ТРАНСМІСІЯ ПРИСТРАСТІ

Знаєш, ми не бачились вже дуже давно.

І ти десь там, де у персональному вакуумі минають роки –

тріска мала у глобальному вогнищі часу.

Сонце зайшло за дахи, закотилось іржавою кулею,

і в байдужому світі я далі співаю свої пісні.

Майбутнє туманне, і так багато позаду…

Трансмісія пристрасті, укотре перепрошита

в систему твоїх сонних рухів, –

як незабутній приватний епос,

що нібито вже не болить.

А зараз між нами – зовсім не географія з її кілометрами;

Ми рухаємось паралельними

просторами і стежками,

забувши навіть про листування.

Фінал романтичних історій – це часто взаємне мовчання.

Без жодних відблисків і відлунь.

© Максим Солодовник, 2014

(p) Eisenturm, видавець і PR-підтримка, 2014