🖊 Результати конкурсу прози та поезії VivArt! 🖊
war prose

Електронні книги / Пригоди (869)

Явись душа

Явись душа, серед хмар явись

Ти тіло отблиск моєму,

Скоріше росою ранньою збудись

І плавно переходь в задушевну тему.

Іскрись вогнем квітучим,

Навіщо себе ми мучим

Коли надія є на вільність душ,

Зливай скоріше чорну туш.

Явись душа у сутінках, у димі,

Нехай летить душа і навіть в Римі,

Лети являйся там де ти потрібна

І покажи усім яка ти здібна!

Явись душа

Лиш попелем не стань,

Явись доле моя

І будь міцна як сталь.

І в денний світ поклич,

А я уже почую клич

І по зову серця піду

І тебе душе, вглиб ясну заведу.

Лети душа

Лиш не спіткнися

І в тіні випробувань не зломися

Лети в далекі краї,

Які тобі пророчать вини.

Лети душа, мені являйся,

По світі без діла не майся,

Ти добро те пізнавай

І людям від щирого серця допомагай.

Явись душа,

Пророчі сліди залишай

І голос правди свій твердо тримай,

Щоб усі правду гласили

І душі свої гріховні омили.

Явись душа

Явись душа, серед хмар явись

Ти тіло отблиск моєму,

Скоріше росою ранньою збудись

І плавно переходь в задушевну тему.

Іскрись вогнем квітучим,

Навіщо себе ми мучим

Коли надія є на вільність душ,

Зливай скоріше чорну туш.

Явись душа у сутінках, у димі,

Нехай летить душа і навіть в Римі,

Лети являйся там де ти потрібна

І покажи усім яка ти здібна!

Явись душа

Лиш попелем не стань,

Явись доле моя

І будь міцна як сталь.

І в денний світ поклич,

А я уже почую клич

І по зову серця піду

І тебе душе, вглиб ясну заведу.

Лети душа

Лиш не спіткнися

І в тіні випробувань не зломися

Лети в далекі краї,

Які тобі пророчать вини.

Лети душа, мені являйся,

По світі без діла не майся,

Ти добро те пізнавай

І людям від щирого серця допомагай.

Явись душа,

Пророчі сліди залишай

І голос правди свій твердо тримай,

Щоб усі правду гласили

І душі свої гріховні омили.

...

Діана Гобой

Маленька нiчна музичка

посеред ночі пробудилось

порторіканськеє кубло

в землі щось ходом заходило

у небі гудом загуло

заворохобила гангрена

і бруклин палом запалав

затанцювала макарену

санта марія дель пілар

а з дому того, що навпроти

ревнув на совість і за страх

дрівнобіжучі давні ноти

Йоган і Себастіян, і Бах

утрьох вони волали дружно

і побороти не могли

гітари й ґонґи харалужні

порторіканської орди

а в третім домі хтіли спати

сашко там чув образу й сказ

і як було не в перший раз

почав недобре замишляти:

поїхать ранком у бей рідж

купити у крамниці “рюґер”

та індіани джонса ніж

аби боялися злодюги

бо з чорним порохом пістоль

без перевірки йде у продаж

бо дуло ж арґумент простой

ногами правди не доходиш

перечіпляючи стільця

вікна він защібку налапав

і гнівно з усього лиця

назовні викинув “шатапа”

і змовкла веремія ця

і він, як увірвалась казка,

у те кубло порторіканське

гранату кинуть обіцяв

...

undyber

До, як годиться, Бісектриси

Пора блаженства проминула

прийшла - замішань і тривог.

Я йду від вас туди, де небу

дерева роблять хендехох.

Де ми колись із вами вперше

гуляли та без заковик

у срібнім світлі обіймались,

немов дружина й чоловік.

Тепер же йду від вас. Розбилось

чуття мого яйце-райце

і ви поета не спиняйте,

а повертаючи лице

простежте, як рушаю в далеч,

свій закінчивши перекур,

бо мене кличуть і співають

вогні далеких амбразур.

Не можу я у вашім дзоті

плекати мертве почуття,

тому в далеку путь рушаю,

в далеку путь рушаю я.

Мене забудьте на 101-й,

згадавши в день разів по сто.

Я камінь, вкрадений Війоном,

з "Роману про чортяче бздо".

Піду, допоки є ще сили,

піду я, поки ще не здох

і понесу в пістрявій торбі

цілунок ваш, загорнений у мох.

У мох - бо він бактерицидний

і називається сфагнум.

А ви, моя кохана, цитьте,

що душу вашу не збагнув.

Забудь, що був такий поетик,

якого так любила ти,

сплітаючись у тет-а-тетах

серед міської суєти.

...

undyber

Макс І Пузатий Брехун

Друзяка у Макса чудовий є – Стіві.

І він був надибав цікавенький фільм.

Що хлопчинам збирався повідати нині

Про Орду Слимаків із космічних глибин.

Стіві дзвонить до друга, соловейком щебече:

«Ти бери ноги в руки й скоріше сюди,

Бо для нас то тепер це є справлю честі,

Пошкодуєм, як повз зможем просто пройти».

Максу фільм той кортить вже скоріш переглянуть,

Він, напевно, жахіття й страхи відкрива,

Та проблема наступна: є тато і мама,

Що ідею космічну не оцінять сповна.

І насупились вдумливо брови дитини,

А думки полетіли вигадувать план.

Як зненацька почув він на самотині,

В двері кімнати тихенький «бам-бам».

Сполоханий Макс швидко скочив на ноги,

Бо дивне створіння до нього зайшло.

Маленьке, пухкеньке, бузково-жовтеньке –

Воно посміхнулося і почало:

«Привіт, милий друже,» - сказало люб’язно,

«Я бачу, в халепу ти втрапив, нещасний.

Якщо вже цікава тобі моя думка

Орда Слимаків – то чудова задумка.

Я – Містер Вигадник – і ось що скажу:

Тобі я, дитино, допоможу.

Та ж слухай уважно, питання не став

До мами піди і таке їй представ.

Скажи – майже ж правда – поїдеш до Стіві

«Бідосю Корівку» дивитись спокійно»

Не знайдеш тут слів, аби описати,

Як-бо зраділа Максова мати.

Ідею оцю сприйняла так чудово,

Що з Максом поїхати була готова.

Хлопчина у сльози, назад до кімнати,

Не знає як горю знайти тому ради.

Як мама у гості рушить із ним –

Ото на горіхи отримає він!

Наш Містер Вигадник потилицю чеше,

Нічого тут путнього він не набреше!

«То знаєш, мій друже, занадто для мене,

Та носа не хнюп, адже це не проблема»

У двері він визирнув, коротко свиснув,

І ось на порозі новий гість зависнув.

Такий худорлявий, високий, гротескний,

А погляд він мав якийсь…ну, нечесний.

«Вітаю, дитинко», - незнайомець сказав, -

«Я Пан Заведій. Ти на мене чекав?

Вигадник – товариш мій – все розповів.

Для мене таке не біда, ти повір.

Я рішення маю й тобі його дам,

Ти тільки ж диви не спаплюж його нам.

Іди-но до неньки, таке їй скажи:

«Нам з Стіві сьогодні бейсбол до душі».

Спрацює все чітко, лиш сумніви геть,

Минеш ти, хлоп’ятко, оцю круговерть».

І поки матуся кота годувала

Дитина їй правду свою віщувала.

Та раптом у відповідь мама сказала:

«Що ж, гарна ідея. А я і не знала.

До того ж за мамою Стіві скучала.

Піду я, синочку, разом із тобою –

Матиму з подругою гарну розмову.»

По спині у Макса пробігли мурашки,

Повірити в це йому було важко.

До того ж страшила його та брехня,

Що сніговим комом росла і росла.

Почувши новини Пан Заведій

Схопився за голову і затремтів.

«Це ворог не мій, упав я підбитий»,

Ось-ось бідолага був ладен завити.

«Та знаю того, хто таке подолає,

Спинити його нічого не має.

Хей хо, друже мій, Пузатий Брехун,

Агов, я не чую, чи ж ти уже тут?»

І варто було оце все сказати

Як Макс не впізнав рідної хати –

Усе стукотіло, тремтіло, бриніло,

Наче той потяг гуло й гуркотіло.

Ледь-ледь пропхнувшись у двері кімнати

Гігантське створіння, зелене й картате,

Прочовгало важко, на ліжко упало

І, подивившись на Макса, сказало:

«Це ти маєш клопіт, бідолашна дитино?

Не буде того в тебе більше й в помину.

Пузатий Брехун я, і всі мене знають,

Без мене невдачі людей всіх спіткають.

Наступні слова мої слухай уважно,

Аби передати їх потім поважно,

Орда Слимаків від тебе залежить,

То ж повтори все як і належить.

Стівова мати – місіс Малоне –

Має хворобу щось невгамовну,

І взагалі день на лихо багатий –

Якийсь горностай вліз до неї у хату.

Та й з телефоном знову біда…

Стіві сказав: «до парку гайда!»

Ноги не носять, коліна тремтять

Серце скажено в грудях колотить –

Хлопець наш знову до мами приходить.

Все переплуталось в тій голові,

З кожним же разом події нові!

«Матінко, люба», - Макс тихо почав,

«Таке ото сталось! Ну хто б тільки знав!

Місіс Малоне (Стівова мама) більше не вдома

(хоча була б рада).

До родичів швидко вона полетіла,

А телефон їх акула там з’їла.

Думаю винен хворий собака –

Вліз у будинок старий неборака!

Та не хвилюйся – Стіві в порядку,

Поїдем до парку ми на розрядку!»

Коли Макс до Стіві нарешті примчав

Той радісно друга свого зустрічав.

З кімнати зробили вони кінозал,

Не втратили перший отой свій запал.

Та варто було їм в пітьмі опинитись,

Як Макс затремтів і не міг більш спинитись.

Картинка із фільму стала розмита,

Тривога на серці – несамовита.

У кожному кроці і шепотінні

Втрачав він надію свою на спасіння.

Аж раптом до шиї його хтось торкнувся,

Хлопець не витримав і обернувся.

Таке він побачив, що схопив його страх

Ранкові знайомі сиділи в пітьмах.

Пузатий Брехун до нього торкався,

А Пан Заведій з того сміявся.

Не кращим був Вигадник – ось уже ж тип!

Це він час від часу робив отой скрип!

Макс не знав як схопивсь і чкурнув із кімнати

Оточило його тих створінь так багато!

Він додому поїхав, та був не один,

Вага титанічна з’явилась за ним!

«Ти хоч що там твори, але ж бо диви

У очі матусі не зазирни!

Скажи, що на тебе із нівідкіль

Великий й страшний раптом вискочив кріль.

А інші кролі телефон затоптали,

Там Марсіани на Землю напали!

Не скупися, мій хлопче, тої брехні,

Але правди не видай навіть у сні.»

«Геть! Забирайтесь!» хлопчина кричав

«Досить уже я вам потурав.

Більш не збираюся мамі брехати.

Тепер тільки правду я буду казати!»

І варто було таке відказати,

Як дивні створіння почали вмить зникати,

Де дівся Вигадник, а з ним – Заведій,

Й Брехун не побачив наступних подій.

Сумлінно наш Макс до матусі іде,

Чистісіньку правду з собою несе.

Схилив він голівоньку і визнає:

Збрехав, був нечесний, за те й поплатився

На жахливих створінь цілий день він дивився.

Гармидер отой більш не буде терпіти,

Буде совісно, чесно й правдиво він жити.

Ту Орду Слимаків Макс і досі не бачив,

Пригоду ж сумну він для себе відзначив,

Що Брехня – то є монстр (на очі побачив)

І за досвід оцей гарненько віддячив.

Переклад "Max and the Big Fat Lie" by Michael P. Waite

Використання перекладу (або його уривків) дозволено лише зі згоди авторки перекладу (писати у приватні/коментарі)

...

Вікторія Арчер

Балада Джона Срібняка

Переклад вірша Джона Мейсфілда

(John Masefield) A Ballad of John Silver

Балада Джона Срібняка

Були в нас шхуни довгі з вертлявими тілами,

Ми мчали враз під прапором із черепом й кістками,

Веселий чорний Роджер на носі тріпотів,

В Іспанських водах плинули – там дух бувалих днів.

На королівськім як судні із міді є гармати,

З шаблями і пістолями – готові воювати,

Це знак, що лиш поганці тут, не знаєм жалю суті,

Он вже погнали ми купців – їх екіпаж у скруті.

Та ж ось мерці в шпігаті, пораненим – ланцюг,

На щоглі видно мізки когось із волоцюг,

Корабель пограбований повільно йде на дно,

Живих з собою тягне, а небу все одно.

Йо-хо! Скажу, що чули (вмостившись на кормі),

Кричали як бідосі й зникали в глибині.

Та нам до того байдуже, ми хутко змили кров,

Зайшлись моряцьким танцем, що кельтський має зов.

Йо-хо! Вже грає скрипка, б'ють п'яти об чардак,

Співають всі про Джека – піратський бо юнак,

Над головою місяць зблід, а води всі у сріблі,

Спокійно курить наглядач – йому ми не потрібні.

Йо-хо! Піратські звички, їх вдачу та гульки, –

Все Рада по торгівлі відправила в віки,

І шхуни, і фрегати, веселий екіпаж...

На Островах Блаженних тепер ти їх розваж.

Використання перекладу (або його уривків) дозволено лише зі згоди авторки перекладу (писати у приватні або коментарі).

...

Вікторія Арчер

Мачо

Зірку Мачо в чорний колір покрасили

І в котика перетворили.

Для Алли він був призначений

І Божою печаткою був позначений.

Пушистий Мачо гарним голоском співає

І душу хазяйки окриляє,

З ним вона від турбот відпочиває

І бачить вона що кращого за Мачо не знає.

Рано-вранці Мачо ласкаво бринить,

Збудить всіх- і замовчить.

Іноді він жалить

Та покарання не забариться вмить.

Дзвінко Мачо в кухню залітає

І мамці по хазяйству допомагає.

Як пригладиш- муркає, ніби співає,

Ніколи цей спів не утомляє.

Від хазяйської дочки Мачо тікає,

Це він у такі ігри з нею грає.

Радо вона його приймає

І за штурвал встановляє.

А він радий що тепер капітан,

Все зробить- немає питань.

Від щастя його душа на крилах літає

І він радий що вся сім*я про нього дбає.

Пройдуть роки- він буде з ними жити,

Кращої сім*ї годі й просити.

...

Діана Гобой

Галя

Ой черешня впала,

І завмерла Галя.

Доля не зламала,

Душу не забрала.

Серцем вона знала,

Що точно покохала.

Серцем відчувала,

Хоч сама й не знала,

Як це поручилось,

І як вродилось.

Пісню заспівала,

Як вона кохає,

І що в серці знову,

Пташка заспівала.

У саду гуляла,

Та й кохання пострічала.

Любов’ю кохала,

Та й горя не знала.

Щастя вона мала,

Бо кохання знала.

...

Діана Гобой

Вечірня зірка

А на небі світить зірка,

У світлі місячних вогнів,

На небі простягнулася розкішна

І всім посміхалася вона.

А посмішка лукаво-грішна,

Усіх чаруючи в полоні тримає,

Така неповторна всіх об’єднає.

Вечірня зірка в небі світила

І всіх на своє світло манила,

Небо простягалось їй наче дорога

І де вона світила- була перемога!

Зірка, що освячує шлях,

Вона високо на небі наче птах,

Та про земне все знає

І всіх порадами пригощає.

На неї глянеш- перехоплює дух

І одразу приводить тебе в рух,

Думки правильні приносить

І корективи в життя твоє вносить.

Здається, що маленька зірка зробить,

Коли від проблем штурмом тебе зносить,

Проте приглянувшись до неї розумієш,

Що завдяки їй друге дихання у собі відкриєш.

...

Діана Гобой

Сонце в зеніті

Сонце в зеніті зійшло,

Краплю роси принесло,

В небі хмарки пливли,

Мене до раю занесли.

Сонце в зеніті, трави шепчуть таємниці,

А я іду напитись чарівної водиці

І це такі чудові ні з чим незрівнянні миті.

А я чарівний світ в собі відкриваю,

Я від щастя і любові таю.

Крила до небес здіймаю

І всім свій рай провозглашаю.

Сонце в зеніті краще пісень людських,

Бо це видовище не від рук мирських.

Я лежу ,дивлюся в небо й розслабляюсь,

Уже в душі своїй печалями не переймаюся,

Живучи за законами неба і правди

І ношу мир у собі завжди.

Сонце в зеніті, зірки мерехтять

І в серці моєму відлунням гудять.

Сонце в зеніті ,шелест нічних трав,

А я в спочинку ловила гав

І чую як світанок співає,

А вітер по деревам мелодію грає.

Сонце в зеніті, зірки танцюють,

Вони долю тобі і мені малюють,

Вись небесна охоплює нас

І керує нами повсякчас.

...

Діана Гобой
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🖊 Результати конкурсу прози та поезії VivArt! 🖊
20.09.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

От і настав час привітати переможців та учасників з результатами "IX Всеукраїнського літературного конкурсу «VivArt»"! 🥳

... Детальніше
Блоги
Друга книга - все!Злата Соловей
02.10.2023
Вітаю! Нарешті завершена друга книга серії "Джерело Лаверн", і я запрошую її читати: https://arkush. ... Детальніше
Привіт, осене або Блог осінніх текстівЛана Філлі
02.09.2023
Хто з вас любить осінь? А хто ні? А хто любить про неї писати? Перегляньте свій творчий доробок - д ... Детальніше
Допомога 13 окремому зенітному кулеметному батальйону Мавка (Ганна Заворотна)
12.07.2023
Мій знайомий письменник, журналіст, фотограф, музикант, природоохоронець, політолог, кандидат політи ... Детальніше
🇺🇦 З Днем захисників і захисниць України! 🇺🇦Аркуш
01.10.2023

Щира шана всім, хто зараз боронить нашу землю та наближає перемогу! Дякуємо за вашу звитяжну працю! Повертайтесь живими та неушкодженими! 💙💛

Слава захисникам і захисницям України! ✊🇺🇦

... Детальніше
Друзі, роман "Срібло і золото" закрито для редагування і доповнення. Джей Даркош
01.10.2023
Оновлену версію і нові глави очікуйте орієнтовно в січні. Дякую всім, хто читав, коментував і підтри ... Детальніше
Партнер-кармаАйлін Руж
02.10.2023
Коли знаходиш свою людину, що в точності схожа з тобою, твоїми смаками, світоглядом, але є одне «але ... Детальніше
На Аркуші вже:
7715читачів
76653коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: