Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (4246)

Рік закінчився

Стрілку годинника не зупинити,

Днів не вернути, що зникли за рогом.

Страшно - нікого в житті не любити

І не чекати у гості нікого.

Час пролітає вагон за вагоном.

Що буде завтра? А раптом - не буде?

От би єдиним життєвим законом

Стала любов, подарована людям.

Рік закінчився і рік розпочався.

Що принесе він - нам не вибирати.

Страшно тоді, як шукаємо щастя

Тільки в машинах, квартирах, зарплатах.

Радість і біль заплелися між днями

Так, що нікому їх не розділити.

Біль не страшний, він проллється сльозами.

Страшно - нікого в житті не любити!

...

Валерія Матвієнко

Лютий

Смуток

Наразі найбільший здобуток

Сіро-ліловими

Не випадковими

Тінями тисне

Навмисно

Душа вкрилась пилом

А може то попіл надії

Чи віри

В майбутнє

Хоч досі присутні

В ній миті

Позаминулого літа

Із запахом щастя і квітів

Та попри доводи

Від них віє холодом

Лютий

Ніколи не зможу забути.

24.12.2022

...

Катерина Скрипка

Я Вам сподобалась

Я Вам сподобалась –

немовби небо стало ближче.

Я Вам сподобалась!

Прошепотіли Ви на вушко другові.

А я все чула.

Я Вам сподобалася. Я!

Я Вам сподобалась –

Найбільша із похвал!

Я так боялась здатися чужою,

Закритою на тридцять три ржаві замки.

Я Вам сподобалась –

Бальзам на мою душу,

Зітлілу, згублену, втонулу у вогні.

Я полюбила якось безталанно й даремно,

Того, в чиїх очах дзеркалила не я.

А потім ображалася, кидала фото у смітник, ридала...

Любила я. І крапка. І фінал!

А Вам сподобалась.

Доклала всі зусилля:

До дірочок затерла праскою шиття на сукні,

До крові зносила підбористе взуття

Й залила лаку кілотоннами волосся.

Принцеса...

Зображена художниками на портретах,

Вродлива, не потворна, не страшна,

Під макіяжем всі недоліки лягли і сплять.

Я Вам сподобалась.

Хоча ми й не знайомі.

Я усміхаюсь. Я потрібна. Я жива!

Ніколи ще не чула... Яке щастя!

Я Вам сподобалась.

Кохання з першим змахом зафарбованих в три шари вій.

Я Вам сподобалась. Як сонце влітку,

І злива навесні.

Я Вам сподобалась. Прекрасно. Це!..

Дивлюся в дзеркало.

А хто?

Хто Вам сподобався?

Рум'яна лялька?

Без утомлених повік, без кривизни зубів під усмішкою...

Цей маскарад знову звертає не туди.

Принцеса!

Вам сподобалась вона.

Принцеса Вам сподобалась.

Не я.

А я загублена поміж рядків сумних віршів.

А я залюблена невдачею.

Кохання, мабуть, тільки для принцес,

Які подобаються Вам.

...

Ївга Лютневська

Пензлі

Я опала весною під осінь.

Вся робота лахміттями в’яне,

Ніби я навесні була п’яна

Загубила три пензлі в волоссі:

Першим мала б писати про щастя,

Про любов, що уперше приходить.

Сточив нагостро вітер твій погляд,

Пошрамовані стали зап’ястя;

Другим мала б писати про впертість,

Про осліплу небаченим віру.

Грози вмиють забруднену шкіру,

Тільки серце ніколи не стерти;

Третім мала б писати про дружбу,

Щиру посмішку, теплі обійми.

Але холод панує над ними,

Вишкрібає залатану душу.

Я опала весною під осінь.

По малюнках прогулює злива.

Я стою неукрита й журлива:

Мої пензлі лежать на дорозі.

...

Ївга Лютневська

ЗАПОВІТ

Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу... отоді я

І лани і гори —

Все покину і полину

До самого бога

Молитися... А до того —

Я не знаю бога.

Поховайте та вставайте.

Кайдани порвіте

І вражою злою кров'ю

Волю окропіте.

І мене в сім'ї великій,

В сім'ї вольній, новій

Не забудьте пом'янути

Незлим тихим словом.

25 грудня 1845 в Переяславі

...

Тарас Шевченко

Відверто бути поганим героєм

Бути головним героєм навіть своєї новели дуже тяжко. Немає на кого покластися. Немає кого попросити про допомогу. Це все лиш ілюзія. Ти сам один. Маєш бути за всіх.

Забирають право на смерть.

***

Мені подобається

бути відвертим із собою.

Не брехати болю.

Його спокушати

І за собою манити.

Подобається моя тепер доля:

Відверто бути поганим героєм.

Душа вказує туди,

де втрата бринить.

Де я кожен день крізь дзеркало

розмовляю сам із собою

Жахливо прописаним діалогом.

Та я їх люблю,

як свою дитину.

Заколисану мертвою тишею.

Воно таке маленьке спить.

На себе дивлюсь крізь повіки.

Ще не знає,

Що грамофон лиш одну платівку має,

І Богам її слухати не набридає.

***

Коли крила згорають, усе, що тобі лишається — ходити ногами по землі. Тими самими ногами, які втопчуть усі сподівання, усе найкраще в ґрунт, які втопчуть ґрунт у ґрунт, які втопчуть життя в ґрунт, твоє й життя людини, яку ти не знаєш, яку ти не впізнаєш в інших людях і просто пройдеш повз, так і не дізнавшись, що губиш її в землі.

Усі ми з землі пішли й у землю підемо.

...

PrettyFungus

Гелловін

Осінь малює на шибках чортів,

Хтось вирізає ліхтар з гарбузів.

Листя кружляє у сірому танці,

Кров застига на сплямованих штанцях.

Відьми снують на палаючих мітлах,

Вітер висить на обвуглених вітах.

Щось меланхолія трафила душу —

Вовк зголоднів, тож піде когось вкусить.

Десь під землею конають скелети,

Хочеться їм влаштувати бенкети.

Тіні-примари шугають над ними —

Всі заклопотані справами нині.

Досі на вікнах малюнок чортів,

Очі палають у тих гарбузів.

(жовтень 2023 р.)

...

Роман Фещак

Гарбузова рапсодія

Годинник наручний показує осінь,

Вітер-пустун копоши́ться у косах,

Літо спливає останніми краплями,

Перемішавшись з гарячою кавою.

У теплих панчохах і шарфі строкатім,

Смакує в Старбаксі улюбленим лате,

Вбране у бежевий тренч, як годиться,

Гарбузоголове дівча-молодиця.

До Гелловіну декілька тижнів,

Сонце ще гріє променем ніжним,

Та скоро поступиться місцем негоді,

Проте це сьогодні її не обходить.

Містом крокує дівчи́на повільно,

Цмулить вдоволено лате ванільний,

І розглядає себе у вітринах...

Вона не живе Гелловіном єдиним!

...

Катерина Скрипка

Люблю писати

Люблю писати про дива,

про нездоланне світове кохання.

Карбую думи у слова,

пишу про вірність душ і сподівання.

Люблю писати про журбу,

про драматичне та сумне у світі.

Про жаль у серці і біду,

про нездійсненні мрії, втрату миті.

Пишу про єдність у серцях,

про людяність, відвертість і надію.

Про тих, хто бачить темряву в очах,

та попри все не втратив віру в мрію.

Пишу про сон і про життя,

про дійсне та міраж у цьому світі.

Про правду, кривду й почуття,

про те, що хочу, та не мож злетіти.

Пишу про музу та вірші,

про творчість, дар із неба та натхнення.

про все заховане в душі:

печаль і радість, і благословення.

Люблю писать, хоч не письменник я,

пишу про всі свої скелети в шафі.

Про потаємне, бо душа моя

співає в ритм небесній творчій арфі.

(Вересень 2022 - вересень 2023 р.)

...

Роман Фещак

Смакота

Смакота

Вареник теплий зі шкварками,

Цибуля зверху золота.

Ти лиш торкаєшся вустами,

І відчуваєш смакота!

Картопля ніжна і духмяна,

І тісто біле наче сніг.

І перців різних, суміш пряна,

Що аж збиває тебе з ніг.

І море свіжої сметани,

І посмішка як у кота.

Вареник сам у роті тане,

Яка ж це справді смакота!

...

Кєма

Кажуть, що небо плаче дощем

Кажуть, що небо плаче дощем,

я відчуваю той ніжний щем.

Правду говорять: сльози небес -

це зверху плачуть ті, хто вже щез.

Душі загиблих знають про біль,

що спричиняють люди собі.

Бачачи війни, вбивства, гріхи,

хочуть вернутись, нам помогти.

Птахом у небі звістку подать,

променем сонця шлях показать.

Сяйвом блакитним, чистим, святим

з серця прогнати відчай, мов дим.

Тільки не можуть цього зробить,

поки не схочуть люди впустить

світло у душі, в серце любов,

щоби зотліли грішність і зло.

Все, що зосталось - плакать дощем,

я відчуваю той ніжний щем.

Люди, побачте сльози небес -

це плачуть ті, хто досі не щез.

(лютий 2023 р.)

...

Роман Фещак

Було то на березі моря...

Було то на березі моря,

Чи в тіні біля ріки...

Похнюплені, ніби від горя,

Втомившись жити віки,

Сиділи дві німфи, як в раю.

Чи, може, русалки бліді?

Я знати як було — не знаю,

Лиш чула з розмови дідів.

Одна тоді мовила тихо:

— Як зорі руки твої.

Другої голос як вихор:

— Щось ти наплутала! Ні!

Які ще руки як зорі?

— Очі твої як пісні!

Буря почалася в морі,

Річку спінив буревій.

— Що за метафори дикі?

Хто тебе цьому навчив?

Одразу вітер став тихий,

Спокій простягся між нив.

— Сама я цьому навчилась,

я знаю значення слів.

Від грому тиша розбилась.

— Невже ми з тобою у сні?!

Сонце майнуло крізь хмари.

— Якщо це все сон, то ти знаєш,

що я співала. — Ти мариш!

Серце моє тільки краєш!

Бурі, блискавки, грози —

Стихло усе через мить.

Лиш павутиння, як роза,

Вікно позабутих століть,—

Встояло, дзенькнуло стиха

Жителям древніх лісів.

Багато накоїлось лиха

У вихрі із почуттів.

Русалки на це не дивились.

Чи мавки були то лісні?

...далі діди всі хрестились,

Питала: що далі? Та ні.

Один лиш з дідів тоді каже:

— Що далі не знаємо ми.

Бо, кажуть, то справа не наша,

Які ті русалочі сни.

18072019

...

Ліза Маслова

Трибарв'я

Тебе листя осіннє накрило,

заплітаючись в твоє волосся.

Прилетіла ти хутко, стокрила,

а з тобою трибарв'я знялося.

Помаранчевим вкрились стежини,

а між нього червоним вплелися

шелестливі пучечки, мов жили,

що загорнуті в золото листя.

Ти приходиш заквітчана шумом

і вітрами, й дощами сповита.

Розмовляєш із кленом і дубом,

розфарбовуєш чаром їх стиха.

Твої руки сплітаються з гіллям,

малахіти висушуєш пальцями.

Увібравши у себе все зілля,

навесні закружляєш в них танцями.

(Вересень 2023 р.)

...

Роман Фещак

Останні дні літа

Сонце смагляве не дума зникати,

хмари фарбує в тони пурпурові.

Жовтими барвами встелені грати,

листям сухим заплелися узори.

Ляже у темінь, щоб знов на світанні

промені-леза на світ напустити.

Смажить ліниво природу в мовчанні,

в літі блаженнім купається тихо.

Дума, що час не для нього розписаний,

троє басейнів на рік йому мало.

Стулки воріт золотавих розхристані,

купіль осіння його зачекалась.

Впаде в обійми зоря промениста,

осінь захопить, ув'язнить до літа.

Лапи кігтисті крізь грати імлисті

тягне воно до розм'яклого листя.

Потім засне, затулившись дощами,

подих із вітром полине над світом.

Мрії гарячі разом з журавлями

зникнуть на сході до нового літа.

(Серпень 2023 р.)

...

Роман Фещак

Вертайся, серце!

Вертайся, моє серце, повертайся,

Біда, немов сірник, зітліє, догорить.

Тебе, мого премилого блукальця,

Зустріне тепле павутиння димарів.

Іди до світла, хай осяє віра

Твій шлях тернистий і підкреслить зла шипи.

Знайдеш серед пітьми своє подвір’я.

Не загорнувши в ніч звитяжної тропи.

Вертайся, моє серце, я з тобою!

Земля під соснами пробудиться від сну.

Там, де блукали ми рука з рукою,

Зустрінеш переможно ти нову весну.

Вона не та, що грубо відтинала

Від твого серця мої руки рятівні.

Вертайся, моє серце, всі вокзали

Тебе чекають з нетерпінням навесні.

Чекаєм ми. Вертайся, рідне місто,

Хай переможе канонаду спів сердець.

Якою б не була між нами відстань,

Вертайся, серденько, мій Сєвєродонецьк!

----------------------------------

Збірка "Луганщина..."

Січень, 2023

...

Ївга Лютневська

Хто ми для цього світу?

Хто ми для цього світу?

Орли чи голуби?

Хто ми для цього світу?

Сильні чи знедолені...

Гнилі і примітивні індивіди,

Що знущаючись із інших,

Підіймають свій авторитет,

Роблячи із себе «ліпших»...

Закуті нормами суспільства,

Зовсім ми не помічаємо,

Як через стандарти людства

Власні особистості втрачаємо.

...

Алі
18+

про війну

Нас віками нищили

В душі не стали

нижчими.

Воїн кожен

мов та Говерла,

аби рідні всі

не померли.

Нас віками

хотіли поглинути

Обзивали бендерами, двинутими.

Сварки любимо?

Так.

Між собою.

Єдні в герці ми,

за долю Бою.

Паляницю мов

хтіли нас з'їсти.

Бо ми

спечені з доброго тіста.

Комашня,

всяк людина і птаха

Каже нині одно тут:

"рус-ське?

Йди нахуй".

...

Роман Коцький

Воїн, Святибор і Велес

Летів зі сходу далеким шляхом додому.

Сім днів дороги, а ніч шепотіла: "Вісім".

І перед домом до сну прихилила втома

На жовте листя осіннє в густому лісі.

Зривається вітер. Шукав свою по́другу-зливу.

Дерева тягнули віти, мов кручені руки,

Вовки в самотині десь пісню заводять тужливу,

І сови здійня́ли страшенні нічні перегу́ки.

Прокинувся, сів, з кишені дістав ліниво

Зім'ятий зошит, свої захисні амулети.

Хай буде вітер і вовк, і сови, і злива!

Аби не стріляли, аби не летіли ракети!

І став Святибор, великий володар лісу,

Питати: "Звідки? На що уночі посягаєш?"

"Літав у пекло. Я бачив самóго біса,

Ходив слідами отих, що страху не знають".

З'явився Велес. Втих вітер, поснули сови.

І бог великий став мовити в білій тиші:

"Тобі дарую сопілку свою кленову.

Ступай здоровий! Тебе я в біді не залишу!"

Прокинулось сонце сьогодні о п'ятій тридцять.

Із лісу вийшов: село, край села - хатина.

Стоїть в подвір'ї твоя, що копав, криниця.

Росте біля неї твоя, що садив, калина.

А стежку додому тобі зоря освітила.

