🖊 Результати конкурсу прози та поезії VivArt! 🖊
war prose

Електронні книги / Інше (991)

з переваного вірша

вірш складав

наче нервами.

кинув його

незавершеним,

хату коли затрусило

хвилею

з вибуху сильною.

вилаяв орків московії

за хату

занепокоєний!

та зі свойого двору

дулю

кремлівській потворі,

тицьнув північному сходу

з прокляттям ординному роду -

всій озвірілій зграї,

що нишпорить

в моїм краю,

погар лишає,

пожежище,

мостить смердючі лежбища

в селах,

в містах мародерених

вітчизни моєї...

по теренах

гатить

від оркостанії

всім, що там є,

до останнього

нечисть,

рашистська наволоч

повна

людиноненавистю,

сповнена надто зловтіхою,

страхами,

жахами,

лихами,

істерикою божевільною

та реготом

з люду

вільного,

жадібністю ненаситною

та лиходіями спритними,

жертвами многоликими

у війні

від початку

дикою... -

це коли межі на мапі,

обводи

пилом по світу,

попелом.

і з того радіють

розбещені

в кремлівських

палатах

безуму...

...

Ем Скитаній

при падінні...

при падінні у спогляданні

геніальної німоти,

що в байдужості до злодіяння,

до безглуздості та глупоти... -

придбай вітрило собі...з парашутиком.

не втопитись аби у лайні

обшушуканим та ошуканим

в цій суспільній драговині.

то як поміч тобі безкрилому

на сповільнення часу падінь.

і - з подяки вітрам! -

під вітрилом ти

не шелепнеся в сморідну тінь.

лиш сковзнеся,

торкнеся п'ятами

до гнилизни огидно лихій.

відштовхнеся від тої лятви

в непроглядний захмарний сувій.

і в тумані кружлятимеш листям

в ясноокій зорі крізь пітьму.

над дахами осіннього міста

привітаєш у злеті зиму...

і в падінні у спогляданні

ледь зажевріє мить надій -

таки зійде в пітьму світанок!

в цю гнилизну...у цей застій.

*****лятва - погань, скверна, паскудство

...

Ем Скитаній

за чаєм

чаює з осінню серпень.

вербовою мовою мовить.

і з нею веде розмови

в гаю біля ставу неспішні.

де вітер віє у спокій,

неспокоєм трави колише

і хвилями синього ставу

плеще об берег в тишу.

в якій лише роздуми серпня

і осені подих легкий,

і оклик оманно далекий

закликанням та прикликанням.

птахи до тепла потяглися

в політ у зорю на ранні -

їм темні на обрію хмари

відлунням прощань у мовчанні...

їх осінь зманила у мандри,

в країну безмежного літа.

всміхається в тінях, у вітах,

серпневим вгощається чаєм.

і перше багряне листя

та жовте листя відчаю -

зненацька спадуть у трави...

і серпень всміхнеться навзаєм.

...

Ем Скитаній

Покоління

Суворі сиві голови кульбаб

Прийняти лопухи* не можуть

З веселої руки дитят.

Вони їх пам'ятають бур'яном,

Або аптечної травою.

Суворість давніх мрій та дум,

що попелом осіли на легені.

Цей погляд - вічний сум,

Ось моє старе серце в твоїй жмені.

Ці знаки вже читаються не так,

І органи працюють вже несправно,

Віддали нам кістки за лопухи,

І очі* кинули під ноги, наче пастку.

Віддали юність та любов,

Безмежність всіх дитячих мрій.

Твої обійми молодості схов,

і сиві скроні ранньої весни.

І молодість відкинула дари,

Пригадуючи власні жертви подарунків.

І розійшлися старість й юність,

Відкинуті розбіжністю років.

( лопух* - у флорографії символ вдячності

Очі*- погляди на життя)

...

Міріам МіестМорган Рей

Випити портвейн біля каміну

Гудить усе, що поряд є,

Тривога знову почалась.

Старий камін, портвейн, думки, куди піти чи знов сидіти та чекати.

Чекати смерті чи кінця, кінця тривоги ще напевно..

Не знати, що робить тоді, коли усе заб'ється.

А що заб'ється в тиші цій,

Я у куток чи думки мої?

Не знати, що трапиться тепер, не знати що трапиться завтра...

Хоча, які думки про завтра, коли тривога б'є.

Б'є чи не останнії хвилини, життя мого чи когось іще.

Зима триває надто довго, чи це вже я все пропустив?

Забув, що вже була, і осінь, і навіть літо надворі.

Але напевно ще не скоро настане час і для весни.

Тієї пори, що цвітає та б'є уклін страшній зимі для того, щоб їй місце дала.

Час зупинився ще тоді,

Тоді коли було, ще страшно, страшно сидіти поки все гудить, б'є тривоги й єдина думка бігти далі.

Але тепер усе, що є, старий камін і той портвейн...

...

tristis_vibe

Посивіла душа

Посивіла душа незворотно,

Не погасне весь біль крізь роки.

Те, що завтра було, вже сьогодні,

Те, що днями було, вже віки.

Моє місто у серці вмирає,

А сторожа прийде після втрати.

Чорний янгол на смерть прирікає-

Перемога мого супостата.

Не проб'ється той відчай крізь стіни,

Крізь уламки загострених скель...

Не здолають броню мою війни

Й тихі крики з глибоких земель.

Посивіла душа незворотно...

Справедливість- як зброя солдата.

Розрізатиму лезом неправду-

Те, що завтра було, вже сьогодні.

(квітень 2023 р).

...

Віршотвориця
18+

Буча та війна єбуча

8 років - що думаєте про цей вік ?

Вони усі рвалась у другий класс іти

Другий клас- подумайте хоть трохи

Та вони ж лише дівчата

Але ви їх згвалтували

"Боги" з смертними гріхами.

Які ви люди?

Ви !людей! катували.

Зв'язували жінок ,а потім вбивали

А танки навіщо? Щоб наших роз'їджати?

Ви не люди ,і їм вам не бувати.

Ви кажете що ми самі собі погано робим.

Але для нас життя - бесцінна плата

Російські блогери кричать:

"А ЯК ЖЕ Ж НАШ ІНСТАГРАМ? ЯКЕ ЖИТТЯ БЕЗ НЬОГО?!"

Та яка інста,які там ваші сторі

Ви не люди,і не м'ясо

Пока ви існуєте ,ми - виживаєм

...

Артеміда

Роздуми

Хіба ж я письменник? -

Збентежено запитаєте ви.

В прозі моїй мають бути люди,

Коли там одні лиш чорти.

Письменники пишуть про силу,

Перемогу добра над вічним злом.

Я ж пишу, що бажаю,

І в героїв моїх вічний облом.

Творю я у старих жанрах,

Які одиниці читають по суті.

Теми чіпаю складні,

І трагедії зазвичай сильно роздуті.

Нажаль не виходить у мене,

Достойний уваги твір написати.

Хто ж я тоді насправді

І чому митцем себе важко назвати?

...

Тамара Рудик
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🖊 Результати конкурсу прози та поезії VivArt! 🖊
20.09.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

От і настав час привітати переможців та учасників з результатами "IX Всеукраїнського літературного конкурсу «VivArt»"! 🥳

... Детальніше
Блоги
Друга книга - все!Злата Соловей
02.10.2023
Вітаю! Нарешті завершена друга книга серії "Джерело Лаверн", і я запрошую її читати: https://arkush. ... Детальніше
Привіт, осене або Блог осінніх текстівЛана Філлі
02.09.2023
Хто з вас любить осінь? А хто ні? А хто любить про неї писати? Перегляньте свій творчий доробок - д ... Детальніше
Допомога 13 окремому зенітному кулеметному батальйону Мавка (Ганна Заворотна)
12.07.2023
Мій знайомий письменник, журналіст, фотограф, музикант, природоохоронець, політолог, кандидат політи ... Детальніше
🇺🇦 З Днем захисників і захисниць України! 🇺🇦Аркуш
01.10.2023

Щира шана всім, хто зараз боронить нашу землю та наближає перемогу! Дякуємо за вашу звитяжну працю! Повертайтесь живими та неушкодженими! 💙💛

Слава захисникам і захисницям України! ✊🇺🇦

... Детальніше
Друзі, роман "Срібло і золото" закрито для редагування і доповнення. Джей Даркош
01.10.2023
Оновлену версію і нові глави очікуйте орієнтовно в січні. Дякую всім, хто читав, коментував і підтри ... Детальніше
Партнер-кармаАйлін Руж
02.10.2023
Коли знаходиш свою людину, що в точності схожа з тобою, твоїми смаками, світоглядом, але є одне «але ... Детальніше
На Аркуші вже:
7715читачів
76653коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: