Червоні ниті

1006
Публікація: 24.11.2022
Вірш
Завершено

Хотілось красиво, корисно і свято жити,

Чи зовсім не жити — так легше, але ніяк…

Лежать серед міста сніги,

Червоною ниткою вовчої крові зшиті.

А як воно вийшло?

А біс його знає — як.

Кричали на мене мовчанням віки й дороги.

І тихо, як полумʼя свічки, світило в мені моє.

У пʼянці буваємо ніжними-ніжними,

А у любові — строгими.

А перед смертю простими.

Так воно є.

Хотілось красиво, корисно, весільно… хоч якось — жити!

Я танцював на воді, на душу накинувши світ,

До горла любов підкотила.

Болючого щастя миті

Стояли над серцем, неначе пекельний лід.

Не хотілося спати.

Вкривалися ніжним словом.

У вечір наївний тілами пахла трава.

Усе відбувалося за вічним законом крові,

З якої то янгол, то інший якийсь випливав.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі