Тема 22. Він залишив по собі.
Вже минуло два роки з того моменту, як він пішов...
Ні він не помер він просто пішов від мене тихо зачинивши за собою двері. В нашому з ним житті стільки було всього гучного й болючого те, що він пішов так тихо й спокійно для мене дуже дивним. Такого щось можна й було очікувати. Він пішов я залишилась сама, хоча телефон час від часу світиться його ім'ям. Я так сумую за ним, але не хочу тримати його тут біля себе, він має власні цілі й бажання. Зараз він військовий й на фронті захищає наш дім, нашу країну, наших людей.
Він пішов й залишив по собі тільки гарні спогади....
І ще історія.
Він пішов й залишив по собі смуток.
Він то мій пес якого я колись підібрала зовсім малим цуценятком. Точніше я його тоді рятувало, як мені малій дитині здавалось. Хоча це було й небезпечно. Його мами тоді не було й нам пощастило його забрати він став нашим другом з сестрою ми його любили.
Це великий, але спочатку він був маленьким рідний пес який мав великі міцні ноги, руде коротке собаче хутро, милі й маленькі вушка які були постійно відпочивали, два оченятка, як ґудзик чорненькі, невеликий м'який та вологий ніс, й собачий рот. Ми дуже любили його обіймати, гратися з ним, він ніколи не сидів на місці тому часто тікав з двору й днями міг не повертатись.
Одного разу він таки не повернувся, він пішов тільки через два роки ми дізнались, що з ним трапилось на справді. То була сумна новина, але він залишив по собі тільки гарні спогади.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!