Прибуття

Людмила вже встигла побачити покладання квітів до пам’ятника «Героїв Війн на Сході 2014–2044–2074» та полум’яні промови кількох представників влади. Зрештою, за стійку вийшов головнокомандувач армії та кілька хвилин коротко перемовляв події війн минулого століття. Коли його розповідь про останню війну закінчилася, то за змахом його руки на площу влетіли близько 30 штурмовиків нового покоління. Кожен із них займав 5 полос автомобільної дороги та був покритий бронею, яка буквально у всіх на очах трансформувалася та могла майже миттєво збільшитися в місці ймовірного попадання зброї.

— Це тільки маленькі моделі, а великі ви можете побачити прямо над нашими головами! — заявив головнокомандуючий.

Усі поспішили підняти голови та побачити близько сотні таких же штурмовиків тільки рази в три більші, що одразу ж спричинило задоволені вигуки в публіки.

— Як ми й обіцяли, ці штурмовики повністю завершені та готові відбити будь-яку атаку на наші східні землі, — гучно з гордістю промовив головнокомандуючий.

Після цих слів усі штурмовики почали помалу підніматися вверх на своїх водневих двигунах та утворювати надпис: «З Днем Незалежності, Україно!».

— Він так говорить, ніби на нас уже от-от нападуть, — прошепотіла жінка, яка сиділа поруч із Людмилою, чоловікові.

— Скажу тобі більше, якщо він так говорить, то значить цей пам’ятник скоро буде називатися «2014–2044–2074–2120», — відповів чоловік.

Жінка кинула на нього здивований погляд, стривожено зробила кілька глибоких вдихів у масці та спробувала заспокоїти своє серцебиття.

— А може вони почекають до 2124 року, щоби не перебивати традицію, — сказав із насмішкою чоловік.

— Це не жарти! — грізно прошепотіла жінка, дивлячись йому в очі.

Вони якийсь час неначе грали в гру, хто перший відведе погляд, а потім чоловік таки сказав:

— Не сприймай усе занадто серйозно. Війна це мир.

Людмила теж відчула необхідність зробити глибокий вдих. А потім голограма почала висвічувати, що фіксується значне коливання шиту. Людмила швидко увімкнула найвищий рівень захисту на своїй масці та помітила, що всі панічно евакуюються.

— Увага! За щит уже потрапило понад 600 мг небезпечний газів та цей процес продовжується. Усім рекомендується увімкнути найвищий рівень захисту на масці та негайно покинути незахищені зони вулиць та будинків, — сказала диктор на голограмі.

Йдучи в натовпі, Людмила підняла голову та вперше за багато років побачила неозброєним оком цілі величезні пробоїни в щиті. На перший погляд вони з’являлися хаотично, але жінка з натренованим мозком математикою та фізикою, швидко примітила в цьому коливанні певний алгоритм, який спрямований на імітацію випадкових збоїв.

Людмила спробувала стримати гнів, але майже одразу примітила з десяток непритомних людей у зоні для звичайних громадян. Більша частина з них мали захисні маски, але без найвищого рівня захисту. У деяких із них на руці була мітка, що вони мають проблеми зі здоров’ям через вдихання небезпечних газів.

Жінка відчула, що їй навертаються сльози від того, що люди довірилися вдалі та прийшли відсвяткувати День Незалежності, коли їм так жорстоко загнали ніж у спину.