Корпоративна Етика

У штабі СБ корпорації вирувала гарячкова діяльність. Заступник начальника безпеки чітко і діловито роздавав вказівки, перетравлюючи доповіді, що викрикувалися техніками біля пультів спостереження і передавалися командирами оперативних груп. Хакери корпорації билися над цілісністю системи. Коли локальні збої, затримки та відмови почали проявлятися систематично, зростаючи сніговою кулею, стало ясно, що система заражена вірусом, який тепер намагалися відстежити та усунути фахівці CYBERTECH.

Проте стороннє ПЗ виявилося на диво міцним горішком. Проникнувши глибоко в кореневий каталог, вірус значно асимілювався з операційною системою, знищуючи її зсередини. І доки шкідлива програма діяла автономно, відстежити її було вкрай важко.

– Ви знайшли точку входу? – вимогливо запитав заступник начальника.

– Поки що ні, шеф, – відповів один із хакерів, рефлекторно звертаючись до заму повною посадою. Сам начальник безпеки добряче перебрав на корпоративній вечірці і зараз тихенько сидів у своєму кріслі, безглуздо витріщаючись на метушню навколо.

– Напевно, «бандит» спостерігає за поширенням вірусу, але поки він не втрутиться безпосередньо, засікти точку входу ми зможемо лише після розбору та відновлення сценарію.

– Чому не переходимо на дубль?

Як і будь-якої корпорації, операційна система CYBERTECH. дублювалась вторинною і навіть третинною системами, якраз на випадки хакерських атак або складноусувних збоїв.

– Е-м-м…, шеф Муді, – технік ніяково вказав очима на п'яного начальника, – ініціював позаплановий розбір та діагностику вторинних систем. На даний момент дубль у неробочому стані.

Заступник зітхнув.

– Перезавантажте систему. Відкотіть до останньої контрольної точки.

Це дозволило б завантажити систему CYBERTECH. з чистого рядка. Відкат до останньої контрольної дати знесе останні оновлення та програми, але також і заблокує вірус, відновивши кореневі каталоги.

– Повний "ребут" системи займе до семи хвилин, – прокоментував один із хакерів.

Заступник підібгав губи з досади. Протягом семи хвилин вони повністю втратять контроль над усіма операційними процесами хмарочоса, а отже, над ситуацією.

– Відставити "ребут". Шукайте точку входу! Локалізуйте вірус!

Хакери уткнулися у свої деки.

Аліса бігла коридорами, витискаючи з тіла всю швидкість на яку були здатні її треновані м'язи. Намагаючись не стикатися з людьми, дівчина, однак, уже не особливо турбувалася про побічні ефекти, такі як повітряні потоки або прискорений темп серцебиття і підвищення температури тіла. Незабаром її почнуть засікати чутливі сканери охоронних систем, але переслідувачі вже наступали їй на п'яти.

Коридор попереду стрімко пустів. Через людей, що розступалися, Аліса побачила оперативника СБ, що розмахував рукою, наказуючи натовпу відступити до стін або бокових проходів. Стиснувши зуби і мобілізувавши всі сили, дівчина промчала повз, поспішаючи до ліфтів у торці коридору. Одна з кабінок якраз мала вирушити вниз, усередині мелькали стривожені обличчя клерків. Аліса не збиралася вдиратися в кабінку, в натовп пасажирів. Вона сподівалася, що вірус Джинна все ще гуляє системою CYBERTECH., і черговий маленький фокус спрацює. Підбігши до сенсорної панелі, дівчина квапливо ввела коротку команду, фізично відчуваючи, як по ній ковзає погляд оперативника СБ.

Внутрішні двері зачинилися, кабінка рушила вниз, а от зовнішні двері несподівано застопорилися, залишивши відкритою ліфтову шахту. У цей момент оперативник засік Алісу. Викид адреналіну, який розігнав кров у жилах, і підвищена температура демаскували дівчину в інфрачервоному спектрі: службовець встиг помітити розмитий силует, крокуючий у відкриту шахту. Оперативник метнувся у відкриті стулки і стрибнув слідом. Пролетівши п'ять метрів, він гулко приземлився на дах ліфтової кабінки, стрімко вихопивши з-під піджака пістолет. У шахті панували спека і шум, і на мікросекунді оперативник осліп, поки його рецептори перекалібрувалися під навколишнє середовище. За мить службовець зрозумів, що на даху ліфта крім нього нікого немає. Не зволікаючи, він зірвав кришку аварійного люка і зістрибнув у салон, зі зброєю напоготові. Однак усередині виявилися лише зблідлі клерки, що тулилися до стін кабінки.

Тримаючись за металеву перекладину технічних сходів, що тяглися в кутку ліфтової шахти, Аліса проводила поглядом кабінку, що йшла вниз. Спритно перескочивши на вузький технічний місток вздовж стіни шахти, дівчина мимоволі обернулася. У відкритих ліфтових стулках тридцять шостого поверху стояв величезний ротвейлер з блискучим імплантом у черепі, і тяг носом повітря. Страх погнав дівчину далі.

– Контакт на тридцять шостому втрачено, ціль зникла в шахті ліфта, – продублював кінолог доповідь квапливого службовця. Невдача була тимчасовою. Рано чи пізно зграя нападе на свіжий слід і полювання продовжиться.

– Повернися, – тихо скомандував кінолог у ларингофон, і ротвейлер слухняно потрусив назад до ескалаторів.

У штабі заступник начальника розносив підлеглих:

– Чому не було заблоковано ліфти??!

– Це крило не входило до сектору пошуку, – намагався виправдатися один із техніків.

– Протоколи блокування активовані, – втрутився хакер з неохайним кислотно-зеленим ірокезом, – вірус протидіє їм, але це ненадовго.

Аліса бігла технічними містками, спускаючись від рівня до рівня, коли в шахтах заблимали помаранчеві аварійні лампи і пролунали короткі попереджувальні сирени. Ліфтові стулки на поверхах та міжрівневі портали шахт почали закриватися важкими металевими пластинами, що стулялися із гулким брязкотом. Аліса зупинилася на середині сходів і безсило притулилася до гарячої стіни шахти. Її запечатали, немов щура у лабіринті.

– Бос, – покликав Джинн від терміналу.

Крід підійшов до хакера "дев'яток".

– Аліса серйозно влипла, – промовив Вей, не відриваючи погляду від рядків повідомлень на екрані, – її заблокували у шахті ліфта на двадцять сьомому поверсі в цьому крилі.

– Чи зможеш її витягнути?

– Зараз вони напоготові, як тільки я втручуся, мене засічуть і за кілька хвилин виявлять точку входу через цей термінал.

Крід кивнув, приймаючи інформацію, і розпорядився:

– Дій.

Температура в шахті зростала з кожною хвилиною. Разом з поверховими переходами були перекриті канали вентиляції, і повітря стало затхлим і гарячим. По обличчю Аліси струмив піт, ноги стали ватяними і лише розум залишався гострим і швидким.

Дівчина прикидала, скільки часу знадобиться агентам CYBERTECH. щоб забрати її із цієї запечатаної коробки і відчайдушно намагалася знайти вихід із пастки. До її слуху долинув звук перегородок, що розмикалися – мабуть, безпечники корпорації були вже на підході. Сталеві плити, що закрили портали на верхній та нижній поверхи, ковзнули убік, і перед Алісою опустилася ліфтова кабінка.

Коли після п'ятисекундного напруженого очікування нічого не сталося, Аліса насторожено наблизилася, перебралася через поручні технічного містка і акуратно ступила на дах кабіни. Відкривши люк, дівчина спустилася всередину і з насолодою вдихнула кондиціоноване повітря.

На стіні кабіни активувалася відеопанель, на якій з’явилося усміхнене обличчя Джинна.

– Карету подано!

Ліфт плавно рушив униз.

– Є контакт! – збуджено вигукнув один із хакерів, – переписано протокол блокування шахти ліфта у північному крилі! "Бандит" засвітився особисто!

– Чи впевнений, що це не вірус?

– Ні, надто спрямована дія, – заявив хакер, – розблоковано лише одну шахту, і по ній рухається ліфт.

– Як ти знайшов його?

– Він крутий, але й ми не лохи, – посміхнувся хакер, – його код замаскований під программу регулювання освітлення. Програма активується автоматично кожні сімнадцять секунд. Він трохи поквапився і активував свій код на півтори секунди раніше за графік.

Заступник схвально покидав, вивчаючи інформацію на екрані персонального терміналу хакера.

– Стеж за ліфтом, розрахуй поверх прибуття. Хтось відстежує точку входу? – голосно спитав зам.

– Вже, – пробурчав зеленоволосий ірокез, вивчаючи рядки коду на своєму екрані.

– Виходячи з поточної швидкості кабіни, безпечне гальмування можливе лише на мінус п'ятому поверсі. Це нижній поверх північного крила, – знову встряв перший хакер.

– Підземний паркінг – знову кивнув зам, – зручний шлях відходу. Оперативний загін туди! – розпорядився він твердим голосом.

– Вторинні контакти!.. – несподівано заявив перший хакер. Хлопець здивовано дивився, як на його екрані виникають нові позначки рухомих ліфтів у всіх крилах будівлі. Деякі проходили кілька поверхів, зупинялися, а потім вирушали у зворотному напрямку. По всьому хмарочосу ліфти пустилися у механічний вальс із непередбачуваним візерунком.

Аліса пересідала вже в третю за рахунком ліфтову кабінку. Відбувалося все просто: Джинн зупиняв ліфт, Аліса покидала кабіну через люк у стелі і перебиралася на технічні містки. Дівчина переходила через шахтні рівні, на інші поверхи в різних крилах хмарочоса, де на неї вже чекала чергова кабінка. Вей вів її хитромудрим маршрутом, який практично неможливо було відстежити. Щоразу, коли Аліса забиралася всередину кабіни, активувалася настінна панель і хакер давав наступні інструкції. Незважаючи на те, що Аліса не виходила з режиму стелс, Джин завжди дізнавався, що дівчина на місці за змінами показників датчиків тиску і ваги.

– Це твоя остання «попутка», – говорив Джин з екрана відеопанелі, – вона доставить тебе на підземний поверх. Від ліфта до паркінгу триста метрів прямого коридору. Ми зустрінемо тебе за дверима.

Зелений ірокез замислено вивчав рядки чужого коду на своєму екрані. Фактично цей код був витонченим і точним твором цифрового мистецтва. Продукт висококласного фахівця, унікальний, немов почерк. Зеленоволосий не мав сумнівів, що перший збій у графіку активації програми регулювання освітлення в ліфтових шахтах був навмисним. «Бандит» хотів, щоб подальшу свистопляску з ліфтами помітили та відволікалися на спроби відновлення контролю та стеження за шпигуном.

Проте зеленоволосий займався зовсім іншим. Він повинен був знайти точку входу та відрубати засранця від керування системою. Хакер скрупульозно та методично прочісував систему CYBERTECH. з метою знайти найпершу появу чужого коду. Поступово, крок за кроком, він відсікав і знищував численні «обманки», неправдиві посилання на IP адреси сотень персональних та громадських терміналів усередині будівлі, розплутуючи нитку все далі і далі.

– Готово, бос, вона майже на місці, – сказав Вей, – ліфт доставить її на наш поверх, далі вона пройде коридором, і увійде через ті двері, – хакер усміхнувся, – і можна буде звалювати звідси.

Крід сподівався, що Джинн має рацію.

Один із ротвейлерів зграї взяв новий слід. Після невдачі на тридцять шостому, кінолог задав зграї вільний пошук, і ось, пес, що нишпорив по хмарочосу, знову натрапив на трохи охололий, але все ще виразний слід.

Звивистий шлях одинадцятим поверхом привів собаку до дверей на службові сходи. Спостерігаючи за тим, що відбувається через планшет, кінолог запросив у штабу вхід, якийсь явно дуже заклопотаний технік дистанційно відчинив двері без зайвої тяганини, і пес ковзнув на сходовий майданчик. Спочатку ротвейлер піднявся до тринадцятого поверху, покрутився на сходах, потім потрусив униз, спускаючись дедалі нижче.

Пес зупинився перед заблокованими дверима, що вели до підземного ангар-паркінгу. Відповідно до позначки на стіні, це був сходовий вихід № 487, південно-західне крило. Зважаючи на все, звідси шпигун вийшов на службові сходи, а в саму будівлю проник через паркінг.

Кінолог доповів штаб про виявлення точки проникнення, і відкликав пса від дверей. Скориставшись ескалаторами, оперативник попрямував до нижніх поверхів хмарочоса. На ліфті було б набагато швидше, але з ліфтами творилося казна-що. Майже біля кожних ліфтових стулок маячило по парі службовців, які металися туди-сюди без жодної видимої користі.

Останні кілька поверхів кінолог пройшов пішки по кам'яних сходах службових сходів. Він спустився у довгий прямий коридор, на мінус п'ятому поверсі південно-західного крила. Коридор упирався у зачинені двері службового виходу у підземний паркінг вежі. Тут кінолога зустрів пес, який слухняно чекав подальших наказів. Крім них, у коридорі нікого не було. Штаб прийняв доповідь кінолога, повідомивши, що до його поточної позиції надсилається оперативна група для перевірки виявленого сліду. Він якраз неквапливо походжав коридором, коли пролунав мелодійний дзвін, і ліфтові стулки тихо розійшлися в сторони. Тієї ж миті ротвейлер хижо підвівся і загарчав у бік ліфта. Кінолог мить дивився в порожній коридор і на нетерпіння пса, що аж пританцьовував, а потім скомандував:

– Взяти!

Спущений з контрольного «повідця» ротвейлер рвонув з місця, вискаливши пащу.