Корпоративна Етика

Конгломерат Токіо

09 вересня

10:20 (за місцевим часом)

Сектор корпорації Takahashi-INDUSTRIES

офісний штаб корпорації, вежа Takahashi-INDUSTRIES

Карен надали окремий кабінет у вежі Takahashi-INDUSTRIES (замок на вершині був особистою резиденцією Голови Правління, для роботи та рідкісних годин відпочинку, і навіть топ менеджери відвідували його виключно для особистих доповідей), та надали доступ до всіх зібраних матеріалів нападу на CYBERTECH.

Декілька годин відновленого відеозапису, характеристики зчитані сканерами охоронних систем, звіти оперативників СБ. Карен ретельно вивчила кожен рядок і кілька разів переглянула весь відеоматеріал. Кадри, які зафіксували нападників, були розфокусованими і нечіткими, швидше за все через вірус, що заразив систему корпорації. За винятком буквально кількох секунд відеоряду, на якому засвітилася дівчина-шпигун у момент атаки кібер-пса. Через помилку, втому, біль або просто безглузду випадковість, шпигун деактивувала режим маскування, і охоронна камера зняла її у високій роздільній здатності.

За приблизними підрахунками, Карен визначила, що в групі нападників було від чотирьох до п'яти оперативників: шпигун, хакер, який прикривав просування шпигуна, пілот флаєра, і, напевно, один чи двоє бійців вогневого прикриття. Такі висновки опосередковано підтверджувалося уривчастими та суперечливими даними охоронних систем. Теоретично, хтось із оперативників міг поєднувати різні функції, але це було малоймовірно. Щоб загін був максимально універсальним та мобільним, четвірка – число оптимальне.

Отже, навіть якщо ідентифікувати та прибрати одного оперативника із групи, це призведе лише до багаторазового ускладнення завдання. Решта затаїться, змінить локацію, «заляже на дно».

Групу потрібно ліквідувати одним ударом. Для цього потрібно заздалегідь вибрати та підготувати місце, виманити або загнати туди дичину, відрізати від решти світу, допитати, з'ясувати особи наймачів та всі подробиці, а потім швидко та ефективно знищити.

Дев'яносто п'ять відсотків виконання будь-якого завдання – копітке планування, і Карен не дарма була найкращою у виконанні нездійсненних місій. Гострий розум, терпіння та методичне досягнення мети завжди високо цінувалися кланом Такахасі.

Переглядаючи запис із дівчиною-шпигуном, Карен все частіше поверталася до однієї думки. Думка була цікавою, привабливою, але теоретично нереалізованою.

Суть модифікації шпигуна була в імплантації нанітів, що створюють стелс-ефект при активації режиму маскування. Однак така специфічна модифікація була корисна фахівцям дуже вузького профілю, оскільки виключала наявність у тілі носія інших вдосконалень, зокрема, кібер-імплантів.

Крім широко відомої статистики несумісності кібер і нано-модифікацій, в даному випадку неможливість поєднання була обумовлена ще й тим, що стелс-ефект не приховував метало-керамічних деталей кібер-імплантів: будь-який охоронний сканер відразу засікав наявність подібних поліпшень у тілі носія, незважаючи на всілякі експерименти з екранованими металами.

Незважаючи на всі відомі факти і попередні провальні спроби симбіозу двох видів модифікації, думка настільки подобалася Карен, що вона не збиралася відмовлятися від неї лише через неможливість її втілення. Як фахівець із виконання неможливих завдань, дівчина знала, що неможливого не існує.

Брасс надіслала виклик на зв'язок по настільному терміналу. На екрані з'явилося обличчя і плечі маленького чоловічка – Мінор Мітсумі, глави технічної служби Takahashi-INDUSTRIES.

– Кон'нічіва, Брасс-сан, – вклонився Мітсумі.

Карен виклала суть своєї ідеї. Обличчя і вираз очей японця було так само непроникним, як і в усіх його співвітчизників, проте Мітсумі не став наводити очевидні доводи заперечення проти задуму Карен. Навпаки, живий розум інженера почав прикидати можливі шляхи вирішення нездійсненного завдання.

– Це питання вимагатиме деяких попередніх розрахунків. Дозвольте, я зв'яжуся з Вами за три години і повідомлю про результати.

– Цілком покладаюся на Вашу майстерність, Мітсумі-сан, – попрощалася Карен, і перервала зв'язок.

Вона знову і знову ретельно вивчала матеріали, коли рівно через три години термінал коротко задзвонив про вхідний виклик. На екрані знову з'явилося обличчя Мітсумі:

– Дякую Вам за таке цікаве завдання, Брасс-сан, – незважаючи на зовнішню незворушність Мінору, за його тоном, Карен зрозуміла, що інженер знайшов необхідне рішення.

– Поки що це лише теоретичні викладки, – продовжив Мітсумі, пересилаючи на термінал Карен технічні матеріали, – проте вони виглядають дуже багатообіцяюче. Ми будемо готові провести випробування тестового зразка, як тільки підберемо відповідних добровольців.

– У цьому немає необхідності, Мітсумі-сан, – відповіла Брасс, швидко переглядаючи матеріали, – оскільки я запропонувала цю ідею, я самостійно зазнаю всіх наслідків, хоч би якими вони були.

Мінору почекав одну секунду, переварюючи почуте, потім шанобливо вклонився, віддавши належне самовідданості Карен.

– У такому разі ми налаштуємо систему під Ваші біопараметри. Прошу Вас пройти обов'язкове медобстеження перед початком випробувань. Ми будемо готові розпочати завтра, – Мінор звірився з поточним часом, – о 12:00.

Завершивши розмову, Карен підвелася і плавно потяглася. Перший етап операції був практично завершений: Карен розглядала сформований план, прибираючи, змінюючи і замінюючи дрібні деталі, додаючи завершеність витонченої схеми, і відчувала легке збудження від нетерпіння приступити до другої фази – смертельно небезпечної гри в кішки-мишки з ворожими оперативниками.

Наступного дня Карен прибула до головної медлабораторії хмарочоса. Незважаючи на те, що всі поліпшення в її тілі були виробництва Takahashi-INDUSTRIES, і корпорація зберігала весь необхідний набір даних клієнта, повне медичне обстеження було обов'язковим перед кожною наступною операцією.

Одягнувшись у лікарняну піжаму, дівчина розташувалася на діагностичному столі з безліччю сенсорів, датчиків, вимірювачів та механічних маніпуляторів. Медперсонал лабораторії протягом сорока хвилин проводив забір та зчитування показників томографів головного мозку, кардіометрії, аналізів крові, тканин, кісткового мозку та десятки інших обов'язкових тестів. Досконале обладнання дозволило практично миттєво отримувати результати, які показали, що Карен абсолютно здорова і готова до майбутньої операції.

Біля дверей операційної її зустрів Мітсумі.

– Брасс-сан, – звернувся до дівчини маленький інженер, – я глибоко поважаю Ваше рішення особисто випробувати комбінацію технологій, проте мушу просити Вас розглянути альтернативу: ми легко знайдемо добровольця з потрібними параметрами.

Карен підозрювала, що пропозиція японця викликана не тільки через занепокоєння про її добробут. Вона була досвідченим та висококласним оперативником – цінним ресурсом корпорації, про який і дбав інженер. Відповідно до статуту та духу корпоративної етики.

– Дякую Мітсумі-сан. Для Вашого занепокоєння немає причин. Як я вже сказала, я готова прийняти наслідки свого рішення.

– Також варто взяти до уваги, що в результаті імплантації, ступінь модифікації вашого тіла зросте до 79%.

– Я вмію рахувати, Мітсумі-сан, – навмисно різко перебила інженера Карен, показуючи, що не збираюся більше обговорювати цю тему.

Мітсумі ввічливо вклонився і дав їй спокій.

Насправді, дівчина сама провела попередні підрахунки, дійшовши тих же результатів, що повідомив їй Мінору. Незважаючи на відсторонений спокій професіонала, питання власної «людяності» завжди було актуальним для Карен. Усі її модифікації мали виключно локальний характер, для ефективного виконання роботи, і Брасс зовсім не збиралася настільки небезпечно наближатися до межі, у якої людина втрачає свою сутність. Однак, як вона і сказала Мітсумі, рішення ухвалене, а відступати чи перекладати небезпечні аспекти роботи на когось іншого, було не в звичках Карен. Втішало лише те, що майбутня модифікація була тимчасовою, і по закінченні завдання її можна деінсталювати. Якщо, звичайно, світогляд Брасс не зміниться на той момент.

У центрі операційної домінувала складна конструкція хірургічного боксу з підвісними та бортовими модулями кібер-асистентів. Карен скинула піжаму і абсолютно голою лягла обличчям униз на хірургічний стіл. Зверху на стіл опустилася висока напівкругла кришка з прозорого плексигласу, герметично закривши внутрішній простір. З розтрубів кришки вдарили струмені вологого дезінфікуючого газу, що осів легким конденсатом, відразу висушеним системою внутрішнього мікроклімату. В операційну увійшла команда хірургів і техніків, вдягнені в білі халати та роби. Головний хірург, сивий Такеші Кітано, вдів спритні рухливі пальці піаніста в сенсорні рукавички управління кіберклава, зробивши кілька контрольних пасів – маніпулятори і затискачі всередині колби прийшли в рух і закрутилися, ідеально реагуючи на команди без найменших затримок. З поверхні столу висунулися короткі голки, по лазерному наведенню безпомилково знаходячи кровоносні судини у тілі Карен, і впорскуючи в них необхідні наркотичні речовини.

Подальше Брасс спостерігати вже не могла, поступово поринаючи в анастетичну дріму.

Хірурги, розташувавшись уздовж бортів колби, керували механічними маніпуляторами, з арсеналом хірургічних інструментів під загальним керівництвом Кітано. Кібер-асистенти контролювали показання пацієнта, за командою дозуючи наркоз, повідомляючи про показники тиску та серцевого ритму.

Підвівши маніпулятор зі скальпелем, Кітано зробив перший поздовжній розріз, від основи черепа Карен, вздовж усього хребетного стовпа, до крижового хребця. Підкоряючись команді хірурга, механізми кібер-асистентів тонкими лопатями розвели краї розрізу, струмінь омивача промила рану, відкриваючи фосфорно-білу кістку хребців. Електронні системи колби змінили прозорість скла, переключившись у рентген-режим, малюючи найтонші нитки нервових волокон, що пронизували шкіру та м'язи людського тіла.

Під пильним наглядом Кітано решта команди проводила розрізи вздовж шиї, рук, талії та ніг Карен, розсікаючи шкіру, наче розкраюючи одяг на манекені. Кібер-системи боксу вчасно ставили мініатюрні затискачі на кровоносні судини, не заважаючи маніпуляторам хірургів, контролюючи крововтрату пацієнта.

Нарешті, тіло було готове до імплантації «блакитного савану». Фактично це була кібернетична нервова система, створена Takahashi-INDUSTRIES для одного єдиного пацієнта, з метою повноцінної заміни природної системи носія. У випадку з Карен, Мітсумі вирішив використовувати одну з ранніх розробок «савану», щоб накласти імплант поверх природної нервової системи, створивши дубль. Дублююча система мала контролювати роботу нанітів, не вступаючи у конфлікт з основною нервовою системою, дозволивши Карен одночасно користуватися повним набором різнорідних імплантів.

Маніпулятори боксу повільно та обережно піднесли імплант до розрізів на тілі дівчини. Ланцюжок блоків-пелюстків, що встановлювалися на кожен хребець, відливав блакиттю у яскравому освітленні, що й дало неоднозначну назву імпланту. Від пелюсток тяглися непомітні неозброєним оком нано-нитки, що акуратно накладалися поверх нервових волокон уздовж м'язів пацієнта. Тут же техніки розсіяли по оголених м'язах колонії нанітів, до володіння якими так прагнула Карен.

Після чотирьох годин роботи Кітано задоволено кивнув і наказав закінчувати операцію. Шкіру дівчини знову звели, зшиваючи розрізи найтоншими променями лазерів, після яких не залишалося навіть шрамів. Системи столу справно закачували до вен Карен її ж очищену кров і седативні препарати. Показники на моніторах були рівними і позитивними.

Вийнявши руки із сенсорних рукавичок маніпуляторів, Китано поклоном подякував команді помічників за роботу. Пролунало шипіння, і важка колба піднялася, відкриваючи стіл і дівчину, що лежала на ньому. Карен все ще була під наркозом, коли Китано критичним поглядом власних очей оцінив виконану роботу і залишився задоволеним.

Персонал обережно переніс тіло Брасс на носилки, прикривши наготу білосніжним простирадлом. Залишалося дочекатися закінчення дії наркозу та перевірити дією роботу модифікацій.