Німий привид

00036
Публікація: 19.01.2023
Вірш
Завершено

Чому такий похмурий ти?

Чому ховаєшся від мене?

Я хочу зрозуміти твою душу.

Відкрийся мені хоч раз.

Я не вдарю, не зкривджу.

Клянуся своїм сонцем,

яке вже закриває місяць.

Дарую тобі своє проміння,

останню надію і любов.

Я помру раніше, ніж побачу

твою щиру, широку усмішку.

Живи заради мене, молю.

Я мрію дивитися на тебе

з найвищих хмар на небесах.

Не страждай, не плач, молю.

Хоча ні... пролий за мною одну,

одну скупу сльозу, яка зцілить,

заспокоїть мого німого привида.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі