Каяття

00047
Публікація: 18.04.2023
Вірш
Завершено

Колись давно була та мрія

Залишить рідний отчий дім,

Колись давно мій сум овіяв

Будинок, в жалю що був нім;

Тоді в кімнатах мовчазних

Страхи нав'язливі ховались,

Тепер же спогади про них

Слізьми з очей моїх зривались.

Я шлюб пізнала і життя,

Все, що здавалось променистим;

А зараз жевріє чуття,

Що посвіт вкрадений нечистим.

У морі безвіснім буття

Свого притулку не зшукала.

І хвиля, повна каяття,

Мене додому повертала.

Тож прощавай, безодне темна,

Бувайте, береги чужі,

В минуле шлях торую, певна –

У славне царство для душі.

Та як почую голос любий –

Здолаю знов тернисту путь,

Про страх, невпевненість і втому

Готова я відраз забуть.

Дарма що ранок квітне в небі

Й сади Едему шелестять,

Бо, Вільяме, тобі, далебі,

Готова серце я віддать.

Ні шторм, ні буря сил не мають

В душі утіху ту спинить,

Коли на твої груди зможу

Свою голівоньку схилить.

Переклад вірша Шарлотти Бронте (Charlotte Вronte – Regret)

Використання перекладу (або його уривків) дозволено лише зі згоди авторки перекладу (писати у приватні або коментарі).

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі