НАША ЕПОХА

10038
Публікація: 26.04.2023
Вірш
Завершено

Роки свистіли кулями над головами —

Там, де були ми, а ще ті, що із нами.

Вовками судомно вили вітри.

Нелюдських здолано бід — не одну й не три.

Розверзті пащеки безодні — над усіма шляхами.

Ти, що була зі мною, як Місяць сходив над нами,

Чи пам'ятаєш голос моєї замріяної гітари,

Регіт часу, паракордом вплетений у примари,

Запахи й звуки нещадних боїв нічних?

Знай, що усе — ненамарне,

Навіть якщо невимовно болить.

Заглядаючи вовчим світилом

Туди, де кожна душа — лиш мить,

Крокує у безвість епоха з роздертим нутром.

© Максим Солодовник, 2. 12. 2022

(p) Eisenturm, видавець і PR-підтримка, 2022

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі