Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

Електронні книги / Поезія (6201)

Я прошу тебе не плач цієї ночі

Я прошу тебе не плач цієї ночі

Хоч раз всміхнися щиро ти мені

Бо не побачу вже тебе у цьому році

Мені хоча б зустрітись раз в віки

Бо шлях мій випав у замерзлі далі

Туди, де весь пісок немов кришталь

Цей холод – то до пекла авантзала

За ним лиш тільки біль і тільки жаль

За ці роки замерзло моє серце

Відпали спогади, немов мертві листки

З тобою б’ється на всі гігагерці

Що лиш доступні людству і мені

Твій погляд знов наповнить мою душу

Зігріє у найбільш страшний мороз

І тільки він витягує на сушу

Із моря прикростей і судорожних проз

Твій поцілунок – то ліхтар у темнім

Покритім льодом і розпачем вини

Загиблим склепі, довгім і вогкім

Лінії, що розділя оці світи

Ми охоронці спокою і світу

Оберігаємо від дикої журби,

Людей злих і снігів довіку

Й зловіщої всестрашної війни.

...

Соня Амбріс

Тримай удар

Як віхола січе твоє обличчя,

Словами люди ранять просто так,

Тоді терпіти мовчки геть не личить —

Дай відсіч ворогам, тримай удар!

Гартуй свій дух вогненним жаром битви,

Заковуй серце й розум у метал,

За ним ховай любов для рідних-близьких,

А ворогам дай бій, тримай удар!

Коли зіткнуться у двобої леза

Зі сталі й гострих слів поміж стожар,

Хай серце рветься, аж тріскочуть ребра,

Та ти з останніх сил тримай удар!

Як зазіхають на твоє, борися,

Не дай комусь забрати серця дар,

Вклоняйся тільки Богу і не бійся,

Дай відсіч ворогам, тримай удар!

(січень 2024 р.)

...

Роман Фещак

***

Пиши мені листи. Пиши щодня й щоночі.

Читати їх не зобов'язуюсь, адже

Твій почерк для моїх очей відвертий злочин,

Ніби сірник – родитель лісових пожеж.

Я пригорну до серця аркуші паперу,

Яких торкалась пишучи твоя рука.

І хто засудить?.. Навкруги усе химерне,

Окрім вервечки літер у кількох рядках.

У пристраснім вогні не опалити крила,

Проте якщо горіти, то лише дотла.

Пиши мені листи. Читати їх несила,

Але зітліти важче без твого тепла.

Пиши.

Серпень, 2023

...

Ївга Лютневська

Час

Час ніколи не дає нам змоги

Повернути все назад.

Від нього не діждешся допомоги,

Він завжди все робить сам.

Кожну хвилину, кожну секунду

Небагато цінує із нас,

А коли вже все позаду,

Ми питаємо себе: "Чому так зробив я в той раз?"

Час і добрі, і погані вчинки береже,

Час не тримає на серці образ,

Він накопичує все те,

Що знаходить,

І нескінченно глядить на нас...

...

Дівчина на гойдалці

Осуд

Етилові випари рейсами вен

У шлунку й печінці збирають війська.

Пронизливий крик між нейронів зове

Проблему втопити у нових ковтках.

Одутле обличчя, кінцівки тремтять,

До склянки припали синюшні вуста.

Закопаний в нутрощі кволий суддя

Давно не тримав у руках молотка.

Політ самоосуду канув на дно

Вогненного моря чарчин коньяку.

Горить на вершині фантазії трон,

Король зачинився в самотності куб.

Міцні барикади порожніх фляшок,

Розпилені краплі етилових військ

Чергують щодня, щоб ніхто не зайшов

До замку життя із померлих надій.

Суспільні кати гільйотиною слів

Зітнули бажання з опущених пліч.

Раніше виходив, до інших тяжів,

Рятунку шукав і забутись волів.

Вердикт: алкоголік — душа його тлін... —

Рекли бідоласі присяжні-святі.

Карати вже пізно. Боги на землі,

Ховайте в кишені отруйні ножі.

Лежить на долівці, розп'ятий хрестом

Своїх і чужих гострозубих гріхів.

Судити не вам. Допоміг йому хтось,

Коли порятунку між смертних хотів?

(Травень 2024 р.)

...

Роман Фещак

Критикам

Я графоман? Писака? - так.

Хоча люблю експериментувати.

Пишу, як недосвідчений юнак,

та вам мене нізащо не здолати!

Аматор? Початківець? Та нехай!

Як Прометей, крешу вогонь нетлінний,

творю просте відверто і сумлінно,

але шакалам-критикам тут зась!

Спиною обернулася стара,

що зветься долею. Вже не звикати.

Вона лукава немічна карга,

пора їй свої зуби вщент зламати.

Я маю кігті-леза слів,

тож, пришелепкувата пані, бійся!

Вже не одну примару з смаком з'їв,

запивши критиканством. І наївся.

(Квітень 2023 р.)

...

Роман Фещак

Крик

За стіною чути крики,

біль клекоче в грудях.

Душі тінню оповиті,

звуки нерви крутять.

Холод пальці обпікає,

хочеться втікати.

Кожен із присутніх знає:

морок не здолати.

Плаче, стогне за бетоном,

стіни сльози вкрили...

Тріпотять в страшнім мінорі

мрії вже безкрилі.

Вогник світла ще палає

у пітьмі силенній,

порятунку дочекають

жертви ті стражденні.

Серед порожнечі світу —

там, де гинуть мрії,

знов засяє усміх літа

й рани обігріє.

Запульсує радість в жилах,

крик розтане в тиші...

Світло — нездоланна сила,

морок вщент розкришить!

(Липень 2023 р.)

...

Роман Фещак

Смажені томати

Смажені томати

Готую смажені томати,

Повільно смажу на вогні.

Ще можна зелені додати,

Вони всміхаються мені.

На них омлет уже чекає,

А я лиш спеції додав.

Ніщо ніде не підгорає,

Ретельно все перемішав.

Томати підставляють спинку,

Я у тарілку їх кладу.

До страви ще підсмажив грінку,

Тепер, вечеря до ладу.

Омлет і теплий запах грінки,

Ну що тут можна ще сказати.

І як тут не пускати слинки,

Як бачиш смажені томати.

...

Кєма

Нордська

Ріже наш дракар непокірні хвилі,

Шкіриться берег іклами скель.

У похід далекий - боги запросили.

Скальде, не дрімай, а складай пісень!

Приспів:

Жваво грає цистра у просторім залі,

Ломляться столи та лунає сміх.

Тут лише хоробрі, тут крилаті кралі,

Підіймають вгору кубки "за своїх".

Запалають руни, на вівтар жертовний

Вельва сивокоса мовчки покладе

Шмат сирого м'яса, глечик меду повний.

Хай, же допливуть всі і ніхто не вмре.

Пр.

А як зажевріє, та й за небокраєм,

Стрімкою рікою попливуть човни.

Сплять у них герої, що стискають зброю,

Мчать до Ніфельгейма Одіна сини.

Пр.

...

Ян Браз

***

Заплямовані стежі, повиті корінням,

До розбитого храму уже не ведуть,

Тож розпеченим лезом тепер не повинен

Прокладати невпинно до нього ту путь,

Бо достатньо вже зроблено — шахи в шухляді,

Розповзлися по дошці волокна руїн.

Закривавлені пальці ще хочуть гуляти,

Доторкатись до стін зачерствілих моїх,

Але шах вже стоїть, запечатаний матом.

Королева розп'ята, у грудях кулак.

Ти здолав її. Боляче? Шкода? — бо втратив

Найціннішу фігуру й закінчилась гра.

Пішаки заступились, бо годі мовчати.

Спостережень і жалю замало. Ім'я

Повернути до храму розбитих початків

Крізь світи розуміння й воскреслих розп'ять

Було важко, проте я зуміла. Востаннє

Зазирнула в обличчя свого короля.

Пробудилась від сну. Результатом повстання

Стали ґрати для тебе і воля моя.

Спалахнули квадрати, зітліли стосунки,

Ти гросмейстер у смужку з побитим життям.

Обтрусившись від пилу, поправила сукню,

Поборовши аб’юз, усміхнулася я.

(Грудень 2023 р. - січень 2024 р.)

...

Роман Фещак

ІЛЮЗІЯ ПОПУЛЯРНОСТІ АБО КОЛИ З ЛІВОГО ПЛЕЧА В ОДНЕ ВУХО НАШІПТУЄ ГЕНІАЛЬНИЙ НАРЦИС, А З ПРАВОГО В ПРОТИЛЕЖНЕ БУРМОЧНЕ БЕЗДАРНИЙ ГРАФОМАН

"Число підписників немов крутий ресурс

Дає потенціал. Піживлює набрякле еґо".

"Проте в скількох із них наявний іще пульс

Про це, на жаль, не знає ніхто твердо".

Ідея вірша належить Moonrise Darkness

...

Леонід Данільчик

Смакота

Смакота

Вареник теплий зі шкварками,

Цибуля зверху золота.

Ти лиш торкаєшся вустами,

І відчуваєш смакота!

Картопля ніжна і духмяна,

І тісто біле наче сніг.

І перців різних, суміш пряна,

Що аж збиває тебе з ніг.

І море свіжої сметани,

І посмішка як у кота.

Вареник сам у роті тане,

Яка ж це справді смакота!

...

Кєма

Рік закінчився

Стрілку годинника не зупинити,

Днів не вернути, що зникли за рогом.

Страшно - нікого в житті не любити

І не чекати у гості нікого.

Час пролітає вагон за вагоном.

Що буде завтра? А раптом - не буде?

От би єдиним життєвим законом

Стала любов, подарована людям.

Рік закінчився і рік розпочався.

Що принесе він - нам не вибирати.

Страшно тоді, як шукаємо щастя

Тільки в машинах, квартирах, зарплатах.

Радість і біль заплелися між днями

Так, що нікому їх не розділити.

Біль не страшний, він проллється сльозами.

Страшно - нікого в житті не любити!

...

Валерія Матвієнко

Ладунок

Валіза.

Вагаюсь: що брати з собою?

Радість, надію й наїв –

Своє забрати потрібно.

Любов.

Її не пакую, звісно.

Її не носять в валізах,

Як укладати видих і вдих?

Щастя.

Цей вимір залишу тут –

Моя лише половина,

Має сенс цільним воно.

Тепло.

Його видуло вітром учора.

Йому треба полум’я знов,

Таке не складеш про запас.

Біль.

Його було вже доволі.

Не візьму з собою болю.

Хай вітер розвіє й його.

Пристрасть.

Коштовний дарунок плинний,

То гріє, то спопеляє.

Нема в чім узяти його.

Лишаю

Вдячність, повагу й обійми.

Радість, надія й наїв –

Ось і увесь вміст валізи.

28.12.2022

...

Лана Філлі

Я Вам сподобалась

Я Вам сподобалась –

немовби небо стало ближче.

Я Вам сподобалась!

Прошепотіли Ви на вушко другові.

А я все чула.

Я Вам сподобалася. Я!

Я Вам сподобалась –

Найбільша із похвал!

Я так боялась здатися чужою,

Закритою на тридцять три ржаві замки.

Я Вам сподобалась –

Бальзам на мою душу,

Зітлілу, згублену, втонулу у вогні.

Я полюбила якось безталанно й даремно,

Того, в чиїх очах дзеркалила не я.

А потім ображалася, кидала фото у смітник, ридала...

Любила я. І крапка. І фінал!

А Вам сподобалась.

Доклала всі зусилля:

До дірочок затерла праскою шиття на сукні,

До крові зносила підбористе взуття

Й залила лаку кілотоннами волосся.

Принцеса...

Зображена художниками на портретах,

Вродлива, не потворна, не страшна,

Під макіяжем всі недоліки лягли і сплять.

Я Вам сподобалась.

Хоча ми й не знайомі.

Я усміхаюсь. Я потрібна. Я жива!

Ніколи ще не чула... Яке щастя!

Я Вам сподобалась.

Кохання з першим змахом зафарбованих в три шари вій.

Я Вам сподобалась. Як сонце влітку,

І злива навесні.

Я Вам сподобалась. Прекрасно. Це!..

Дивлюся в дзеркало.

А хто?

Хто Вам сподобався?

Рум'яна лялька?

Без утомлених повік, без кривизни зубів під усмішкою...

Цей маскарад знову звертає не туди.

Принцеса!

Вам сподобалась вона.

Принцеса Вам сподобалась.

Не я.

А я загублена поміж рядків сумних віршів.

А я залюблена невдачею.

Кохання, мабуть, тільки для принцес,

Які подобаються Вам.

...

Ївга Лютневська

Пензлі

Я опала весною під осінь.

Вся робота лахміттями в’яне,

Ніби я навесні була п’яна

Загубила три пензлі в волоссі:

Першим мала б писати про щастя,

Про любов, що уперше приходить.

Сточив нагостро вітер твій погляд,

Пошрамовані стали зап’ястя;

Другим мала б писати про впертість,

Про осліплу небаченим віру.

Грози вмиють забруднену шкіру,

Тільки серце ніколи не стерти;

Третім мала б писати про дружбу,

Щиру посмішку, теплі обійми.

Але холод панує над ними,

Вишкрібає залатану душу.

Я опала весною під осінь.

По малюнках прогулює злива.

Я стою неукрита й журлива:

Мої пензлі лежать на дорозі.

...

Ївга Лютневська

Вишневий свій Шир

Усім Середзем'ям цю звістку пошир,

Щоб душі байдужі завзялася ґобати:

Пішли рятувати вишневий свій Шир

Убрані у піксель нескорені гобіти.

"Червона калина" лунає крізь горн,

Щоб в кожного гобіта серце намацати.

Попереду Боромир і Арагорн

І невідь-коли ще орли (F-16ті).

Вперед на затінений мороком схід

Рушають затято: "Ану, розберемося!".

Беруть із собою в далекий похід

Армійський сухпай із ельфійського лембасу.

Протяг ворог лапи, закуті в броню

І думкою все це понищити ласував.

Та рано чи пізно - приходити дню!

Прохромить горлянку стріла Леголасова...

Щоб орків усіх, що несуть орчий мир

Умиротворити, себто - угноїти,

Здіймає свою найгострішу з сокир

Хоробрий і впертий Ґімлі, син Ґлоїна.

Нехай чорномові забракне лексем

Вергати прокльони, мов зібгані лантухи:

І Мері, і Піпін, і Фродо, і Сем

Понищать всю силу персня Всевладного.

Замовкне при брамі лихий людодур

І стануть народи одним сильним табором.

Розвалиться Кремль... чи то пак Барад-дŷр.

У власній пожежі засмажиться Саурон.

Шляхів ще багато. І вздовж і ушир,

Що дивні, немов оліфантові хоботи.

Вертають у вільний, врятований Шир

В плащах-вишиванках натруджені гобіти.

...

Ватага Олександр

Гладіолуси

Гладіолуси пахнуть прокляттям.

Дарував їх у сонячні дні,

Загорнувши букетик у щастя

Нездійсненних убивчих надій.

Проводжав, закарбовував сміхом

Зацілований ґанок у сни.

Пам'ятаю: отруйним барвінком

Проникає він досі у шви.

Поросли бур'янами стожари

На нічному безсмертному тлі,

Заховавши зіркові коралі

Й за перлинами мрії малі.

Розколола слова солодкаві

Закосичена біла фата.

Обіцяв же кохати — лукавив.

Заціловуєш інші вуста...

Полину заковтнула та "гірко!"

Закричала під гамір юрби.

Ощасливив омріяну жінку,

Розіп'явши колишню в ту мить.

Заблищали обійми озерні —

Подарую печалі воді.

Гладіолуси щезнуть в осерді,

Залишу те прокляття на дні.

(Квітень 2024 р.)

...

Роман Фещак

Стріли купідона

Поцілили стріли у вуха —

Долинув твій голос-луна.

Його би я слухав і слухав,

Бо кращого в світі нема.

Поцілили стріли у вічі —

Постала лиш ти наяву.

Не бачу я поглядів інших,

Лиш твій кароокий ловлю.

Поцілили стріли у ноги —

Здійнявся, лечу я без крил...

Твої оббивати пороги,

Тебе добиватись щосил.

Поцілили стріли у руки —

Зігріти так прагну тебе,

Цілунками вкрити у скруті,

Утішити личко сумне.

Поцілили стріли у пальці —

Тріпочуть на шкірі твоїй.

Щодня, серед ночі, уранці

Про тебе всі мрії мої.

Поцілили стріли у груди —

У рух привели механізм.

Милуюсь, кусаючи губи,

Як ти усміхнулась мені.

Поцілили стріли у душу —

З'єднали тебе та мене.

Кохана, нізащо не пущу,

Вогонь у серцях не мине.

Продовжують стріли летіти —

Влучання, немов в перший раз.

Не може вогонь наш зітліти,

Над нами не владний вже час.

Спускай сагайдак, купідоне,

Збагачуй багаття сердець,

Розпалюй кохання червоне,

Веди під священний вінець.

(Лютий 2024 р.)

...

Роман Фещак

Бранець

Холодно і темно, наче йду крізь терни.

Рухаюся тихо, майже непомітно...

Тіло має кільця — ідеальний вбивця,

Бо кусаю швидко: муки безрозмірні.

Прагну не вбивати — виживати. Ґрати

Взяли й ув'язнили геть не ту істоту.

Сутність не зміїна, та хіба повірять

Ті, що посилають дяку Богу-чорту.

Я б ніколи вимір не створив, де витвір

Був такий як я — безглуздо безпорадний.

Чуєте! Для чого? Йдіть ви всі до чорта,

Низько поклоніться, щоб вам ще порадив.

Руки відібрали, образ сплюндрували,

Душу залишили в тілі безталаннім.

В плоті того змія, без святого німба

З перебитим носом, ротом, оком рваним.

Дух людський у масці змія потраплянця.

Маю гострі ікла, що отрути повні,

Та кусаю зрідка. Рветься з плоті клітка —

Підіймають вгору мавпи людські брови.

Бійтеся, двоногі, дідьки однорогі,

Я іду на ви! Візьму за зябра простір...

Хвіст вмочу в чорнило, хай зростають крила

Й полечу драконом з віршами за обрій.

(Січень 2024 р.)

...

Роман Фещак

ХВОРІЮ

Зранку важкий підйом,

Щось голова болить.

Буцім стиснув шолом

Й кожну рахує мить.

Дивне якесь чоло.

Мізки киплять уже?

Йду вимірять тепло,

М'ятних зжирать драже.

Стали слова, мов дар,

Важко тепер без них.

Наче якийсь сухар

Кожен мій мучить вдих.

П'ю свій гарячий чай,

Вже обпекла язик.

Може й кричала б "Ай!",

Але він тупо звик.

Ковдра зове у сни,

Знову піду лягать.

Й в мріях собі весни

Буду у ній чекать. 🤧

...

Amara

Циклічність

На вранішній смужці імла проступила -

Це день вересневий дарує красу.

Осіння царівна на мить зупинилась,

Щоб листя барвисте заплести в косу.

Торкається м'яко жовтневого чару -

Смарагдових решток, що тліють в ґрунтах

І літо сховалося десь поза хмари,

Поволі ступає краса золота.

Лягла листопадом - встелила доріжку

Під ноги тієї, що прийде в снігах.

За нею запалить весна диво-квітку,

Аби розпочати циклічність з нуля.

Природа жива і щодня, щохвилини

Із неба нам шле всі принади свої,

Щоб кожен на світі - тварина й людина

Всміхнулась на мить тим дарункам її.

(Листопад 2023 р.)

...

Роман Фещак

Гарбузова рапсодія

Годинник наручний показує осінь,

Вітер-пустун копоши́ться у косах,

Літо спливає останніми краплями,

Перемішавшись з гарячою кавою.

У теплих панчохах і шарфі строкатім,

Смакує в Старбаксі улюбленим лате,

Вбране у бежевий тренч, як годиться,

Гарбузоголове дівча-молодиця.

До Гелловіну декілька тижнів,

Сонце ще гріє променем ніжним,

Та скоро поступиться місцем негоді,

Проте це сьогодні її не обходить.

Містом крокує дівчи́на повільно,

Цмулить вдоволено лате ванільний,

І розглядає себе у вітринах...

Вона не живе Гелловіном єдиним!

...

