Прибуття

Людмила кликала до себе свою капсулу, але навколо було занадто багато людей, щоби вона могла приземлитися. Не минуло й десяти хвилин після початку хаосу, як диктор повідомляв, що за щит потрапило вже 1200 мг небезпечних газів. Жінка чітко розуміла, що навіть якщо все припиниться просто зараз, то все одно наслідки будуть жахливі.

У якийсь момент Людмила помітила, що невелика група людей намагалася зайти в штурмовик військових, але їх грубо вигнали та впаяли штраф за потрапляння на військову територію. Вона намагалася зрозуміти, чому дехто в такі жахливі моменти стає надзвичайно жорстоким.

Жінка чомусь пригадала, як одразу після смерті чоловіка пішла працювати в корпорацію, яка виробляла фільтри. Людмила разом із командою розробили та представили керівництву фільтри для масок, які би відзначалися своєю довговічністю та високою ефективністю, а також великі очисні споруди, які би могли очистити повністю повітря за якихось 10 років.

А у відповідь її команда почула, що такі фільтри не вигідні з економічної точки зору. Люди почнуть їх рідше міняти й тоді корпорація значно втратить прибуток. А на щодо очисних споруд керівництво лише розсміялося та сказало, що не збираються своїми руками вбивати свій майбутній дохід.

Людмила не могла змиритися з таким положенням справ, тому пішла особисто до одного з керівників із полум’яною промовою про турботу за людство та довкілля. Немолодий чоловік лише підняв брову та сказав:

— Думаєш, я би був таким багатим, якщо би ставив чужі інтереси вище своїх?

— Але ж ви також живете в такому довкіллі. Хіба вам воно не шкодить? — сказала Людмила, вважаючи, що це сильний аргумент.

— Ні, звичайно. Над моїм будинком за останні десять років жодного разу не коливався щит, до того ж я можу собі дозволити високо технологічні очищувачі, які одразу ж вловлять усе, якщо коливання таки трапляться, — хитро відповів чоловік.

— Але ж… Стільки людей помирає…

— На планеті зараз проживає близько 60 мільярдів. Якщо навіть щодня буде вмирати по тисячі людей, то це не сильно зменшить загальну кількість. Хоча багато хто каже, що варто було би зменшити дещо кількість. Тому мене це ні трохи не хвилює.

Людмила покидала його кабінет абсолютно спустошеною. Вона декілька днів після того проходила повз активістів та розуміла, що керівники корпорацій просто сміються та ігнорують їх. Людмила не бачила, що зможе якось змінити ситуацію, сидячи в тій корпорації, та розуміла, що мусить знайти інший шлях.

Її роздуми перебив штучний помічник, який проклав безпечну дорогу до капсули. Жінка кинулася в невелику вуличку та ринула під захист капсули. Коли капсула повідомила про герметизацію, Людмила зняла маску та вдихнула на повні легені. Майже одразу після цього поступив дзвінок від Тараса.

— Людмило, я чув, що трапилося під час параду. Ти не постраждала?

— Здається ні, — відповіла жінка важким голосом.

— Я зробив перевірку на суперкомп’ютері та розшифрував дані. Із ймовірністю в 99,3 % ці сигнали були надіслані від пристроїв високорозвиненої цивілізації. Ось можеш сама глянути на дані.

Людмила перевела погляд та почала роздивлятися голограми з отриманими результатами. Коли капсула піднялася над будинками та направлялася до низької повітряної траси, Людмила майже застигла на місці від розуміння того, що знайшов Тарас. Всю дорогу вона думала про те, чи це для них шанс чи чергова проблема.