🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Драма (1391)

З-за горизонту подій

Хочеться щось написати на вивороті твоєї душі.

Я чую цей шепіт, що десь мерехтить вдалені.

Відчуваю твій біль... Твої очі глибинно-сумні...

І знову стара гра «ні мені, ні тобі»...

Ти сумуєш за світлом, яке втікло крізь часи,

І безодня благає холодного снігу в пітьму,

Безнадійна тиша вигукує «відпусти»...

А я — знову твоє бездоганне «Чому?»

Ти пробачиш, але наче крізь пальці пісок

Утече час по уламкам твоїх надій...

Не бувають щасливими танці на кістках зірок...

Чорні діри навколо... Світло за горизонтом подій*.

~листопад•2023~

*Горизонт подій (англ. event horizon) — уявна гіперповерхня в просторі-часі, яка відділяє ті точки простору-часу, звідки світло може потрапити до спостерігача, від тих, звідки світло потрапити до спостерігача не може.

Горизонт подій виникає навколо чорних дір, для яких друга космічна швидкість перевищує швидкість світла.

Жодна подія за горизонтом подій не може вплинути на спостерігача, оскільки такий вплив означав би порушення принципу причинності. З точки зору зовнішнього спостерігача будь-яке тіло наближатиметься до горизонту подій нескінченно довго. /Джерело: Вікіпедія/

...

Lexa T. Kuro

У світі, де згасли зорі...

У світі, де згасли зорі, ти — мій єдиний світ.

Ти моя надія та спокій, мій полум'яний лід.

Серце твоє — мій притулок, в ньому знайшла я свій дім.

Ти — радість моя та смуток. Я — блискавка, ти — мій грім.

Ми — дві половинки цілого, в танці долі живі.

Твої слова — моя поезія, що весніє вночі,

У серці звучить вічна музика та панує весна.

У світі, де згасли зорі, я тепер не одна.

~квітень•2024~

...

Lexa T. Kuro
16+

04.04.2024

9.00 - пробиває годинник.

У школі дзвоник, на вулиці великі годинники,

Але цей звук лунає кілька секунд,

Бо це заклик до тиші.

Авто стає на аварійку, студенти мовчки стоять.

Хтось пускає сльозу, хтось капелюх свій скидає,

А хтось і надалі продовжує бій.

Ця хвилина мовчання - віддання честі

Всім тим, хто віддав своє життя за країну,

За мирне, тихе життя, за свободу.

Не порушуйте цього способу віддання честі,

Способу нагадати забудькуватим,

Способу пригадати, що хтось гине за вас.

Закиньте донат, сплетіть трохи сіток,

Залийте свічок, відправте їм подарунки.

Війна ще триває, ця війна за нашу свободу,

І ми, на жаль, з вами одні.

Тож підтримуйте фронт, бійців, що там гинуть.

Вони гинуть, щоб ви могли пити каву.

...

Воррен Барбара
12+

Уночі, одна

вранішня темінь укриє два зніжених тіла,

котрі спочивають опісля буремної ночі.

ми знову межу заступили:

ще ближче до окраю прірви,

ми знову ідемо назустріч,

ізнявши із себе сорочки.

нам перед обличчям примх

встояти не дано вже,

щоразу в цій грішній, звабливій

грі програємо ми,

спротив не чинячи жодний,

терпіння набравшись удосталь,

привіт у посланні шлемо задоволеній сатані.

пропадеш ти о першім промінні

німого сонця, як завжди прокинусь

у ліжку сама із собою. в думках я

сердитимусь, буду клястися

і слати тебе до чорта.

однак все прощу, як тільки напишеш

«боже, ти просто чудова!»

повторимо ніч, куштуючи плід заборони

іще раз. я знатиму – це наш останній.

ми встанемо разом, в обнімку цілунки

даруючи перед тим, як ти вщезнеш.

зі шляху мого спорожнілого знову життя.

і нехай! все ж загоїться з часом.

загоїтись має...

тільки, мабуть,

не я.

...

Конірія
16+

25.11.2023

Минула майже сотня років

Як світлі душі йдуть кудись.

Їх темні душі тягнуть ген кудись до дна,

Бо їх прокляли вічно гнити там.

Та що робити всім невинним дітям,

Що залишилися навіки в снах?

Пішли мільйони, та цифра ця не точна —

Радянська влада все любила прикрашать.

Голодомор — це геноцид,

Що визнають мільярди.

Та для мільйонів це лиш пустий звук.

Поставте свічку на вікні, хай світлі душі їхнє світло бачать,

Нехай це світло проганяє гниду,

Що забирала хліб у немовлят.

...