Катерина Скрипка

Ні це ні

Існує популярна думка в світі:

як жінка каже "ні" - це означає так.

Отримати увагу хоче, квіти,

дає мужчині ось такий маленький знак.

Вона ж висока неприступна вежа,

водночас ніжна, загадкова в неї роль.

Для чоловіка жінка - це потреба,

її здобуде і відчує, що герой.

Як каже "ні", то певно провокує,

бо хоче бачити, який з тебе мужик.

Якщо не справишся, то заклеймують,

приб'ють на лоб ярлик: "несправжній чоловік".

Можливо хтось з гвалтівників так дума:

чому жінки ось так оголюють тіла...

І ходять як повії, виснуть в клубах,

тож висновок: - у кожної своя ціна.

Та жінка - це не м'ясо на прилавку,

її відмова - це не виправдання дій,

що ти вчинив над нею для забавки,

вважаючи себе коханцем з її мрій.

У сні, під тиском, в сильному сп'янінні

активну згоду люди не дають, чувак...

І скільки ще казати бабуїнам,

що ні це ні й по-іншому ну вже ніяк...

(Вересень 2023 р.)

...

Роман Фещак

Розлука

Вона лежала й думала про нього

Про нього, свого коханого близького.

Лежала й думала:«живий?

Не бачу його вже стільки днів...»

А він в той час десь у окопі,

Споглядаючи на фото, сидів і думав:

«Я живий! думаю про тебе кожну мить...»

Хіба вони заслуговують на це?

На ці страждання й муки,

Не встигнувши сказати і слівце,

Поринули в полон розлуки.

...

Алі

Було то на березі моря...

Було то на березі моря,

Чи в тіні біля ріки...

Похнюплені, ніби від горя,

Втомившись жити віки,

Сиділи дві німфи, як в раю.

Чи, може, русалки бліді?

Я знати як було — не знаю,

Лиш чула з розмови дідів.

Одна тоді мовила тихо:

— Як зорі руки твої.

Другої голос як вихор:

— Щось ти наплутала! Ні!

Які ще руки як зорі?

— Очі твої як пісні!

Буря почалася в морі,

Річку спінив буревій.

— Що за метафори дикі?

Хто тебе цьому навчив?

Одразу вітер став тихий,

Спокій простягся між нив.

— Сама я цьому навчилась,

я знаю значення слів.

Від грому тиша розбилась.

— Невже ми з тобою у сні?!

Сонце майнуло крізь хмари.

— Якщо це все сон, то ти знаєш,

що я співала. — Ти мариш!

Серце моє тільки краєш!

Бурі, блискавки, грози —

Стихло усе через мить.

Лиш павутиння, як роза,

Вікно позабутих століть,—

Встояло, дзенькнуло стиха

Жителям древніх лісів.

Багато накоїлось лиха

У вихрі із почуттів.

Русалки на це не дивились.

Чи мавки були то лісні?

...далі діди всі хрестились,

Питала: що далі? Та ні.

Один лиш з дідів тоді каже:

— Що далі не знаємо ми.

Бо, кажуть, то справа не наша,

Які ті русалочі сни.

18072019

...

Ліза Маслова

Відверто бути поганим героєм

Бути головним героєм навіть своєї новели дуже тяжко. Немає на кого покластися. Немає кого попросити про допомогу. Це все лиш ілюзія. Ти сам один. Маєш бути за всіх.

Забирають право на смерть.

***

Мені подобається

бути відвертим із собою.

Не брехати болю.

Його спокушати

І за собою манити.

Подобається моя тепер доля:

Відверто бути поганим героєм.

Душа вказує туди,

де втрата бринить.

Де я кожен день крізь дзеркало

розмовляю сам із собою

Жахливо прописаним діалогом.

Та я їх люблю,

як свою дитину.

Заколисану мертвою тишею.

Воно таке маленьке спить.

На себе дивлюсь крізь повіки.

Ще не знає,

Що грамофон лиш одну платівку має,

І Богам її слухати не набридає.

***

Коли крила згорають, усе, що тобі лишається — ходити ногами по землі. Тими самими ногами, які втопчуть усі сподівання, усе найкраще в ґрунт, які втопчуть ґрунт у ґрунт, які втопчуть життя в ґрунт, твоє й життя людини, яку ти не знаєш, яку ти не впізнаєш в інших людях і просто пройдеш повз, так і не дізнавшись, що губиш її в землі.

Усі ми з землі пішли й у землю підемо.

...

PrettyFungus
16+

Легенда про зламану ліру

Краплі багрянії ніжно цілують востаннє,

Змучені пальці в полоні розірваних струн

Марно підхоплюють такт й завмирають в мовчанні,

Даремних надій і кохання тремтливих відлунь.

Суперника пісня весняному грому подібна,

З нелюдською силою б’є в ритуальний тамтам.

Хто переможе у цій боротьбі очевидно —

З дівою молиться він тим самим богам.

Дми на вогонь, землю їж, пий повітря, бий воду,

Що не роби — обпечешся та рухнеш униз.

Троль все одно собі забере нагороду,

Ельфу на зло і коханню напереріз.

Він її братиме дико, гаряче, зухвало,

Розпечену плоть обдуватимуть вільні вітри.

“Тебе, хирий бевзню, для неї буде замало,

Зникни з очей — і ліру свою забери!”

Ельфу упертому смерть у душі засурмила,

Як би не було, він гідно зустріне кінець…

Діва кремезна на руки його підхопила,

І з поля бою одразу несе під вінець.

Минули віки, утекли бистрі води,

Більше герої не знають ні щастя, ні сліз,

Та кожен рік в пошуках нагороди,

Люди приходять у зачарований ліс.

Там на галявині жде закривавлена ліра,

Зламана зопалу рухом міцної ноги.

Мудрії кажуть, що в роковини турніру,

Сміливого барда здатні почути боги.

Ліру візьми, струни порвані стисни,

Зіграєш — тобі що попросиш дадуть!

Як ні — то готуйся до тризни,

Далі не підеш, навіки залишишся тут.

...

Катерина Скрипка

Третій зайвий

Її коси – вогонь, погляд – програна гра:

Наша юна графиня прекрасна до згуби.

Щось вмирає в мені кожен раз, коли граф

Видихає свій сміх у кармінові губи.

Графу був вірний пес і найкращий слуга,

Поруч завжди – в боях і на пишних бенкетах.

Та зжирає мене ця нестримна жага,

Темна магія вабить кривавим секретом.

Я вивчав її тіло, ховаючись в тінях,

Переймав її крок, її рухи й вимову.

Мені шкода, маленька красива графине.

Все, що далі відбудеться, – буде з любові.

…Мої коси – вогонь, погляд – чорна діра.

Нове тіло так швидко загоює рани.

Час іти: у покоях чекає мій граф,

І між нами ніхто вже не стане.

...

Леся П.
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂
29.04.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Нещодавно ми продовжили опитування у нашому телеграм каналі на тему "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

... Детальніше
Блоги
Є два стільці з критикоюКіт у зграї
20.05.2024
1 - ти сприймаєш всю критику та враховуєш її. Можливо де що береш близько до серця, сумуєш і падаєш ... Детальніше
Моя ініциатива. Як одержати багато коментарів та підняти активність на Аркушіstas
19.05.2024
Поважне товариство. Хочу звернутися до вас з цікавою ініціативою. Про що я? А, от, чи хотіли б ви де ... Детальніше
Привіт, Аркуш і талановита спільното!Аліса Корж
20.05.2024
Всім привіт! Раз вже вирішила вести тут блог, то треба, мабуть, представитись) Мене звуть Аліса і я ... Детальніше
Квантове вгадуняткоЯрина Мартин
23.12.2023
Текстів на Квантовій Україні щось мало, сподіваюся це зміниться, а поки решта авторів дописують, щоб ... Детальніше
Пательня. Знайомтесь, авторstas
20.05.2024
Вітаю авторів Аркуша. Сьогодні у нас перший випуск Пательні. Спочатку коротко про правила. В кожному ... Детальніше
Марафончик взаємного читання.Крапка
07.05.2024
Бачу на Аркуші різні конкурси та цікавинки. От і собі вирішила спробувати. Хочу перенести досвід з ... Детальніше
На Аркуші вже:
10944читачів
125156коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: