Мишеня

POV Стас

25. – І що тепер робитимемо? – запитує за чаєм.

– Можна кіно яке глянути. Уже давно збираюсь, а все роботою зайнятий. Пора й віддихнути.

– І які пропозиції?

– Та що захочеш – всього повно.

– Комедії зараз не хочу, бойовики теж, ужастики не люблю. Щось би спокійного, такого філософського.

– Є пару штук. Не думав, що молодь такими цікавиться.

– А ти себе уже до старих записав? – глузує.

– Та вроді пенсію ще не видають. Але спитати варта.

– Тоді пішли дивитись, а заодно можу тобі й тиск поміряти, – ну він і веселун. Заговорить в півоберта.

– В спальню чи десь тут у кімнатах?

– В спальню, вам стареньким треба частіше лежати.

– Добре.

Беру ноут, та тільки думаю підійматись, як у двері хтось починає шалено стукати. При тому чути добрячий сміх. Здається, я здогадуюсь хто це. Точніше навіть впевнений. Відкриваю, звісно це Аліна, Елла з Русіком, Катюха, Олег і Мак. Не встигаю й отямитись, як вони кидаються обіймати та наспівувати “Happy birthday!”.

Завалюються не питаючи дозволу. Елла взагалі готова оглянути весь дім:

– І де твоє янголя?

– Яке?

Мак незадоволено бурчить: – На котрого ти нас проміняв!

– Нікого я не міняв. Просто проспав.

– Невже? – Катюха неначе слідчий заглядає прямо в очі.

– Братику, не заливай, вони вже в курсі! (Ну сестричка, видала уже всі секрети)

– З чого ви взагалі вирішили, що у мене досі хтось є?

– Та бо мало того, що про все на світі забув, то й трубки навіть не береш!

– Могли б почати без мене… – не вдається мені грати дурника.

– Як? – Аліна зараз мене роздере, – у нас всі розваги зосереджені на тобі: на пейнтболі під кінець мали усі гуртом тебе розстріляти, потім влаштувати тобі душ із пива, згодом ржачна фотосесія з гігантським динозавром і макання іменинника лицем в торт. Хоча останнє ми ще встигаємо. І навіть з запаленими свічками, за вредність.

– То де нам далі шукати? – Елла вже не витримує.

– А навіщо мене шукати? Я сам вийду, якщо потрібно, – визирає згори моє мишеня.

Всі так і застигли. Точно не сподівались.

– Познайомтесь, це Ден, – кажу. – Ден, а це Руся, Мак, Катя, Олег та Елла. Аліну ти уже бачив.

Руська, як найдобріший і наймолодший, біжить зразу тиснути йому руку, а також затягнути мишеня до компанії:

– Не звертай уваги на цих дуріків. Так-то вони милі, просто не з тієї ноги сьогодні встали.

– Що прямо усі?

– Ні. Я з тієї.

І тут Елла заголосила:

– Стааас, ти що йому мою футболку віддав? Я ж тільки недавно тобі її привезла!

– Гостям усе найкраще. А вона до того моя найулюбленіша.

– Підлабузник! І після того ще говорить, що нікого не проміняв.

– Та не міняв, не міняв. Просто як побачив вас у вікно, так зразу заставив одягнути, – Ден не залишається в накладі, – щоб любі гості бачили, що їх подарунки носять.

– Стас, у тебе зі здоров’ям все гаразд? А то, здається, тут мала виразка завелась, – Катюха зрить прямо в корінь.

– Чого, виразка вже досить велика. Але якщо будете ображати, то отримаєте в додачу головний біль в моєму вигляді.

– Нас би так захищав, – видає Елла. – Зарано я його янголям назвала.

– Не переживай, ще лише захисний рефлекс. Обіцяю бути добрішим, – лізе обійматися мишеня. – Принаймні, не сприймай мої слова серйозно. Я не зі зла.

Олег за цей час уже встиг приготувати усім гарячі напої та розлити по склянках алкоголь. І після всього, що сталось, макання у торт уникнути не вдалось. Правда вони хотіли ще заставити Дена це все вилизувати з мене, та він так почервонів, що здавалось знепритомніє. Врятувала ситуацію Аліна, яка відразу потягнула мене до умивальника зі словами “нема чого далі такою свинкою ходити”.

Потім ми всі сіли дивитись той фільм, що планували з мишеням. А згодом почали танці та конкурси на бажання. В мене воно було лиш одне: щоб усі пішли, а я зміг побути наодинці з Деном. Але як тільки б я це озвучив, то вже б точно нікого не позбувся.

26. Та врешті всі все розуміли, тому о десятій розбіглись, як по свистку. Навіть двері самі за собою закрили. А моя язвочка чмокнув мене у щоку, сказавши, що “це від Алекс” і побіг наверх у душ. Замкнувся зі середини, тому розраховувати на спільне приймання ще не варто. Нічого, у мене ще один внизу.

Коли повернувся, Ден уже чекав на ліжку.

– Ти не образився, любий? – обіймаю.

– А мав?

– Ну, можливо, ти не хотів ще афішувати наші відносини? А тут, фактично, витягнули усім на показ.

– А вони у нас є?

– Я б хотів, щоб були. Слово лиш за тобою.

– Тоді я “за”. І якщо пам’ятаєш, мене ніхто не витягав, я сам вийшов. Головне тепер, щоб вони не образились. Я справді буваю колючим.

– Повір, в іншому разі ти не мав би спокою – замучили б усі разом. Та й ті колючки досить милі.

– Отже, я тобі подобаюсь і таким?

– Дуже подобаєшся. В цьому всьому є певний шарм.

– Мм, Стасе, тоді я хочу тебе.

– Ого, так відразу?

– Ну, спочатку можеш зацілувати всього, – і уже тягнеться до моєї шиї.

– А не зарано ще тобі?

– Ні, я знаю, чого я хочу. Тим більше, що я уже спробував трохи підготуватись. Не пропадати ж усім старанням.

Думка про те, що він стане моїм мало мене не спалила. Я накинувся з поцілунками, кусав, м’яв усього. Завтра, мабуть, на ньому місця живого не буде. Та ось він перекидає мене і сідає зверху на живіт. Жадно цілує, а потім запихає великий пальчик мені до рота. Бачу йому це подобається. Другою ж рукою бере позаду мій член і починає пестити. Я мало не гарчу від задоволення, зжимаю його попку. Пальцями, що залишились він ще примудряється гладити мою щоку, шию. Яка ж це насолода!

Але не можу так довго спокійно лежати, знову перебираю ініціативу на себе. Тим більше, за мною ще борг. Цілую його груди, язиком проводжу по животі, спускаюсь нижче. Починаю смоктати його член, та бачу, що довго бавитись з цим не можна, тому паралельно починаю ласкати його дірочку. Йому ще важко мені віддатись, тому дістаю змазку. Повільно, але впускає. А коли бачу, що йому уже легко іде, вставляю і другий. Як він вигинається. Ні, цього разу я так швидко мишенятко не відпущу. Полишаю член і займаюсь лиш розминанням.

– Та візьми вже мене, – благає.

– Ще трішки. Тобі рано.

– Не хочу чекати. Хочу тебе.

– Тобі буде боляче.

– Я знаю, що з тобою мені буде лиш добре.

Перевертаю його та кладу подушку йому під живіт. Намагаюсь іще помасажувати, але він на це лиш невдоволено муркотить. Ну що ж. Прикладаю головку до кілечка його ануса, пробую поволі входити. Він весь зжимається і попискує, кусаючи губи. Як і є мишеня.

– Як тобі, мій солодкий? – запитую.

– Давай далі.

– Тільки якщо пройшов перший біль. І постарайся максимально розслабитись.

– Давай, не муч. Інакше втечу від твоєї гіперопіки.

Повільно входжу до кінця, даю звикнути. А потім починаю плавно рухатись. Ставлю на коліна, щоб добратись до його члена. Берусь пестити. А він уже стогне на всю. Ще недовго, Дене. Кусаю його за вушко і відчуваю як він кінчає мені у долоню. І всім тілом пульсує. Від цього мені зриває дах і я кінчаю разом з ним. МОЄ мишеня! Тепер усе моє!!!

Він мало не падає, але я повільно кладу його на постіль. Цілую в плече і даю віддихатись, доки піду умиюсь. Тепер ми робитимемо це постійно. Нікому не віддам, нікуди не відпущу.

Коли повертаюсь, він відмовляється іти в душ, каже, що немає сил. Пропоную тоді самому витерти його і для першого разу помастити кремом.

– Стасе, здається я кохаю тебе! – посміхається у напівдрімоті. – Дуже кохаю!