Де попало - запалало

Вітаю блудну папугу :))))) Так, це я до тебе, невідомий зайдо!

Я був би не я, якби знову не приніс тобі сюди якусь дурну пораду.

Таку вже маю сутність: зміг якось випадково скласти два і один до купи, то намагаюся тепер довести всім темним, що то є велике щастя.:))))

Якщо хоч раз ставив(ла) до всесвіту питання "За що мені та срака?", то ти завітав за правильною адресою.

Пропоную тобі погратися трохи у конспірологію :)))

Річ у тім, що у цій грі, яку люди помилково називають життям, є ті правила, про які всі чомусь забувають. Серед усього хаосу буденності, насправді, всі події мають причини і наслідки.

Тож до чого це я... На своєму досвіді впевнився, що вся та срака, яка зі мною відбувалася і відбувається, причому, як суб'єктивна срака, так і об'єктивна, є наслідком намагання натягнути якісь випадково колись сформовані суб'єктивні бажання на ті умови гри, які я маю об'єктивно.

Себто, ти апріорі маєш якісь об'єктивні якості своєї особистості: анатомія, вподобання, схильності, фізичні можливості, зовнішність, рівень емпатії і лідерських здібностей тощо. Також маєш дурні думки, претензії і побажання, які не проконтролювавши кинув(ла) всесвіту в обличчя під впливом гормонів, алкоголю або просто настрою. І в результаті через доволі довгий час сракопаду і життя у сраці маєш сьогодення і сакральне питання на кшталт "за що?"

Рецепт зміни місця:

Уяви, що ти подорожуєш у санчатах Святого Миколая. У першому варіанті, ти вчепився ззаду санчат за обідок і тебе тягне по землі. Ти збираєш пащекою сніг, гілки і багнюку на проталинах.

У другому варіанті ти сидиш в санчатах і, широко розплющивши очі, з захопленням дивишся на довкільну красу та з цікавістю очікуєш, куди тебе привезуть.

У цих двох варіантах маршрут руху твого фізичного тіла один і той же, але твої особисті враження в залежності від від місця, яке ти обрав для поїздки, значно різняться.

Тож ділюсь особистим рецептом, як живучи одне й те ж життя, зайняти у цій грі правильне місце для спостереження.

Секрет лише в одному питанні.

Не "за що?", а "для чого?"

Тож маєш зручно всістися у санчатах з написом:

"Для чого це все мені? До чого і куди мене ненав'язливо (насправді примусово) підштовхують весь час? Чого я колись випадково захотів(ла), до чого маю схильність, і у що тепер, всупереч всім моїм намаганням, мене тицяють носом? Чого я через свої стереотипи не помічаю?"

Тож всядься, розтули вуха і розплющ широко очі. Дивись і слухай. Тобі завжди підказують. Пересічні люди випадковою фразою, рекламний банер, дурним закликом, рядок у книзі розумною думкою. Тобі весь час намагаються вказати навіщо ти опинилася тут і куди тобі слід рухатися далі для досягнення своїх колишніх недолугих бажань. Тобі лишень портібно викинути з голови ту словесну діарею, якою забиті думки і дати своїй підсвідомості можливість упіймати думку і проаналізувати. Однак всі ми спимо і опираючись на стереотипи соціуму та переборюючи всі підказки, робимо зі своїм життям чорті що.

Тож припини реагувати на обставини (хоча, припинити не вийде, краще сказати, окрім реакції на обставини) почни очікувати на підказки і рухатися у тому напрямку, де відчуєш тепло і внутрішню згоду.

І у чим у більшій сраці ти знаходишся, тим голосніше тобі кричать звідусіль і тим важче тобі ті підказки почути.

Тож не переймайся, що відразу не побачиш, не почуєш, або не так зрозумієш.

Якщо вже почнеш слухати, то те, що твоє, повз тебе нізащо не пройде.

У цій грі варто сповільнитися і почати з насолодою оцінювати ті уміння, якості, умови і обставини, які ти маєш сьогодні, бо саме вони є твоєю можливістю коміортніше рухатися далі.

Слід видкинути всю нав"язану соціумом систему цінностей (мораль, закони, суспільний осуд тощо) і створити власну.

Поспішати у цій грі варто лише для того, щоб встигнути зрозуміти навіщо ти маєш то все і що з ним варто робити, щоб світ знову став з голови на ноги.

Тож тепер, шановний зайдо, маєш девіз:

"Перестань збирати пащекою багнюку з дороги, а всядься врешті і уважно дивися увсебіч!"

Та й таке;)))))