Ніч у світі 2020

Нічний автобус

теплий, умовно пристойний прихисток

мандрівників без віз

і з наплічниками,

бітників, біженців

та просто безідейних волоцюг

різних куточків світу.

Була стаття про одного такого-

біженця, приреченого до смертної страти

в одній з африканських країн

початку двадцять першого сторіччя.

І от двадцять років поспіль

щоночі -

автобус і Лондон,

І нема в тому

жодної романтики,

але є примарна

надія

на милість уряду

її Величності.

Ця історія скінчилась добре-

йому шістдесят,

він має дах, документи і робить

фотопроект

про таких, як сам.

Брати і сестри англіканських парафій,

й умовно англомовні водії нічних автобусів

свідчили на його користь -

20 років дисциплінованих поїздок,

мінімум незручностей сусідам,

максимум непомітності,

волонтерство на кухнях для бідних...

Немає моралі в цій історії.

В нічних автобусах є сморід,

шум, холодні шибки,

нелегали з Грузії без зимових курток,

голосні розмови, тихий смуток,

співчутливі поліцаї,

підошва сусіда коло твого вуха,

а моралі немає.

Але завжди є надія -

якщо ти будеш милим,

займатимеш лиш одне сидіння,

допомагатимеш в церкві,

часом матимеш квиток -

водій нічного автобуса

свідчитиме на твою користь.