Де попало - запалало

Людство недооцінює окуляри. Деякі навіть вважають, що в окулярах людина виглядає слабшою.

Мушу зазначити, що вони жодного разу не розуміються в питаннях сили і слабкості.

Окуляри, це як пластикова броня з кевларовими вставками!

Окуляри, це як оптика снайперського прицілу з індикацією слабких місць противника!

З окулярами нічого не страшно!

Скажу по секрету, з окулярами не страшно навіть зустріти літературного критика.

Всі бо знають основні прийоми боротьби з критикою, за наявності окулярів.

Наведу три загальновідомі прийомчики. Вони на стільки ж популярні, як три блатних акорда на гітарі.

1) Почули ви критику, яка вам не сподобалася, промовляєте повільно так "Шо-шо?" І неспішно одягаєте окуляри.

2) Якщо вам попався тупий критикан, що не розуміє натяків і продовжує щось не те казати, спускаєте окуляри на кінчик носа, дивитеся на жертву поверх них, і повільно кажете: "Ви щось сказали?"

3) Якщо ви маєте справу з недолугим створінням, якого життя нічому не вчить, та яке по своїй неосвіченості думає, що воно безсмертне, тоді вже знімаєте окуляри з носа, починаєте протирати їх хустинкою та кажете: "Підійди но до мене ближче, крихітко, я хочу роздивитися тебе... востаннє..."

Все. Більше ніякої нетолерантної критики ви ніколи не почуєте.

Коли в мене були окуляри, я саме так і чинив. Тепер, окулярів я не маю, тож трохи очкую, але все надіюся, що пронесе, та іноді мрію знову завести собі такий корисний аксесуар...

(24,01,2023 м. Бровари Київська обл.)