Тема 3. Чорно білі фотографії їхнього весілля.
Коли прочитала тему сьогоднішньої роботи одразу згалада фото своїх батьків, які є в альбомі. Й одразу в голові захотілось їх написати але вони прості й звичайні для буденні але як намене навіть такі можна адаптувати, як шматочок історії. Отож текст далі ...
Мені 10 років. Я гортаю весільний альбом сво їх батьків. Вони такі гарні красиві, спокійні, тримають свічки, стають на рушник, люди довкола посміхаються. Далі я бачу чорно-біле фото де вони щасливі тато піднімає маму на шафу вона опирається на нього посміхається але й видно, що їй страшно. Вони щасливі й веселі. Піднімеш очі й побачиш чвари між ними.
Мені 14 я гортаю альбом й дивуюсь, які вони тут чудові, й люди які поряд з ними є живі. Міжними тут спокій й злагода але вартує подивитись вперед як побачиш те, що вони сваряться, кричать одне на одного й мама напосідає на батька, а від розвертається й де до своєї матері.
Мені 16 я просто тримаю в руках альбом не дивлюсь на чорно - білі фото просто перегортаю й дивлюсь на свої та сестри дитячі фото. Я вже не бачу сенсу дивитись наних й насолоддуватись тою красою, яка є. Все одно те, що було там вже немає є лише багато сумнівів й питань. Піднімаючи очі я бачу заплакане обличчя мами й починаю люто ненавидіти ту людину, яка була з ними на фото та й так мені її бачити не хочеться. Бо саме вона їх розєднала, а ще я серджусь на тих хто не по закону розвів батьків бо я ще не повноліття а їх розвели.
Мені 20 я дивлюсь на ці фото в альбомі не тільки весільному але й наші із сестрою шкільні й на ті, що є просто зроблені але вони вже кольорові. Зара для мене це просто фото історія згадка про їхню зупинену мить на цих фото. Я щаслива бо знаю, що історія цих фото, того часу вони неймовірні. І те як дійшло до того є незвичним і в той же час навпаки.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!