Зміст
  • Тема 1. Білий конверт підписаний в ручну.
  • Тема 2. Не буває маленьких перемог.
  • Тема 3. Чорно білі фотографії їхнього весілля.
  • Тема 4. Пес ткнувся носом в її шоку.
  • Тема дня 5. Світло від єдиної свічки.
  • Тема 6. Найтемніша ніч року
  • Тема 7. Цукерка на ялинці.
  • Тема 8. Останній ковток молока.
  • Тема 9. Цього року мені не потрібні подарунки.
  • Тема 10. Уламок порцелянового чайника.
  • Тема 11. Морська зірка впала з неба
  • Тема 12. Вона була чорною вівцею у родині.
  • 13 Тема. Кришталь, який берегла моя мама
  • Тема 14. Сміх мого дідуся.
  • Тема 15. Тремтіння скла
  • Тема 16. Він з далику впізнав батька.
  • Тема 17. Ми не бачились три роки.
  • Тема 18. Будь слухняною, щоб святий Миколай приніс тобі подаруночок.
  • Тема 19. Вона забула купити хліб.
  • Тема 20. Я вдячна.
  • Тема 21. Три бажання для малечі.
  • Тема 22. Він залишив по собі.
  • Тема 23. Перший раз коли я куштувала мандарини.
  • Тема 24. Свят вечір на моїй вулиці.
  • Тема 25. У подарунок Леся отримала...
  • Тема 26. Вогні ялинки на центральній площі.
  • Тема дня 27. Наступного року я...
  • Тема дня 28. Зачекай трохи й ти його побачиш.
  • Тема дня 29. Цього року я відпускаю.
  • Тема 30. Цей рік буде інакшим.
  • Тема 31. Останній день року.
  • Кінець
  • Тема 16. Він з далику впізнав батька.

    Ця історія про одну родину, яка була вимушена розділитись через війну. До початку повномаштабної вони жили всі разом на Західній Україні. Чоловік був фермером ну як фермером виноробом. Вони хочь й тримали декілька овець але то так лише для молока й пряжі та й то цим займалась Орися мати Остапа, їх батька звали Олег. В них була дуже велика плантація з виноградом. Коли на календарі було 24 лютого, а нагодинку 6 година. Остап ще спав, а от Орися та Олег прокинулись бо позвонили батьки чоловіка з полтавщіни й сказали почалось. З того часу Олег вирішив що він повернеться на службу так, як відчуває, що це зробити хочь він і звільнився з армії й мав тихе життя близко пяти років стількиж було Остапу. Війна триває, а хлопчик сидячи визирає з вікна й дивиться чи не йде хтось бажано б тато. Це був чудовий літній день день народження Остапа. Всі зібрались у дворі дідусі, бабусі, тітка, дятько, хрещені й тільки нема найважливішої людини це тато.

    - Остапе анумо заплющь очі. В нас для тебе сюрприз. Його вивели з двору тримаючи за руку.

    - Який??

    - Анумо закрий - посміхнулась Орися сину на його запитання.

    Він заплющів.

    - Синку можеш відкривати.

    Розплющівши Остап не розумів чого вони на вулиці й, що відбувається, покрутивши головою й дивячись на те, що погляди дорослих спрямованих вперед він й сам подивився. Й поча вдивитись не міг одразу зрозуміти хто там але придивившись впізнав тата, який шов знайомою ходьбою до них. Він не втримався смикнув руку з маминої долоні й побіг до батька.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.