Вона подавала знайомі до болю знаки.

Поклав меча, зняв із плеч натомлені крила,

Мов корабель на причалі край берега кинув якір.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Шаурма

Шаурма

Я пам’ятаю гарний день,

Коли зустрілися з тобою.

З’явилась думка раптом, дзень,

Я, пригощаю шаурмою.

Тебе на кухню я веду,

Сідай, спостерігай на диво.

Я все що треба, віднайду,

Зготую смачно та красиво.

Лаваш мов ковдру розстелю,

Печену курку нарізаю.

Капусту також додаю,

І огірок не забуваю.

Подвійний сир, а ще томати,

І терту в спеціях морквинку.

Ще зовсім трішки почекати,

Я бачу, ти ковтаєш слинку.

Нарешті їсти починаєш,

Я задоволений собою.

Дивлюся, як її кусаєш,

І як смакуєш, шаурмою.

...

Кєма
12+

Душевного болю коханка

було боляче в середині далеко не в перше

а коли себе поранила стало легше

так ніч зі ніччю минала

й біль серця червоною плямою стала

плямка за плямкою,крапка за крапкою

біль назовня стала душевного болю коханкою

Сльози по ночі, в телефоні щось шукають її загублені очі

"як думаєш,помирати то тяжко?"

чи справді впаду я з хмарачоса так швидко?

чи зрозумію я що мене вже нема?

що буде після закритих очей

чи побачу я інших "людей"?

...

Артеміда

Я не пробачу москалів

Я не пробачу москалів,

хоча Господь учив прощати,

бо пам'ятатиму усіх,

кого вони змогли забрати.

Я не пробачу москалів,

що нищили і гвалтували,

топили неньку у вогні,

невинних діточок вбивали!

Я не пробачу москалів,

що козаків звели в могили

і на моїй святій землі

пекельну браму відчинили.

Я не пробачу москалів,

що увірвались серед ночі

і мучили моїх братів,

вдивляючись в безстрашні очі.

Я не пробачу москалів,

які героїв розстріляли,

в жалобу зодягнули матерів,

що вдома так синів чекали.

Я не пробачу москалів

за серце, сковане у кризі,

вдовиний погляд при свічі,

дівочі сльози на могилі.

Я не пробачу москалів,

що досі спалюють, вбивають,

катують земляків моїх...

Таке й на небі не прощають!

Я не пробачу москалів,

хоча у Бога щиро вірю.

Не можу! Вибачте мені...

ні в цю, ні в іншу прощену неділю.

(лютий 2023 р.)

...

Роман Фещак

У нашім місті нині сніг

А в нашім місті нині сніг.

Відчуваєш?

Ніби скрижаніло щось всередині?..

Сніг...

Це білосніжжя, порушене чужими кроками.

Ця тиша, порушена гучними плесками.

Ці душі, порушені вогнем.

У нашім місті нині сніг.

Гострокрилі напівпрозорі крижинки —

єдині повноправні господарі —

вже облюбували місця зламу,

забилися в кутки зруйнованих фортець,

лігши покривалом на наші рани.

Рік тому у фортецях був день.

Тепер — непроглядна ніч...

У нашім місті нині сніг.

Сніг вальсує порожніми вулицями,

вдягає гіляччя у сукенки,

малює на склі символи, які ніколи не розтлумачать ворожі очі.

Сніг лягає на пошрамовану землю,

оголюючи чиїсь сліди:

і колеса валіз,

і дитячі кроки,

і біг, і зойк, і биття серця під курткою,

болюче серцебиття — прощання, втеча, біль.

Сніг мовчить, безшумно ступаючи землею,

що тремтить під чужими ногами.

Сніг затягує небо сірим, лаштуючи простір для сходу сонця.

Сніг нагадує про підступ, наступ і брехню,

оголює зчерствілі душі.

Сніг — наш небесний свідок —

їхній страшний вирок!

У нашім місті нині сніг.

Як білий аркуш, чисте тло,

на якому ми напишемо власний гепі-енд,

одне-єдине слово:

"Воля!"

У нашім місті нині сніг,

і він стелить для нас стежину додому.

Дім. Мій дім. Наш дім —

вільний, як сокіл-сапсан, зображений на прапорі й гербі.

У нашім місті нині сніг.

У нашім місті вже витає перемога.

Відчуваєш?

------------------------------------------

*після снігопаду обов'язково зійде сонце!

Лютий, 2023

...

Ївга Лютневська

Український скарб

А мова моя - лебідка чарівна,

кохаю її з колиски віків.

Вона - джерело, як пташечка вільна,

перлина ясна з глибоких морів.

Торкнуся вустами - в грудях так тепло...

цілую її барвисті слова.

Без неї на серці сумно і темно,

неначе весну убила зима.

Та мова не згасла - сонцем сіяє,

хоч у кривавім безжальнім вогні.

Перлина зі слів ось так не вмирає,

до бою стає у лютій війні.

Мечем і вогнем, і кованим словом,

воює на фронті поміж своїх.

У вись підіймалась разом із Азовом,

в молитвах гірких проводила їх.

Вона захищала тілом і кров'ю,

зцілившись від ран йшла знову у бій.

Когось лікувала ніжно, з любов'ю

і вірою в краще стираючи біль.

Когось утішала, туливши до себе,

в поезії чистій торкалась душі,

а з кимось відважно здіймалась до неба,

там крила міняла і знову у бій.

Бувало, що сльози котились рікою,

у неї і всіх, хто лишився в тилу.

Вона обіймала, втирала рукою,

в казках цілувала і знов на війну.

Ми досі воюєм і мова єдина,

Вона об'єднала наш дух і серця.

Кохаю тебе, тож сіяй же, перлино,

не знай же ніколи ти скрути й кінця.

Листопад 2022 р.

...

Роман Фещак

Ну як спалося тобі, кате?

Ну як спалося тобі, кате?

Коли ти змусив чужу мати

Втратити власну дитину,

Котру катував далеко не одну годину...

Що наснилось тобі, враже?

Сподіваюсь, як малеча каже:

«Не вбивай мене, прошу...

Помилуй душу ти мою!»

Знаю оправдання я твоє:

«Це рішення далеко не моє.

Мені сказали - я зробив,

Але ти малу дитину вбив!»

Немає прощення вам, люди,

Хоча й людьми вас не назвеш.

Мучителі і душогуби,

Кати маленьких ви дітей!

...

Алі

Ладунок

Валіза.

Вагаюсь: що брати з собою?

Радість, надію й наїв –

Своє забрати потрібно.

Любов.

Її не пакую, звісно.

Її не носять в валізах,

Як укладати видих і вдих?

Щастя.

Цей вимір залишу тут –

Моя лише половина,

Має сенс цільним воно.

Тепло.

Його видуло вітром учора.

Йому треба полум’я знов,

Таке не складеш про запас.

Біль.

Його було вже доволі.

Не візьму з собою болю.

Хай вітер розвіє й його.

Пристрасть.

Коштовний дарунок плинний,

То гріє, то спопеляє.

Нема в чім узяти його.

Лишаю

Вдячність, повагу й обійми.

Радість, надія й наїв –

Ось і увесь вміст валізи.

28.12.2022

...

Лана Філлі

Tender butterfly

Не покидай мене, метелик світлокрилий,

Не дозволяй самотністю томитись,

Дозволь росою з крил твоїх умитись,

І забери мене, візьми, хоч я безсилий.

Не залишай мене, не відпускай,

І крилами із шовку огорни,

Відчути теплоту і ніжність дай,

Дозволь вдихнути аромат весни.

З тобою завжди свіжий запах м’яти,

Дух лілій, чебрецю й дрібних фіалок,

Молю тебе мене з собою взяти,

Дозволь з тобою зустрічати кожен ранок.

Дозволь тебе любити й обіймати,

Дозволь леліяти твоє маленьке серце,

Дозволь сердитися на тебе і прощати,

Молю тебе, дозволь мені усе це!

Ніколи я так сильно не любив,

Ні перед ким ніколи не схилявся,

А ти у саме серце мені вкрався,

І поглядом всю волю погубив.

...

Yana

Ведриця

Вже сходить сонце, мріє ліс,

Умилась росами трава.

А на воді лунає скрізь

Так дзвінко пісня - не слова.

Яка краса! Зелений рай!

І душу огортає сум,

Бо скоро цей чудовий край

У своїм серці понесу.

Спиніться тут, забудьте все, -

Ми в гаморі живем щодня.

Природа спокій нам несе

Якщо відкритись їй сповна.

* Ведриця - база відпочинку в червеньському районі Мінської області для людей з порушеннями зору від заводу "Світлоприбор", яку наступного року продадуть.

(червень 2022 р.)

...

Марина Герелюк

Чому тікає ніч

Місяць, як вітрило над кораблем,

Нісся на крилах ночі

В шкарлупці горіха,

Що впав з висоти та розбився на маленькі шматочки.

Його несе, його хитає, його гойдає у морі світла,

Але місяць посміхається,

Хоча він і стає сірим і майже непомітним,

Як мара, яка вийшла з лісу в сонячний день.

Течія все несе – і не видно кінця,

В той час як місяць розмотується зірками.

Нитка видніється ген-ген далеко у небесах,

Нагадуючи дорогу з тисяччю ліхтарями.

Там водоспад! Бережись!

І падає човник згори, грозячи зламатись.

Але раптом зникає вітрило, і човник вже просто гойдається на воді.

Це місяць, немов веретено, з себе всі нитки разом скидає

І зникнути серед інших зірок чимшвидш поспішає.

Ніч тікає, ніч тікає від людей,

Таких невдячних, не здатних побачити суті,

Що сховали її велич від сотень, тисяч очей,

Змогли голос вітру заткнути.

Дім ти швидко замикай,

Велосипед чимшвидш хапай

І несись, несись, несись,

Доки з міста не втечеш у ліс,

Де немає зовсім світла,

Але пахне прохолодою.

Там ти зупинись й принишкни,

Щоб пройтись повільною ходою.

Зазирни у ніч, немов немає нічого важливішого в житті,

І відчуєш, як стає легше на душі.

Там човен гойдається під вітрилом з зірок,

Там місяць у небі заплутався серед тисяч стежок,

Які утворили його ж нитки,

Які докупи йому до ранку потрібно зібрати.

...

Дарія Гульвіс(Денисенко)
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
Я купую Аркуш!Бодісон
30.11.2023
Так, сьогодні не 1 квітня, але й ви правильно мене зрозумійте. Коли я бачу круті ідеї та проекти, то ... Детальніше
Карта всесвіту ФолкхартаЄвген Кобилянський
01.12.2023
І так, я нарешті наважився створити карту основного континенту вигаданого мною всесвіту. Ухох - конт ... Детальніше
Я купую Disney!Янко Далт
01.12.2023
Одного дня я таки куплю Disney! Це стане моїм Magnum opus. P.S. Якщо сходити з глузду, то з розмахо ... Детальніше
Оновлення, щодо конкурсу «Безмежний космос».Олександр Гаврик
24.11.2023
Через численні наполегливі прохання на конкурсі додається авторський приз за перше місце за результа ... Детальніше
Зроби Мавці подарунок - наблизь перемогу Мавка (Ганна Заворотна)
30.11.2023
У неділю у мене День Народження. До цієї дати у мене на фб-сторінці із 2015 р. проходить акція "Зроб ... Детальніше
Нове оповідання "Tenebris invoco me"Віталій Дуленко
01.12.2023
Всім привіт! Сьогодні вашій увазі пропонується оповідання "Tenebris invoco me". Писав я його для кон ... Детальніше
На Аркуші вже:
8448читачів
83538коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: