Де попало - запалало

Хочу поділитися титанічним зарядом гарного настрою. Таке буває, коли знаходиш давно втрачену, дорогу серцю річ, або коли дізнаєшся велику таємницю, що лежала на поверхні, була очевидною, але все не доходила до твого розуміння, або коли тобі розкажуть, що снайпер ЗСУ відстрелив голову, або дещо інше у чергового москаля...

Але про все по порядку.

Фільм «Кін-дза-дза» геніального режисера Григорія Данелії, який московіти, вкравши, гордо назвали «совєтськім», а нині вже «отєчєствєнним русским кинєматографом».

Багато людей його не бачили, багато його не зрозуміли, багато не пам’ятає, а ще більше і не чули про нього, бо 1986 рік, то було досить давно.

Цей фантастичний фільм зразу розійшовся поміж людей на цитати. Навіть зараз, можна почути дивні назви засобів пересування, на кшталт «гравіцаппа». Чув що в Одесі існує якийсь заклад «Пепелац».

Коли дивився фільм, я думав, що розумію всі алегорії, порівняння, геніальність сатири і величність прихованого змісту. Тобто, куди правди діти, я був настільки дурний, що думав, начебто дуже розумний. Припускаю, що з моїм розумом і зараз ситуація не змінилася, але менше з тим.

Сьогодні я дізнався, як творці фільму, знаючи, що цензура не дасть їм можливості показати правду, майстерно, філігранно і неперевершено змогли познущатися над москалями і владою прямо у них під носом.

Нагадаю, що у фільмі існувала галактика Кін-дза-дза, де жила цивілізація, що на голову випереджала земну у розвитку, але була дуже зношена та пошарпана, наче розквіт розвитку закінчився тисячу років тому і все занурилося у деграданство. Нічого нового не створюється, на ремонт старого відсутні запчастини, а найкращий жарт для товариша, це неочікуваний копняк під зад.

Жителі планет цієї галактики ділилися на дві касти «Чатлани» та «Пацаки». Належність до касти визначалася невеликим приладом «візатором», що міг показати хто перед вами.

Пацаки, весь час підлягали дискримінації та знущанням. Їх змушували носити дзвіночок у носі, присідати і казати «Ку!», коли вони зустрічали чатланина. Ще й сьогодні у комп’ютерних чатах і не тільки, «ку» часто використовують як вітання.

Багато що з фільму було цензуровано. Інквізиція комуністів все таки знала свою справу. Так Данелію змусили прибрати з фільму сцену, у якій пояснювалося у чому полягає різниця між пацаком та чатланином. Фільм вийшов російською та грузинською мовами, тому ризикну привести тут власний переклад видаленої цензурою сцени:

***

«Купець обережно пересипав монети у мішечок, та сховав його в складках одягу.

- Зараз мало хто знає історію. - сказав він. - Тому ніхто не зміг пояснити вам чим відрізняється пацак від чатланина. А я знаю історію. Колись тут все було інакше, тут була розвинена цивілізація, навкруги був мир, щастя, та гармонія. Але це було так давно, що про це мало хто пам’ятає.

- А що сталося? Куди все поділося? – поцікавився Дядя Вова.

- А потім прийшли вони, пацаки. Це ми їх прозвали пацаками. Пацак – це м’ясник старовинною мовою. А як вони називалися насправді, ніхто вже не пам’ятає. Тоді це був інший народ. Вони вбивали, гвалтували, грабували, вони знищували все на своєму шляху. Ми билися з ними, але багато що в них переймали і робилися як вони. Нас вела вперед ненависть, і вона привела нас до перемоги. Коли ми перемогли, то ніяких інших почуттів до пацаків, окрім ненависті у нас не лишилося. Всі інші почуття випалила війна. Ми прокляли пацаків на віки. Ми створили індікатори, які визначають наявність пацакської крові у чоловіка, навіть якщо вона розбавлена у сто разів. Якщо ти потомок пацака, червона лампочка це покаже. І так буде у твоїх дітей і онуків, до кінця світу. Тому, ніхто не змішується з пацаками. Але, - купець зробив паузу, та підкинув хмизу у багаття. – це все вже не має ніякого сенсу, бо чатлани дуже багато перейняли у пацаків, тому і самі стали такі як пацаки. Ти правий, скрипач, зараз між нами вже немає ніякої різниці.

- Але ми не з вашої планети! – закричав Гідеван. – Наші предки не воювали з вами! Чому і ми пацаки?!

- Значить на вашій планет також є свої пацаки. – байдуже промовив купець, - Значить ви також маєте схильність нападати, грабувати, вбивати та гвалтувати. Ви можете виглядати цивілізованими людьми і думати як цивілізовані люди, але досить обставинам змінитися, і ви будете поводитися так, як належить пацаку. Я впевнений, що у вашій мові також є слово для визначення таких людей...»

***

І апогеєм емоцій для мене стала пропозиція прочитати ззаду наперед слово «ПАЦАК». Просто бравіссімо! І це, нагадаю 1986-й рік!

Тому я не зміг не поділитися з вами такою у прямому сенсі історичною та повчальною історією. А також нагадати всім тим, хто вважає, що спілкуватися мовою пацаків це круто, відбілювати «хароших» пацаків це гуманно, а товаришувати з пацаками, це верх толерантності: шановні пацаколюби, ще Тарас Шевченко попереджав: «Кохайтеся чорнобриві та не з пацаками». Якщо будете і далі продовжувати закликати пацакський світ до України або намагатися перейняти якомога більше пацакської мудрості, не дивуйтеся, коли у недалекому майбутньому вам, або вашим дітям людина з «візатором» у руці суворо скаже: - Вибачте, далі вам дороги нема. Очевидно так історично склалося, що ви – або пацак, або дуже на нього схожі. А згідно здоровому глузду, те що виглядає, яка пацак, і говорить, як пацак, те і називатися має ПАЦАК… .

(14,07,2022)