Я– людина.

Як же мене бісять ці поети,

Шо пишуть правду– правда коле очі!

То вже й очей немає, я сліпа...

Не бачу інших, бачу тільки гроші.

Я глуха, жорстока, нерозумна,

Бо не чую, як кличе людина,

А як почую– холодом відповідаю,

Як ніж у спину. Навіть, якщо дитина.

Скажешь, я погана? Ну, не знаю.

Визнай, ти і сам не краще.

Не повіриш, але є у мене серце,

Я не сталева. І я, буває, плачу.