Місяць і сонце

Ми з тобою, наче місяць і сонце,

Завжди знаходилися від усіх вдалині.

Робили по різному, думали дивно,

"Зовсім не схожі", – казали вони.

Все ж, напевно, ти була сонцем,

Ти вміла людей приманити к собі.

Казала ти чесно, без жодних заминок,

І лестощі всі діставались тобі.

Я не скаржусь, я місяць була:

Загалом слухала, довго спала.

Вела не дуже соціальне життя

І фокусувалася на режимі "буття".

Ми добре ладнали, любили завжди

Проводити час в протиставленні тиші.

Тримали зв'язок і вдень і вночі,

Не точили одна одній за спиною мечі.

Ти пішла, залишивши мене навесні,

Являлася навіть до мене у сні.

А знаєш, ті вірші я дійсно посвятила тобі,

Хоч і відповідь моя завжди залишалася "ні".