Я- учениця
Я- учениця. В прославлено-чорних кайданах.
Не маю престижів і айсбергів всіх на меті;
Стараюсь не бути у гострих, болючих обрамах,
Щоб гірко й нестерпно не стало в подальшім житті.
Немає в очах самоти, не підкорена владі,
Не хочу я більш уникати життєвих проблем...
Люд мовить серцями, що щирість- великая вада,
Та саме душевна відсутність- одна із дилем.
Я- учениця. Ще досвід малий за плечима,
Можливо, сердечне коріння ще не проросло,
Та бачу душею я те, що не бачать очима-
Таємне, підступне і тихо приховане зло.
Коли я зустрінуся знов із потоками осені,
Коли відгримить на світанні вже сьома гроза,
Зі мною там, поруч, ітиме нескорений досвід,=
А потім летіти ми будем в самі небеса.
Я- учениця. В незвідано-білій картині.
Носитиму в серці пресвітле майбутнє своє.
Врочисто-прославлена, маловідома година
Мені сили духу завжди й перед всім додає.
Болюча розрада не стане мені назаваді.
В душі я носитиму колір пречистого неба.
Не хочу я бути шедевром розхвалення ради,
Не хочу для всіх, але хочу, можливо, для себе...
(квітень 2023 р).
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.