Воррен Барбара
16+

23.11.2023

Він мовчки стояв і слухав прокльони,

Що вилітали з злих уст.

Його серце вже не боліло,

Він звик і знав що так буде.

"Аб'юзер, тиран, бовдур, придурок"

Це те що він слухав роками.

Послухавши все, він просто рушив вперед,

До цілі, вершин і зірок.

Злі голоси кричали щось в спину,

Але звук розбивався в спини тих,

Що бігли за ним. Він був світлом для них.

Чи довго йшли вони разом?

Хтось так, а хтось на шляху зупинявся і нову стежину десь прокладав.

Чи хотів він бути їм символом?

То дуже навряд, хлопчина не Бог,

Не герой і не диявол,

Він просто хлопчина, що йде вперед,

Що забув про шлях назад.

Чи плачуть за ним ті злі язики?

Звичайно, бо їх світло пішло разом із ним.

...

Воррен Барбара

З любов'ю, Ваш Сніг!

Я знову тут, на цій землі.

Завжди падаю, щоб розчинитися в ній.

Віддати себе землі–мій єдиний сенс вікування.

Я завжди до неї повертаюсь, у кожній своїй іпостасі.

Під плащем заховаю всі тайни вашого існування,

Особисті кордони та нічне інтимне мовчання.

Мені не треба слів, я відчую Ваш біль і без них.

Просто лягай до мене, я просочусь крізь Вашу шкіру прямо у серце.

Воно ще живе, ще б'ється.

Помираймо зі мною кожної ночі, але ні слова про смерть та весну?

Я заберу твою тайну під ковдру зі сліз.

Давай разом кричати без слів.

З любов'ю, Ваш Сніг!..

...

Вероніка

Тахікардія

Тахікардія

Я пишу, і боюсь зізнатися, що закоханий.

Мені весело грати у гру цю, до болі спотворену,

Де, мене не торкнувшись, – пускаєш по тілу сироти.

І щоб раптом не здатись – захоплений видих стримую.

Я мовчу цілий місяць і майже тебе не згадую.

Тільки тихо щоночі у спогади наші падаю

Наче в річку, стрибком довіри – назад спиною.

Я боюсь і люблю всі ці миті, де ми з тобою...

Я кажу про усе, уникаючи особистого.

Ти питаєш мене так, неначе викопуєш істину,

Та не здамся без бою, і вирвусь – ніяк інакше,

Бо боюся торкатись в цей холод долонь гарячих.

(17.11.23//31)

...

Kiseki Sorano

Друга зима

Надворі знову вже весна,

Твої слова немов життя,

А моє серце ожива,

І не болить оте виття.

Тепер і рани не печуть,

Відверті очі більш не п‘ють,

Солоні сльози не течуть,

Повільно мрії десь пливуть.

І я з тобою знов щаслива,

Мене весна розвеселила.

А ти не дав пропасти взимку,

Відчув, надав мені підтримку.

Якби не вітер між містами,

Ми б знову розцвіли квітками,

Якби шторми не між морями,

Ми б разом знову погуляли.

Шкода, ми знову незнайомці,

Над нами більш не світить сонце.

А я картаюсь за слова,

Якими взимку дорікла.

Ти як без мене? Гірше, краще?

З ким тепер ти погуляєш?

Ти сумуєш? Ти шкодуєш?

Мої слова до тебе чуєш?

Та все це, вірю, ненадовго,

І ти приїдеш, поговорим,

Ти посміхнешся несвідомо,

Налиєш чашку кави знову.

В твоїх очах лиш силуети,

Ти бачиш–паде сніг в віконці,

Вже знов зима і знов замети,

Проте, ми більш не незнайомці.

...

qpidkiss

Ху*ня іржава

У своїй хуртовині мені так тепло,

Ховатись від усіх та всього.

Боюсь, що ще не довго

І буде бій – заберуть!

До життя не вернуть!

Скажуть, що був-прощай,

Хвала-бувай!

Я – іграшка!

Іграшка держави.

Не люблю тебе ху*ня іржава,

з’їджена система,

В якої кишені глибокі землі

Пророслі кістками.

Вона живе життями.

Заплати. Біжи, плати!

Кролик, зайчик, рибка, сука!

За*бала ця мука!

Я не маю крові, сміятись у дощ!

Я вже не маю сліз, тобі кричати.

Я не маю, що вже тобі віддати.

Віддам лише слова.

Мої слова!

Загублені!

Вкрадені!

Розстріляні!

Автор: Освальд Артман

Д., 20.XII.2023

Фото: pexels.com

...

Oswald Artman

Острів самотньої душі. У співавторстві з Xonna

Приблизно два дні тому

Я зрозумів, що бажаю від цього життя -

Я обрав для себе мету.

І зараз літак везе мене у невідомі місця.

Мій шлях був довгим.

Серце хотіло тиші, душа - змін.

Я відчув цей поклик,

Вийшов за межі "звичного", приборкав сплін.

Ось вже поряд - самотність моя,

То царство душі, спокій моїм відчуттям.

Нарешті опинився я сам.

Більше жодних людей, і ніяких соціальних ран...

Все пронизано тишею.

Незвіданий острів дарує спокій.

Віднайшов себе справжнього,

Зцілив свою душу від полум'яних мрій.

Я сиджу на пірсі, вже сам,

Навіть птахи ті чудові, тропічні

Не відривають мене від загоєння давніх травм.

І тільки хвиля тихенько шепоче мені:

- Поринь у глибини себе, віднайди

Музику серця свого в цій тиші.

Вийди за рамки минулого, залиш сни.

Не зупиняйся ніколи - то смерть для душі.

~3•серпня•2023~

...

Lexa T. KuroXonna

Повість про дракона

Глянувши у вічі твої, драконе ,я застиг. 

У твоїх очах бачу смуток. 

Мої руки , котрі тримають меч тремтять.

Та відступати вже не має куди. 

 І здійнявся меч над твоєю головою. 

Тебе я вбив.

Ти мене прости. 

Та відтепер я герой, а ти лиш лиходій.

Нікому я не відкрию правди усієї. 

Для мене всі почесті, а для тебе всі прокльони. 

Бачу очі твої сумні у вісні. Постать твою... За що ти мене караєш?

Слава моя мене випереджає.

 Знаю я , що не хтів ти смерті, але така доля драконів. І не в силах її змінить ні я ,ні ти. І про це ти знав. 

Я насолоджуюсь своїм життям, а ти землею.

І нікому не розповім, що тебе я переміг безчесно. 

Витрачаю славу свою егоїстично.

На балах королівських усім брешучи розповідаю ,як тебе переміг. Й гордість мене бере коли героєм величають. 

Та усе це марніє коли знову бачу твій погляд. І огортає мене смуток. 

Банкети більше не ваблять. 

Всі мої подвиги — обман.

Від титулів всіх сам відмовляюсь. 

Віднині я не герой, а ти не лиходій.

Відтепер коли героєм називають я сміюсь. 

На небо синє дивлюсь в надії ще хоть раз дракона побачити. 

Віднині я лиходієм став, а ти героєм. 

Забувши про всі почесті я пішов у далекі края.

Відтепер на прощення не чекаю. 

Тепер я мандрівник, а ти давній спомин, котрий розвіють вітри. 

Моєю супутницею стала дорога дальня.

А другом вітер.  

У краях дальніх я всім повідаю про дракона гордовитого котрий мирним був й про рицаря безчесного. І як розповім то заплачу гіркими сльозами. У вільному степу тебе я пом'яну. 

Так минатимуть роки. 

Тепер я старий оповідач, а ти герой оповідок. 

Віднині про твою хоробрість співають у піснях. 

А я загину так як ти. Тобто на самоті. І хоч є про що шкодувати у моєму житті. Та я прожив це життя щасливо.

 Й смерті своєї вже давно виглядаю...

...

Сандра Мей

Зорепад

Ти як весна у зорепаді танцювала,

І віддавалась без останку, до кінця,

А я не вірив у казкове дивне сяйво

Нерозуміючи чим це заслугував.

Ти як метелик в тій блакитній сукні.

Я так жалкую, що замало цінував

Твоїх очей тепло, нерівний серця стукіт,

Кохані губи, що не вдосталь цілував.

Затамувавши подих зустрічали ранок,

І мала б вже ростанути зима...

Прийшла війна, розвіявся серпанок

Та обірвалось щастя майбуття.

Не народились наші янголята,

Вони були б чарівними як ти.

Від туги посивіли наші тата,

Бабусями не стали матері.

Коли ти гинула в багатоповерхівці

Коли ламалась цегла і бетон,

Від вибуху здригнувся всесвіт цілий,

Але чомусь того не бачив бог.

Я б врятував тебе, я б розкидав завали...

Але не міг, я був вже не живий

І побратими наді мной сумні стояли

Шоломи знявши, не ховаючи журби.

...

Ігор Тхаревський

Тут зима...

Тут зима... Біле пір'я негоди

Застилає й землю, й душу.

Хуртовина відпустила поводи,

Крапки кроків заметіль глушить...

Далечінь світла, та не видно в тумані

Акварелі заходу сонця... Все біле...

Візерунком дивовижної грані

Заповняється все наболіле.

Сніг святий, аж душа іскриться.

На долоні кристал сльозою тане...

Вгору спалахнула смішна синиця,

Думка мою в крила вплітає...

Сонцем зимнім край снів закутаний,

Пісня вільного вітру – снігами.

Теплим зітханням застигло заплутане,

Казку життя створивши складами...

~зима•2018~

...

Lexa T. Kuro

«Запитання до Бога»

«Запитання до Бога»

Господи, Боже, доки будеш терпіти?

Доки буде над нами небо синє чорніти?

Знаю права не маю, але все ж запитаю!

Я тим часом, як бачиш, брату рану мотаю.

Скільки ще їх загине? Моїх друзів найкращих?

Від руки ворогів не живих і пропащих,

Віддалися неправді й поклоняються кату,

Я був вдома з сім'єю, вони вдерлися в хату.

Скільки будуть ще вірити їх пропаганді?

Хто сидить на дивані у комфортній веранді.

Ти забрав у них розум? Краще знаєш, що добре!

Нам натомість Ти дав, серце лева хоробре!

Скільки ми ще братів своїх тут поховаєм?

На спасіння Твоє з нетерпінням чекаєм!

Заступися за нас, я прошу, я благаю!

Бо вже вкотре з братами, в окопі вмираєм.

Доки пити нам чашу страждань неминучих?

І терпіти укуси тих зміїв гримучих?

Доки будуть топтати нашу землю сусіди?

Ну за що Україні незаслужені біди?

Скільки ще має вмерти діток невиних?

Від задумів злих і від планів злочинних?

Навіщо створив нас, життям наділив?

До рани із кров'ю я бинта притулив.

Не може той бинтик нам рани покрити,

Ворог сили немає, щоб нас підкорити,

Жахлива доба, льється кров багряниста.

Аж занадто до Неба, дорога терниста.

Ну як ти там брате? Болить? Я це знаю!

Ти тихо тримайся, нам пізніше до раю!

Ще трохи стерпи, зціпи зуби щосили,

Нам треба ще жити, не час до могили.

Хіба ж нас питали, оті що напали?

Коли з наших життів, мир і спокій украли.

Лютий ведмідь, зійшов з глузду від сказу,

Ричить на весь світ, всім несе ту заразу.

Ми одразу зуміли ведмедя спинити!

Але, ж яку ціну, довелось заплатити?

Не вірять і досі, люди деякі в світі.

Попали в міцні, злом поширені сіті.

Щоночі на небо дивлюся, чи бачиш?

Послухати хочу, чи з нами Ти плачеш?

Допоки брехню, за правду будуть вдавати?

Коли ми всі зможемо, мирно поспати?

Під градами небо здригнулося знову,

Затягую брата, до надійного схову,

Шукаю нагоди, Тебе ще раз почути,

Щоб з Тобою вже вкотре, тихо побути.

Я здається збагнув, що до мене говориш!

Ти нову історію і новий світ твориш!

Там місця нема для чортів із пекелля,

І для цього нам треба прикласти зусилля.

Ти вибрав Давида, щоб він вбив Голіафа,

Щоб імперія, зла більш не встала із праха.

Нечисть знищити всю, що навалює з сходу.

Таку місію дав Ти, для Свого народу.

2023

P. S. Вірш присвячений Ярославу Дерда, дорогому дядьку і воїну-герою, що загинув на війні.

...

Vladyslav Derda
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
На кого я підписанаМавка (Ганна Заворотна)
19.07.2024
Не співпадає із опублікованим раніше ТОПом) Олена Шапран: https://arkush.net/user/2818 Кумівство)) А ... Детальніше
Сучасний світ Мері Поппінс
20.07.2024
Стільки всього хочеться сказати, стільки думок крутиться у голові, стільки ідей... Але ж як усе це с ... Детальніше
Посмертні присвятиХаотика Душі
20.07.2024
Пишучи свій перший роман, я відчула щось незвичайне. Коли я дійшла до кінця, то вирішила написати пр ... Детальніше
Нова главаСванні Блек
20.07.2024
Привіт. Я хотіла продовжити той темп, який задала собі в червні, але деякі події мене трохи підкосил ... Детальніше
10 цікавих фактів про новелу "Оголення"Ігор Лінлі
20.07.2024
Я тут написав допис у своєму телеграм-каналі з 10 цікавими фактами про мою першу новелу. Посилання: ... Детальніше
Генеральне прибирання у списку відстежуваних мною авторівMoonrise Darkness
19.07.2024
Підтримую ініціативу Химерного і також дуже рекомендую авторам навести лад у своїх підписках. Настав ... Детальніше
На Аркуші вже:
11844читачів
145176коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: