу

300139
Публікація: 11.11.2022
Вірш
В процесі

Ніколи не пробачу отих

затьмарених людей,

що триколор свій прославляють

за втрачені життя,

покоління синів та дочок

рідної землі.

Ніколи не пробачу

вбивство, сльози, біль

батьків, які ховають

свою малу дитину.

Цій дитині ще б жити й жити

посміхатись, гратись та рости.

ставати сильною розумною,

створювати щось невимовне

гарне та своє.

Ніколи не пробачу той страх,

жах, що пережили

мої люди, які зі мною живуть

та ходять по цій землі.

Вони пекло бачили не у вісні

і не паралельному світі,

а наяву, оті вибухи,

розстріляні машини,

тіла, що не можна поховати

через постійні автоматні черги..

Ніколи не пробачу я тим боягузам,

які прикриваються простими мирними людинами

ними захищаються немов щитом, а потім.

Розстрілюють людей, які просто хочуть

покинути це страшне місце.

Ніколи не пробачу тих то жив тихо

плів інтриги за спиною у простих людей

тих хто переметнувся на інший бік тільки забачивши

свій уявний триколор.

Ніколи не пробачу тих хто

розуміючи куди йдуть.

Нічого не зробили для того, щоб не піти

та тих хто своїх же відпустив.

Я не пробачу вам ніколи

кров, біль, сльози, страждання,

жах, тортури, ґвалтування, катування,

крики, сльози, знущання, відірваних кінцівок

Мого Українського народу.

Всі МИ Ненавидимо вас

Ви можете битися в агонії, будь ласка,

ви можете нас цим позлить, але ви отримаєте своє

у мільйону розмір й рожеве те

свій імперський вік в лайні якому і жили раніше.

А ми з попелу повстанемо мов фенікс і злетимо

і станемо в рази сильнішими, а ніж були.

07.11.22

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі