🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Драма (1387)

А ви чули мовчання?

- А ви чули мовчання?

Приголомшливий дзвін.

⁃ Воно не стоїть втручання,

Не варте і змін.

⁃ Ви чули мовчання ?

Цю пустош, цей крик?

⁃ Після нього бажання,

Щоб розум мій зник.

Ну а ви?

⁃ Чи ви чули мовчання?

⁃ Ні! Більше ніколи!

Не хочу!

Забути б про своє існування,

Позабути всі свої роки.

Але все ж…

⁃ А ви чули мовчання?

⁃ Так, я змирився, я звик.

В мене є лиш одне бажання,

Щоб світ створений богом зник.

Щоб знову почути мовчання…

Щоб знову почати спочатку….

...

Gus

"Прийшла війна в мою Країну"

Прийшла війна в мою країну, на крилах, ангела пітьми,

Затьмарила собою днину, стоптавши правду чобітьми.

Усюди кров, а їй замало, замало тих страждань що є,

Вона ще більше їх приносить і злим дощем на землю льє.

Прийшла війна, дітей забрала, малих, великих і старих,

І на далекому Уралі, сміється карлик, наче псих.

Прийшла війна "асвабаждьонна", і полонила всі міста,

А потім всіх "асвабаждала", людей від власного життя.

По всіх місцях де лише була, залишила свої сліди,

Сліди насилля, злоби й крові - сліди нікчемної орди.

Війна забрала в людей душі і просто знищила життя,

Лишила хлопчика без мами і по домам, своє сміття.

Вмочивши руки в кухль з водою, на цілий світ кричать - "...не ми",

А кров засохла аж до шиї, їх не назвеш уже - людьми.

Моя країна вся палає, її жива душа болить,

А її люди захищають, й до смерті будуть боронить.

Прийшла війна в мою країну, і вибрала для свої справ,

Народ, що крові прагнув з давна, і сам на неї натякав.

Народ, який живе минулим і не бажає майбуття,

Наклав на себе власні руки, і вже немає вороття.

Війни ніколи не було б, якби її не сотворили,

Дохлявий деспот й сатана, у бункері договорились.

Хотіли з Бога посміятись і знищити Його народ,

Та сміхом зараз і не пахне, зазнали тяжких перешкод.

Увесь народ, що Українці, ті що країна в них - "Одна"

Тебе війна, зустріли сміло, безодня жде до свого рва.

Бо з нами Бог, Він нас боронить і витирає сльози нам.

Він нам дає все нові сили, щоби нести розплату вам.

Прийшла війна, і зруйнувала, всі наші мрії і діла,

Нам вже нема чому радіти, хороним ріднії тіла.

Міста горять, в селі палає, усе спалила вмить до тла.

Усе зламала, роздробила, серця позбавила тепла.

Чому прийшла ти, зла потворо? Чому торкаєшся мене?

Ти знаєш кара повернеться, і плата твоя не мине?

Всю біль, яку ти принесла і наситила мої діти,

За все прийде Небесний чек, і будеш сповна ти платити.

Ти думаєш, що Бог не бачить? Або ти думаєш - глухий?

Тепер весь світ уже побачив, у свому серці ти лихий.

І Бога там у нім немає, як і немає каяття,

Ти думаєш, що меш щасливий, забравши в іншого життя?

Я не прощу тебе війна, як і твоїх творців потворних,

Я не прощу твої діла, і твого царства всіх придворних.

Не буде вам уже прощення, і каяття вам не дано,

На вас чекають вічні муки і вічнеє пекельне дно.

Страшний 2022-ий

...

Vladyslav Derda

Петро Гузік "Without you I am nothing"

І землю вибили з під ніг

Нещадно розтоптали всі надії

Хоча вже бачив силует

Вже майже доторкнувсь до мрії

Хотів почути стукіт твого серця

Ще раз відчути теплу ніжність рук

І перед тим як згинути, померти

Дізнатись смак таких бажаних губ

Та я спалив свої картонні крила

І каменем лечу щодуху вниз

Час натискати на курок

Отримати заслужений свій приз

Немає щастя у житті

Засипле моє тіло сніг

Не підкорить мені цей Еверест

Without you I am nothing...

29.06.2024

...

На!Читай

Не зволікай

Небо зіткане з мільярдів сердець

Вони в унісон вистукують слова:

«Не зволікай, не зупиняйся на пів шляху,

Рухайся далі!».

Вони знову ховають нас за спинами від куль,

Тримають на плечах країну.

Не зволікай, не зупиняйся на пів шляху,

Тобі все досяжно.

Не дозволяй скорботі красти життя!

Нехай сльози лише раз мов цунамі накриють розбите серце.

Не зволікай, не зупиняйся на пів шляху,

Ми ще будемо разом.

Небо зіткане з мільярдів сердець,

Вони без упину вистукують мудрість:

«Не зволікай,

Не зупиняйся на пів шляху,

Рухайся далі!»

...

Ольга Тацюн

Створене кохання

Серед бляклих відтінків життя,

Створила я кохання під куполом небуття.

На світанку горіла пекельним бажанням,

У мене в руках - шедевр безжальний.

В серці з'єднала тіні гіркоти й туги,

Це все мої думки невгамовні.

Створила його у творінні безмежнім,

Сховані душі лунають у вічнім сюжеті.

У руках суперечних потуг воно сяє,

І серця наші миттєво болем єднає.

Пошуки змісту й просторів безкрайніх,

На мольбу долі - руки наші єднаю.

Рука до руки тремтить у спробі відвертій,

Муки сховались у глибинах нашого серця.

Мелодія таємнича забута відразу,

Із нею пролунала покірна відраза.

Покликання й сум вічно тривають,

Холодність й страхи, скуті між двома тілами.

Сплітаються долі, що загубили бажання,

Бо у їхніх душах ще не було кохання.

У розпалі зростають тіні холодні,

Душа скривавлена та погляд безодні.

Але під поверхнею ми сумнівом повні,

Створене кохання - зовсім не казкове.

...

Яна Янко

Три кроки

Моє життя - це калейдоскоп емоцій,

Від радості до болю, і стону німого.

Подорожую я крізь своє існування,

Де час та долю свою втрачаю.

Перший крок - початок долі нескінченної,

Моє серце розбивається на дві частини.

Між тілом та душею - вибір непростий,

Полум'я палає, розбурхавши внутрішній світ.

В другому кроці - я кохання знайшла,

Турботливо тримаю його на руках.

Радість відбивається в моїх очах,

Світлом переплітається моє майбуття.

Третім кроком - став день забуття,

Тікають дні, що були колись небуттям.

Очі пізнаються у мелодії тихій,

В останньому акорді мого життя.

Тут на землі, увіковічнена мить,

У роках моїх втілення скрізь.

Я легендою живу під крилом емоцій,

Зафіксувала своє життя в трьох кроках.

...

Яна Янко

Наснага крику

Моє серце плакало, заливалось сльозами,

І раптом небо криваво-червоним стало.

Я зупинилась, не змогла далі йти,

Люди йшли вперед, а мене з собою не взяли.

Моє тіло відчуває втому гірку,

Емоції ці близько до серця кладу.

Так вибух меланхолії стався в мені,

Це відтінки смутку, радості, відчаю і жаги.

Вони віддалено лунають у моїй душі,

Змивають весь біль, що у серці знайшли.

Слова виливаються, як струмки дощові,

Під цим небом, що стало домом моїм.

А я стою серед прибою,

На містку, над морем холодним.

Неначе з глибин, відчула я страх німий,

Це крик, що відбивається від губ моїх.

...

Яна Янко

Мої/Твої слова

Мої слова - вони в тобі,

Твої слова - до мене не дійшли.

Мої слова - правду говорять,

Твої слова - брехнею мовлять.

Мої слова - відлунням звучать,

Твої слова - як вітри гудять.

Мої слова - як небеса високі,

Твої слова - як втрачені ночі.

Мої слова - ніжність приносять,

Твої слова - таємницю відносять.

Мої слова - знають кохання,

Твої слова - живуть стражданням.

Мої слова - торкаються душі,

Твої слова - ховаються від слухачів.

Мої слова - живуть для долі,

Твої слова - не знають волі.

...

Яна Янко

Тихі ріки болю

Капають сльози з очей моїх,

Підставляю долоні під ріки солоні,

Які течуть по щоках худих.

Мені боляче,

Сильно серце болить,

В грудях більше не скаче від тебе.

Не потрібно було довіряти тобі свої думки,

Все розповів.

Всім розповів,

Для них тепер не секрет що я відчувала.

Чую я сміх,

Розмови про себе,

Всі за спиною говорять про мене.

Тепер мені страшно,

Лячно вийти до них.

Так залишилась на самоті,

І легко померла без тебе в житті.

...

Яна Янко

Розібратись

Твоє кохання моєю забаганкою стало,

Я так рятувала себе від страждання.

Яке жило в мені споконвіку,

І стогнало воно як мелодія скрипки.

Моя усмішка привабила тебе,

І кохання твоє для мене цвіте.

Моя омана гріла тебе, та до бід схиляла,

Відкриваю те, що ти від мене ховаєш.

Тобі все байдуже, що робитимеш далі?

Коли я почну віддалятись якнайдалі.

Педалі натискаю, від тебе тікаю,

Що ж робити, я тобою граю.

Я піду, пробач, я втечу,

І більше ніколи не знайдеш.

Ні мене, ні сонце, ні місяць яскравий,

Будеш знову один життя проживати.

Віддай своє серце в руки душі,

Які правду, ніжність, кохання твої берегли.

А я світ без тебе знайду,

Щоб розібратись для чого живу.

...

Яна Янко

Себе я знайду

Я живу таким життям, коли я не є собою,

У житті стається все, але я не відчуваю болю.

Життя моє стало самотнім, так як у мене немає волі,

Живу сумним життям, та не вірю в долю.

На життєвому шляху, я сама з собою,

Я живу таким життям, що можу померти за нього.

Плачу сьогодні, але завтра встану,

Чому ж себе я так ламаю?

Не знаю чи живу,

Ніяк свою долю не знайду.

Можливо відчую щастя в душі,

Та віднайду своє Я, у цьому складному житті.

...

Яна Янко

Букет сподівань

Нарешті цей час настав,

Він довкола все з квітами вкриває.

А я самотньо йду з букетом в руках,

Який купила для себе сама.

Ці квіти яскраві як поцілунки бажання,

Але в мого серця є прохання.

Квіти, чи знаєте ви мої мрії?

Нехай кохання мою душу зцілить.

Букет у руках, а душа відкрита,

Але таємничий шлях закритий.

Серце моє б'ється в так холодного вітру,

Замість щастя - смуток відкритий.

Не знаю, можливо квіти забули,

Що для людей потрібні вони.

Я знаю, вони про мене згадають,

Подарують кохані навіть в кінці.

...

Яна Янко

Згасаючий привіт

Кожен день, що судилось пройти в майбутті,

Знаходжу різнобарвні слова у своєму житті.

Кожен із них - це твій привіт,

Що освітлює мене несячи вдалечінь.

Чути твій голос - це мрія моя,

Мелодія, що в моєму серці луна.

Але життя коротке, шкода - це факт,

Правда гірка, ми не зможемо уникнути жаль.

Сповивай свій туманами суму,

Відкриваю сторінки історії смутку.

Мов мить у вічності, як криза піску,

Відчуваю спокій у хвилях дощу.

І коли голос твій стих,

Згасають всі звуки для мене,

Без твого - Привіт,

Не може моє битися серце.

...

Яна Янко

Кров'яний колір

Червоногарячий колір шпалер у кімнаті,

Сонце гаряче на стінах палає вогнем.

Місяць холодний людей обіймає,

І на шкірі обличчя - опіки залишає.

Не знаю чому, але не відчуваю,

Як у мене в грудях болить.

У тихій душі думки розкриваю,

Немає кохання, тільки жаль проникає.

Червоний келих вина стоїть на столі,

Але моє серце тихо стогне й болить.

Спалахи вогню біля мене живуть,

Сама із собою тепер сильно горю.

В моїй душі туга зростає,

В танці зі мною кружляє.

Нехай опалює мене цей колір гарячий,

Що продовжує з мене знущатись.

...

Яна Янко

Самозакохана

Моє кохання тобі навіки,

Ти сам не зміг сказати мені НІ.

Я забажала жити в тобі,

Так довго, поки не згасну у вогні.

Ти зі мною зараз чи ні?

Ми разом летимо уві сні.

Мені байдуже на прокльони твої,

Ти не зміг сказати безодні НІ.

Рани до серця прикладаю рукою,

Божеволію від кохання, але сама із собою.

А ти біжиш від мене швидкою рікою,

Я не знаю що робити, тут із тобою.

Не хочу, щоб кінець прийшов до мене,

Відчуваю як бажання гасне у тебе.

О, нехай здійсниться бажання небесне,

І твоє кохання до мене воскресне.

...

Яна Янко

Оповідь про царівну неба

Краплі дощу як сльози небес,

Звідки ж вони?

Для кого течуть?

Історію для цього я вам розкажу.

Почула колись як дехто сказав,

Що сльози оці, з царівни очей.

Прекрасна дівчина живе в небесах,

Та плаче вона, тому що сама.

З початку віків, до кінця своїх днів,

У небі блукає самотність її.

Чому сама? Ніхто не сказав,

Та долі зрадливої вона не знайшла.

Тож відчуймо біль царівни самотньої,

І нехай з небес лунає плач її.

Бо коли краплі дощу перестануть іти,

Про неї ніхто, не згадає тоді.

...

Яна Янко

Слова брехні у зіницях неба

Давай, спробуй збрехати мені!

Не відводь погляд блакитних очей своїх,

Які стають темнішими за небо.

Я знаю ти брешеш мені,

У твоїх словах ніякої правди немає.

Нужбо, спробуй збрехати мені!

Дивлячись у мої зелені очі,

А ти мовчиш, ніякого слова не кажеш.

Так я знаю як складно тобі,

Брехати дивлячись в очі коханій.

Тепер, спробуй збрехати мені!

Коли я всю правду дізналась,

Хоча, можеш мовчати надалі.

Бо я вже пішла,

І мене вже ти втратив.

...

Яна Янко

Легкість розлуки

Моє серце сильно плаче,

Бо в руки смерті не хоче йти.

Так міцно тримається за нитку надії,

Що кохання зможе воскреснути в нім.

Знаєш чому воно помирає?

Тому що нас більше немає.

Так легко сказати, так легко піти,

Так легко відповідальність за це не нести.

За ті слова які сказав,

За те, що скоїв ти зі мною.

За те, що у нас вже пройшло,

І за те, чого ще не було.

Просте "пробач" не вирішить проблему,

Прості слова не склеять мого серця.

Потрібна чесність, розуміння та час,

І можливо розлука не знайде нас.

...

Яна Янко

У пекельному вогні палає смуток мій

Він там горить, він весь згорає,

Але ніяким болем його не здолати.

Мов полум'я моє серце стискає,

У незгасному вогні проживає.

Сильним вогнем він весь горів,

Так сильно все тоді палало.

А я сиділа у човні,

Та здалеку за цим всім спостерігала.

Сльози не текли з очей моїх,

Була сила вибуху незвичайна.

А я просто голосно сміялась,

Забуваючи про смуток останній.

Поки у воді тонула зрозуміла,

Що стала я тоді щаслива.

Коли моя душа зникала,

На моєму обличчі усмішка грала.

Із моїм диханням останнім,

Вогонь почав повністю згасати.

А я пливу уперед,

Поки серце застигає.

...

Яна Янко

Мелодія дощових крапель

Коли дощ паде холодний,

У весняний теплий день.

Відчуваю душевний спокій,

Який приходить з краплями небес.

Неначе серця стук у грудях,

Скачуть по сухій землі.

Кап, кап, кап,

Музика так грає.

До, Ре, Мі,

Вони ніби танцюють на скрипці.

Ах ті краплі дощу,

Пробуджують спогади важливі.

Але коли сонце світити починає,

Їх біля мене вже немає.

Але разом з цим,

Біль самотності зникає.

...

Яна Янко

Пам'ять у трояндових відтінках

Яскравий місяць у небі синім,

В хмарах схований вночі.

А я стою в парку холоднім,

Із букетом троянд, які подарував ти мені.

Їхній запах як отрута легка,

Яка знищила мої легені.

Гіркий смак кохання на моїх губах,

Яке, як я думала, буде солодким для мене.

Рани від гострих шипів на серці моїм,

Так легко отримала від тебе.

Але навіть у цьому гіркому моменті,

Біль розлуки менша за почуття до тебе.

Я знала, що кохання не схоже на казку,

Так я побачила твою брехливу маску.

І знадвору, здається, пуститься лихо,

Щоб я більше не згадувала цього психа.

...

Яна Янко

Скарбниця почуттів

Не знаю що мені написати,

Потрібно думки десь зберігати.

Щоб ці моменти пам'ятати,

На аркуші паперу їх можна закарбувати.

Там слова записані важливі,

Слова, які нічого не значать для тебе.

Але для мене головні,

Тому в шкатулку на замок покладу їх.

Я знаю як ти плачеш,

І знаю як смієшся ти.

Всі емоції твої на папері я залишу,

Час разом із тобою буду зберігати в них.

Разом мріями ділились,

І моменти ніжності, коли говорили очима.

Всі ці прекрасні хвилини,

На папері збережу простими чорнилами.

Почекай, ще трохи залишилось,

І скоро я покажу тобі секрет особливий.

Так я зберігаю ці миті у словах,

Твоє кохання - цінність, яку пишу у віршах.

...

Яна Янко

08.09

Проходить час, не знаю навіть,

Чи хочу, щоб він тікав надалі.

Скрізь летять хвилини й години,

Та моя душа не готова до зупини.

Перший, другий, третій рік,

Мов струмок минають дні.

Я розумію, що змінюються мрії,

Але спогади життя пройшли повз них.

Живу для себе, не для інших,

Не дозволяю серцю стояти на місці.

Моменти щастя, смутку, емоцій різних,

Буду пригадувати своє життя спокійне.

І скільки б років не минуло,

Мої спогади не будуть згасати.

Вони стануть вічними на небі,

Навіть коли кінець світу настане.

...

Яна Янко

Не опускай погляду вниз, бо пітьму побачиш

Для чого відчиняти свої страхи?

Вони нічого хорошого не зроблять,

Але хто зрозуміє тебе, як не вони?

Тоді коли страх - це лише емоція людська,

Яка допомагає відчувати себе собою.

То людина близька,

Не допоможе позбутися цього.

Так, я знаю,

Страшно боятись чогось незначного.

Ти здивуєшся коли я скажу,

Що у житті не буває такого.

Можна боятись всього і повсюди,

Але пам'ятай, що його можна замкнути.

Десь у душі, в серці сховаєш,

Щоб не знайшла, щоб не зміг здогадатись.

Ключ від дверей потрібно сховати.

Від себе, від нього.

Щоб не пам'ятати,

Як від самотності хотілось ридати.

Я розумію, і ти зрозумієш,

Що цього не потрібно лякатись.

Ти не одна, ніхто не самотній,

І разом з ним відчуваєш ти спокій.

Є той - хто не дасть забути,

Але той - кого ти хочеш сховати.

Страх завжди з тобою,

Від нього не потрібно тікати.

...

Яна Янко

Тону у мріях

Кожного дня прокидатись в страху,

Від того що уві сні, я душу топлю.

Мрії мої у холодній воді,

Зникають в цій глибині.

Падаю вниз де пустота,

Та водночас повна таємниць вона.

Що лякають мене, заставляють тремтіти,

В моєму сні де я не можу жити.

І тіні пливуть, ліниво танцюють,

Мене своїм змістом штормують.

Мов нічні мари так поглинають,

Пошепки говорять що я помираю.

Але серце моє їм не зламати,

Я навчилась керувати страхом.

І незважаючи на глибину,

Зможу втекти з проклятого сну.

...

Яна Янко

«Поміж бетонних плит»

«Поміж бетонних плит»

Як важко жити людям, поміж бетонних плит,

Де їх ніхто не чує, байдужий їхній ритм,

І як кричить їх серце ніхто про то не знає,

Тут по можливості в ігри кожен свої грає.

Усі турбуються про себе, а не про ближніх,

Своя сорочка тілу ближча, що там не кажи,

Із поверху, що вище, не видно нижніх,

Хоча б одного співчутливого мені ти покажи.

Велике місто давить, рутиною воротить,

В ній втратиш ти себе хоча здобудеш щось,

Але це "щось" можливо життя твоє скоротить,

В певний день збагнеш, що навіть не жилось.

Можеш не кричати, ніхто й так не почує,

Твої проблеми лиш твої, ти вже з цим змирись,

Хвилі сердець людських важкий бетон блокує,

Ти краще все ж людиною поміж ляльок лишись.

Не будь подібний іншим, що втратили себе,

Не вчиняй як роблять інші, йди своїм шляхом,

Знай, що бачать кожен крок з висоти Небес,

Хоч би в темряві сховавася, а хоч би став птахом.

³'⁰⁷'²⁰²⁴

...

Vladyslav Derda

Море надій

Життя - це море,

Ми в нім - човен,

А ціль - це острів,

Скарбів повен.

Під нами - темна глубочінь,

Над нами - темні хмари.

Під воду тягне наша лінь,

Без сонця ми - нездари.

Нас сонце мотивує жить,

Ми бачимо ясніше,

Аж ось, на горизонті видно ціль,

Ми пливемо жвавіше.

Та вмить мотор чомусь заглох,

Назад несуть нас хвилі,

І тут ми розуміємо:

У морі ми - безсилі.

...

Король Остап

З-за горизонту подій

Хочеться щось написати на вивороті твоєї душі.

Я чую цей шепіт, що десь мерехтить вдалені.

Відчуваю твій біль... Твої очі глибинно-сумні...

І знову стара гра «ні мені, ні тобі»...

Ти сумуєш за світлом, яке втікло крізь часи,

І безодня благає холодного снігу в пітьму,

Безнадійна тиша вигукує «відпусти»...

А я — знову твоє бездоганне «Чому?»

Ти пробачиш, але наче крізь пальці пісок

Утече час по уламкам твоїх надій...

Не бувають щасливими танці на кістках зірок...

Чорні діри навколо... Світло за горизонтом подій*.

~листопад•2023~

*Горизонт подій (англ. event horizon) — уявна гіперповерхня в просторі-часі, яка відділяє ті точки простору-часу, звідки світло може потрапити до спостерігача, від тих, звідки світло потрапити до спостерігача не може.

Горизонт подій виникає навколо чорних дір, для яких друга космічна швидкість перевищує швидкість світла.

Жодна подія за горизонтом подій не може вплинути на спостерігача, оскільки такий вплив означав би порушення принципу причинності. З точки зору зовнішнього спостерігача будь-яке тіло наближатиметься до горизонту подій нескінченно довго. /Джерело: Вікіпедія/

...

Lexa T. Kuro

У світі, де згасли зорі...

У світі, де згасли зорі, ти — мій єдиний світ.

Ти моя надія та спокій, мій полум'яний лід.

Серце твоє — мій притулок, в ньому знайшла я свій дім.

Ти — радість моя та смуток. Я — блискавка, ти — мій грім.

Ми — дві половинки цілого, в танці долі живі.

Твої слова — моя поезія, що весніє вночі,

У серці звучить вічна музика та панує весна.

У світі, де згасли зорі, я тепер не одна.

~квітень•2024~

...

Lexa T. Kuro
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
Мене заблокував ІнстаграмКатерина Скрипка
18.07.2024
Шановні колеги, зокрема ті, що слідкували за грою для письменників #історіядляскрипки вже помітили: ... Детальніше
Іноді мрії збуваютьсяСкуловатова Олена
18.07.2024
Дуже давно, коли я тільки почала писати, у мене з'явилася мрія: щоб мою книгу видало «Видавництво Ст ... Детальніше
Група "Автори та читачі" - адміниться БукнетомОлександр Молодецький
08.02.2023
Хотів розповісти цікаву історію. Я деякий час був у фейсбучній групі "Автори та читачі". Нещодавно в ... Детальніше
Гра: чи вмієте Ви в критику?Сергій Василюк
18.07.2024
Вітаю друзі, сьогодні я наведу приклад одного оповідання. Воно написане відомим чеським письменником ... Детальніше
Книга про людину, яка подорожує за вітромКниголюб
18.07.2024
Книга про людину, яка подорожує за вітром Ярослава Литвин «Роза Вітрів» Ця книга привернула мою уваг ... Детальніше
Продовжую знайомитися з творчістю Дмитра ВоронськогоКниголюб
18.07.2024
Ще одна цікава книга про українських козаків. «Мамай, або Перші козаки» Цей гостросюжетний роман в я ... Детальніше
На Аркуші вже:
11820читачів
144428коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: