Стрибок в Безодню.

2228 Загально Галактичний Рік

2448 рік по земному календарю (343 Зоряної Ери)

Другий обрій колоній. Північний сектор. Нічийний простір.

Система GIM-50977823-41. Науково дослідницьке судно “Пауль Ерліх”

Шепіт. Він лунав на самій межі слуху. Одноманітне, нудне, тисячоголосе бурмотіння. Неможливо було упізнати мову чи розібрати окремі слова. Нескінченний монотонний наспів. Він лунав від стінок корабля. В такт йому блимало світло в коридорах. І навіть клятий туман, що затягнув собою усі рівні та коридори, здригався підкоряючись гнітючому ритму.

Ерік застогнав і повернувся на ліжку. В кімнаті нікого не було. Тупі науковці! телепат звик,    що команда доктора Макруді опікується таким скарбом як він. Та дідько цим же пояснювали як це важливо! Невже не дійшло наскільки телепати вразливі до гіперстрибків?

Дихати рівно. Думати повільно. Вирішувати швидко. Так вчив Каа.

Голова розколювалася і картинка пливла перед очима. В голові щось дратівливо пищало. А ні. Це система контролю життєдіяльності волала та блимала червоними вогниками, попереджаючи про критичні рівні пульсу та тиску. Цивільні придурки про нього просто забули! Але думки про те куди він запхне індикам їх дипломи Ерік вирішив відкласти на потім. Зараз треба вижити.

Зібравши волю в кулак Ерік дав голосову команду медичному комп’ютеру. Та з пересохлого горла вирвався тільки здавлений хрип. Відсапавшись боєць корпусу астроборнів    перекинув себе на бік потягнувся до полиці. З другої спроби в нього це вийшло. Підтягнувши стелаж з крапельницями Ерік повільно витяг пластиковий пакунок з червоним написом: “Пакет екстреного відновлення”. Далі йшов перелік ліків та інструкція застосування. Але то рейнджера мало цікавило. Він неодноразово виводив себе з подібного стану на тренуваннях. Нарешті це знадобилось. Здавалося пройшла ціла вічність поки йому вдалося перемкнути систему. Голографічна панель перетворилась з червоної на жовту, а Ерік знесилено впав на подушку.

З забуття його вирвав комунікатор. Вхідний виклик пищав огидніше будильника.

- Прийняти... - прохрипів Ерік. І на цей раз його голос прозвучав гучніше. Це добре

- Нарешті! - промовила перелякані жінка, - хтось відповів.

- Ага, - зло огризнувся Ерік намагаючись зрозуміти по переляканому голосу хто з ним говорить. - ато я вже думав що про мене забули.

- Господи Ерік що з вами?

- Те що і мало бути. - роздратовано відповів солдат побачивши свою співрозмовницю — чи ви забули панні Юнь Сун?

- Забула що? - обурилась перелякана голова експедиції, - у нас тут аварія! Надзвичайна ситуація! А ви тільки про себе думаєте!

- Ну вибачте, що намагаюсь вижити коли ваш персонал ігнорує аварійні протоколи! - гаркнув у відповідь Ерік.

- Ерік! Жодна з систем не працює! Я заблокована в лабораторії. І ніхто не відповідає.

- А я тут ледь не сконав! - одповів Ерік, та додав — Схоже ми потрапили у шторм.

- Напевно. Я була в лабораторії. Знімала дані з біологічних зразків коли заволала сирена. Потім корабель стало підкидати і я вдарилася. А коли прийшла до тями то стала одразу викликати когось на допомогу, але поки, що відповіли тільки ви.

- Ви викликали по загальному каналу? - став розмірковувати в голос Ерік. - Отже або канали сильно пошкоджено. Або всі решта мертві.

- Господи! - видихнула Юнь Сун, - не кажіть такого!

- Перепрошую, - Ерік недовірливо примружився, - це ваша перша експедиція?

- Так, - обурилась поважна науковець. - Але до чого це?

- Просто дивно що на військову операцію узяли не досвідченого астронавта.

- Можливо не всі астронавти мають досвід у біології і можуть провести шалену купу мало пов’язаних між собою досліджень та тестів. - огризнулася професорка, - То нащо мені досвід астронавта?

- Просто космос це до біса небезпечне місце. Люди тут гинуть регулярно.

Ерік похитав головою. Він звинувачував Влада, що той стає схожим на Каа. І от сам Ерік починає поводитись як наставник.

-  Вибачте, - вибачився рейнджер,  - я звик до трошки іншого складу екіпажу.

- Ви теж вибачте. - тихо відповіла Юнь Сун, - Я просто злякалась. Жодна з систем не працює я заблокована в лабораторії. І ніхто не відповідав. А я так покладалась на капітана Стрімченко та його команду. Ми ж усього мали провести серію дослідів з різними піддослід... ой.

Жінка осіклась, а Ерік посміхнувся.

- Та я ж прекрасно знаю, що я тут роблю. - відмахнувся юнак. - бути подушкою для голок - частина моєї роботи. Як там, до речі, мої сусіди по клітках?

- Я працювала з бактеріями, - винувато знизала плечима жінка, - в блоку дрібних ссавців був пан Калнера. Але двері заклинило і я не можу туди потрапити. А на зв’язок він...

/ Книга готується до друку. Продовження шукайте в паперовому форматі. /