🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Романтика (1702)

Чужинці

Це слово прольється крізь пальці,

Чужим чи чужими втулено,

Десь далеко, зачули скитальці

Танцювати під нього не будемо.

Рима скаче, відб'ється іскрами,

Слово швидше за світло блисне і,

У вогні підпаленим сухими трісками

Ми собі здаємося занадто різними.

У рядках шукали не вписане,

Щось між нами двома згасаюче

Слово занедбане й неотесане,

Та невпинно кудись зникаюче.

Воно не ховається, не приховує

Небо темне і понад хмарами,

Ніхто з нас вже не домальовує,

Що один для одного стали ранами.

Вірити варто було б до останнього,

Мов в багатті яснім - догораємо,

Слово звучне до попереднього

Ми всього лише, більш не кохаємо .

...

MaL_Vi

БІЖИ!

Вітаю, мій лицарю, ти досягнув мети:

цей замок відкрив ворота і зброю склав.

Тож можеш спочити і далі уже не йти.

Навіщо тобі та вежа з каміння й скла?

Тут гарні дівчата, у діжках п’янке вино,

в коморах під замком багаті лежать скарби.

Бери їх, як хочеш, та запам’ятай одно:

врятують від злиднів, але не спасуть від ганьби.

Ти ж думав, у замку страшезний живе дракон,

що їсть на обід принцес і плює вогнем

на всіх і на все, на традиції, на закон.

Ти вбити прийшов його, а зустрів мене.

Тендітна, красива, волосся як золото,

Чекала я довго у вежі своїй скляній,

Що пройдуть віки і нарешті з’явиться той,

Хто злого дракона навіки приспить – в мені!

І ось ти прийшов. І на грудях твоїх броня.

І серце в броні – там любові нема й ростка!

Мій лицарю славний, мерщій сідай на коня

І часу не гай ні хвилини – чимдуж втікай!

В тій вежі високій багато живу століть.

Було вас чимало і різних вас тут було.

Палили й вбивали, та замок усе стоїть.

Тож добре подумай: чи справді дракон тут зло?

Тебе привела не любов, а гординя й хіть.

Тож краще мовчи й про шляхетність мені не кажи.

…У грудях пече... Вже несила мені терпіть…

Дракон прокидається… Горе тобі… Біжи!..

04.05.2021

...

Музика

Хлопчина ти ще, Ой хлопчина.

Твої пісні проходять нижче,

Хоч вписані всі на горищі,

"Мурашки" все по тілу гонять,

Коли не ти, а інші дзвонять.

Пісні про те, як у колоссі

Ти гладиш когось по волоссю,

Слова усі, немов про мене

Серце гріють моє студене.

Руками любиш і очима,

Хлопчина ти ще,

Ой хлопчина.

...

MaL_Vi

Неудержима пристрасть

Чому соромишся свого бажання,

Не віддаєшся в його руки без вагання,

Лиш мрієш про нього з ночі до рання.

Як вихор захопило і понесло,

В райські долини віднесло,

Повне єднання духа душі і тіла,

Ласка рук і губ його не замінима.

Забота в ніжності удень,

Палка й божественна вночі,

Чи по фен-шую чи по дзень,

Призначена горіти в тобі.

Підкорив і загубилася в шовковому тілі,

А ти найкращий в звабливому ділі,

Завжди сотрясає незвично яскраво,

В погоні за новими остротами довго тримало.

Сонячні промені грали по кожі,

Ми сміялися разом до дрожі,

А потім звіріли по дикому плясали,

Стереотипні шаблони про сексуальність ламали.

...

Діана Гобой

С.

Здавалося б ти є - тебе немає.

Здавалося б зустрів - та ти пішла.

Хлопчина в барах Jameson замовляє,

Який ти колись з льодом подала.

Тамує спрагу, житом пахнуть губи;

Полем, який овесом дідо посіва.

Йому б тримати твої маленькі руки

В яких вогонь. В яких вдосталь тепла.

Ти уникаєш діалогів і питань.

Ти ховаєш очі, стоїш йому спиною.

А в нього стакан, над ним пару зітхань

І всі надії розвіяні весною.

2022

...

lordblackjack

***

Скільки болі в очах.

Дай мені запити

Твоїм смутком нині

Я продовжую жити.

Забрати б смуток,

Що тебе так проймає,

Печалі печаль,

Меланхолія тримає.

Радіти б життю,

Глянь як весна буяє!

І хоч ще зима,

Та тепло наступає!

Чому ж сумні очі?

Чом так ся дивиш?

За краєм, за обрій,

Наче в бога не віриш.

Любове не тужся.

Любове кинь сум.

Квітко порокинься

Од тих своїх дум.

2022, лютий

...

lordblackjack

Вона - революція гідності

Вона як революція гідності ,

Така ж палка до свободи і права.

За неї теж помирають при необхідності

А на її вустах кривава помада .

В її обіймах спекотно, як в пеклі ,

Але відпустити чомусь ти не можеш.

Її руки постійно вологі і теплі .

Стисни їх міцно, собі допоможеш .

...

Guri

Зимове диво

Очі втомлені давно,

І вогонь в них не витає.

Може це якеєсь зло

Мою душу опуває?

Або кригою зима

Доторкнулася до шкіри,

І тепер я крижана

Аж до самої могили?

Розтопи мене скоріш,

Випусти із клітки лева.

Хай в зимову нічну тиш

Буду, наче Королева

Снігова, якій даси

Подивитися вглиб себе

І вогонь свій віднайти,

Що даний той був із неба.

На обличчя паде сніг,

Я його тепер приймаю.

Він важливий, як і сміх

Для мене і мого раю.

На щоці – відбиток губ,

На очах – осіння злива.

Ти мені не просто друг,

О, моє зимове диво!

Розтопи мене хутчіш,

Бо я так цього бажаю.

Хай зимова нічна тиш

Снігом нас благословляє.

12.12.21

...

Іра Соєр

Твій щоденник, моя злива

Я каюсь, прочитала твій щоденник,

Де ти тримаєш свої думки потаємні.

Я теж не знала, що я лярва зрадлива,

Що мене та цікавість в зливу манила,

В ревнощі серця і мови брехню.

Я знову читаю, а не мирно сплю.

Ти якось казала, що доведеться мене вбити,

Якщо я у твій щоденник буду дивитись.

Ми розсміялися й жартували надалі.

— А що, як я змовчу? — я запитала.

І ти без сумнівів гадала, що це жарт,

А я під цим сховала свій фальстарт.

Я прочитала всі сторінки, ти нові писала,

А я із нетерпінням на продовження чекала.

Це мій улюблений серіал, мій сміх і гріх.

А моє покарання — мовчання батіг.

Це не я себе караю, доля, суча карма,

Бо в цьому світі немає нічого задарма.

Ти все писала про рожеве кохання,

Свої бажання, хвилювання та вагання,

Про друзів і про мене навіть кілька слів,

Про все, що мозок твій мистецький плів.

Я все читала й заздрила страшенно,

Чекала на наступний запис невтоленно.

Твоє рожеве кохання у мені надію викликало,

Бо й моє серце завжди кохання плекало.

Читаючи, я захотіла все як в тебе,

Так само порівнювати кохані очі з небом,

Писати про лагідні руки й поцілунки в щоку.

Пробач, тепер всі знають твою таїну глибоку.

Я вже зачекалася, люба, скоріше зі школи приходь,

Відкривай щоденник, словами в своє серце проводь.

Мене вже цікавість з’їда до кісток,

Коли ти вже допишеш секретів листок?

Як скінчиш іди, не забудь щоденник сховати,

Моє улюблене заняття його по кімнаті шукати.

Твій щоденник — поеми Вільяма Шекспіра,

Ти вибач, але я уже давно на них підсіла.

Тепер не думаю, що зможу зупинитись,

Потрібно мабуть сучій долі підкоритись,

Бо знаю, що ніколи не отримаю таке як в тебе…

Рожеве кохання до зламаних ребер.

Мені б порівнювати кохання веснянки

Із зорями на небі, з медом — поцілунки,

Та я ж не така, це твої думки про рожеве.

У мене кохання немає, хіба що зливи жовтневі.

А колись було. Та ця суча доля, бляха,

Не дала забити й одного кохання цвяха.

Мого кохання очі були наче волошки,

Мої улюблені квіти. Волосся — фісташки,

Шоколадом облиті. Моє кохання було зелене.

Твоє рожеве з тобою, моє вже давно загублене.

Рожеве кохання навіть звучить краще,

Моє зелене було й буде непутяще.

Ти з рожевим п’ять днів на тиждень разом у школі,

Нас з зеленим ділять тисячі кілометрів, дякую долі.

Сучій кармі окрема подяка, що завжди зі мною,

Водить від зеленого кохання стороною.

Я забула все давно, але твій щоденник, мила,

Піднімає мою злість і ревнощів крила.

Ти знову пишеш щоденник, а я вірш свій зрадливий.

А що як й ти мої вірші читаєш? Я жахлива,

Ти ж ангел з небес, що рожеве сонце покохав,

Ти найніжніше створіння у світі, що плаче в мій рукав,

А я лукавий погляд на зливу відвожу,

Глажу голівку, шепчу підло: — Я допоможу.

— Я за твоє кохання щиро рада,

Хотілось би мені сказати, та це буде зрада.

Я хочу твоє кохання собі, плачу як іде злива,

Бо ти така прекрасна, а я ніколи не буду така ж щаслива.

Зараз теж злива йде, щоб ти знала, до речі.

У мого зеленого серця знов смертельна кровотеча.

Мій вірш — мовчазне тобі зізнання.

Я уголос це ніколи не скажу, хіба що на прощання,

Та і те ще не близько, хіба що зі смертю,

А ми ще молоді. Мені собі пам’ять не стерти,

Тож пробач, я такою буду завжди,

А злива замітатиме правди сліди.

...

diastrofa

Балада про троянду, ворона і вовка

1.

Троянду білу чорний ворон покохав.

Недоторканість її ніжну клявся не чіпати,

Навчився мріяти про неї, коли спав,

Навчився наче соловей вночі співати.

Тендітних пелюсток торкався своїм пір'ям.

Він захищав її від вітру і дощів,

Він підставляв під снігопади свої крила,

Лиш зберегти її красу хотів.

Троянда біла ворона любила.

Намисто із роси вдягала з самого рання,

Гойдала пелюстками, зображала крила,

І мріяла кудись злетіти, хоч би й навмання.

Вночі його чекала, рахувала подумки зірки.

Вдивлялася у темний небосхил,

Сама собі вигадувала вірші і казки,

Вичікувала поруч рідний помах крил.

2.

Вона не знала ще, що ворон більше не злетить,

Що вовк переламав йому чорняві крила.

І від дощу нещадного немає кому захистить,

Троянда плаче, гнеться до землі, безсила.

На простирадлі неба Місяць вишива зірки,

Шепочеться із річкою, з деревами воркоче.

Не бачить він, як тихо, вздовж холодної ріки

Вовк підкрадається, сховавшись під покровом ночі.

Шипи троянду білу врятувать не в змозі.

І сиплються на землю ніжні пелюстки,

У відчаї троянда ллє гіркі криваві сльози,

Навіки проклинає всіх існуючих вовків.

3.

Розтоптане, сплюндроване кохання.

Розбиті душі, зранені серця.

Вовк знав тільки самотність і страждання,

Він заздрив всім щасливим і мерцям.

І допустити навіть він не міг самого існування

Кохання, щастя, справжніх щирих почуттів.

Він нищив все, лишаючи суцільні руйнування,

Він смерть ніс тим, хто посміхнутися посмів.

Віками він шукав спокою, відчайдушно вив.

Місяць мовчав, лякаючись вовчого гніву.

Вовк засинав серед похилених хрестів,

У мертвій тиші. Ані звуку, сміху, співу...

Вовк впевнений був, що завершив покарання,

Що не залишив жодного в живих.

Не бачив він, як на світанку рано,

Весь ліс трояндами тендітними зацвів.

...

Мія Валерія

Безнадійно закоханий в Серсею

Про огидний зв'язок брата з сестрою,

Всі навкруги гудять.

Але я був твій, а ти була моєю,

Нехай вони замовчать.

Людини лихішої не зустрічав,

Та й дивовижнішої теж.

Різних пані я знавав,

Такої як ти ні одне королівство не має.

Та й не заслуговує, в усіх сенсах.

Ти гордовита левиця,

Горою за сім'ю.

Нехай душа твоя і чорна,

Однак я тебе люблю.

Неправильно це, знаю –

Ганьба сім'ї і все таке,

Але без тебе я згораю,

Втрачаю розум,

Помираю.

Вибач, кохання моє,

Що не вберіг сім'ю.

Посеред каменів Червоного замку

Схоронять нашу з тобою історію.

Я віддав своє серце і меч,

Але не зміг вберегти

Тебе від тебе ж самої,

Від душі твоєї темної і гнилої.

На жаль, клятву не стримав,

Не вберіг від ворогів

Та злих язиків.

Мине вічність, але кохав і кохати буду –

Жорстоку королеву Серсею.

І пусть засуджує весь світ

Я ні про що не жалкую!

Крім того, що втратив тебе і дітей.

17 червня, 2021

...

Fröhliche Kitty
12+

БЛОКНОТ

я думав, що краще не думати

я гадав, що краще не гадати

я кохав, а краще не кохати

я не вмирав, а краще помирати

ніж не чути солодкий голос твій

ніж жити без твоїх чарівних вій

ніж не торкатись твоїх ніжних губ

ніж у серці, а я вже труп

ти мене зненавидиш, може і пошлеш

ти скажеш, що я останній ідіот

ти в моє серце більш ніколи не прийдеш

а я віршик запишу у блокнот

...

Міністр (без) культури
12+

ТЕБЕ ЖАДАЮ Я ПОРОЧНО

Я пам'ятаю кожен краєчок твоїх губ,

коли ти беззастережно сміялась мені в очі.

Я відчуваю пекельний холод твоїх рук,

котрих торкався, бажаючи спокійной ночі.

Я вдихаю запах твоїх парфум,

хоч таки не знаю точно:

це суничка чи все-таки ізюм?

Тебе жадаю я порочно!

Я чую твій веселий сміх,

коли ми дуркували на дозвіллі.

Ще б трохи і мене б полинув гріх,

та я, придурок, зупинив свої уста невмілі.

Я перестаю дихати й гадати,

коли чую солодкий голос твій.

Тепер я можу тільки уявляти

сонну красу твоїх прекрасних вій.

Як я можу до когось щось подібне відчувати,

коли тебе в той проклятий день зустрів?

Знав би я що тебе мені ще довго не видати,

своїх очей би ніколи не відвів...

...

Міністр (без) культури
12+

НІХТО

Краса твоя мене без шансів полонила.

В очах твоїх бездонних я втопивсь!

Згнила серця мого половина.

Чому ж я раніше не спинивсь?

Зимою зчарувала бездиханно

Пара з вуст твоїх таких тонких...

Я кохав вас невблаганно.

Погляд твій просто не з людських!

Був би я якимось відьмоловом,

Тебе б, напевно, вже спалив!

Зараз не потішиш навіть словом,

Кого ж я в дідька полюбив?

Тіло моє пронизала шкіра гузки,

За день душа померла разів сто,

Розум мій розлетівсь на друзки...

Я більш не людина, я - ніхто!

...

Міністр (без) культури
12+

Я ВАС ЛЮБИВ

Я вас любив, а чи кохали ви мене?

Хоча не відповідайте, це все мине.

Любов, зараза, складна річ

І не з'явиться вона за одну ніч.

Жадав я вас не раз, стократно,

Але вам це все, мабуть, отвратно.

Не дурень - розумію я усе

І не ображаюсь, це пусте.

Але не можу перестати я кохати!

За Вас ладен хоч вбивати!

Кожен день, щоночі брати в руки ніж!

Ось жертва - моє серце. Візьми і ріж!

...

Міністр (без) культури

"Кохана"

Ти готував мені каву в ліжко,

І приносив смачні круасани.

Я цілувала тебе ніжно,

І називала "коханий".

Прийшла війна

І ти пішов захищати країну.

Я зосталась одна,

Плекаючи далі надію.

Поки ти цілував іншу,

Я тебе тут чекала.

Поки я нервувала,

Ти її кликав "кохана".

Розповідав нові казки мені

Про те, яке сильне кохання.

Я обіймала тебе міцно,

Не знавши про нову коханку.

...

Анастасія Гордієнко

насправді, Вас я не люблю

насправді, Вас я не люблю,

а лиш закохана в таланти.

зовсім не тямлю, що роблю,

лишень читаю фоліанти.

зранку метро, вночі фоє.

з Вами світ на довгій паузі.

занапастили серденько моє,

як разом йшли по плинній трасі.

я знову бачу дивний сон

у неясній порожнечі.

як ніжний голос у субтон

мені наспівує щовечір.

як пригадаю мляву ніч,

де вперше взялися за руки,

розносить думка навсібіч

про наближення розлуки.

це схоже на таємну змову,

але все ж прошу пам’ятати:

задля Вас я вивчу мову,

аби могти Вас прочитати.

насправді, Вас я не люблю?

а лиш закохана в таланти?

зовсім не тямлю, що роблю.

лишень читаю фоліанти.

...

хвойний ліс

Недільний дощ

Недільний Дощ, туманний, ранній.

А крапель стук, як стук коліс.

Що потяг вистукав останній,

Який нам юність вкрав й повіз.

Якже ж розпачливо і сіро...

Це за Весною - Літа плач.

Жалі пробили в Небі діри,

А ми з болоньї вбрали плащ.

Ну, падай, падай, змий тривогу,

Що пилом вкрила брук Душі.

Бо не знайдуть ніяк дорогу

Ані пісні, ані вірші.

Їм треба стрітись на зупинці

Де Здивувння жде і жде

Із Сумом завжди наодинці.

А він пристав і - не іде.

12.07.2020

...

Мирослава Сидор

Тихий літній вечір

Був тихий літній вечір

І ми пили вино, танцювали...

А потім у відпочивати пішли.

Я міцно тебе пригортав.

Ти водила рукою по моїй голові,

Ми говорили про турботи земні

Я вдихав ніжний твій аромат,

Щастя било ключем у стократ.

Кращого друга мені не знайти.

Я вже не сам, зі мною бо ти...

...

ARTритм

Життя

А місяць наче кришталь,

Її волосся розвиває.

Я люблю її уста, люблю її

Не пам'ятаю, як вона мене

кохала. А чи кохала мене?

Ось зараз я пишу тобі листа,

Прочитаєш його чи ні?

Кому відомо, але не мені.

Я хочу, щоб ти знала, моя люба,

Моя кохана... Щодня до мене

У сні приходиш, я малюю тебе...

Щоб не забути...я пишу тобі вірші,

Щоб не забути про тебе....я

Не знаю коли повернуся, пробач..

Пробач, що не одягнула весільну сукню,

Пробач, що щасливою не зробив...

Пробач..

...

Тітка Таня
18+

Ї

Звучать слова кохання.

У неї прорізаються крила,

Крізь лопатки та шкіру.

Вона голосно плаче від болю,

А сльози її діаманти,

Падаючи, розбиваються в скло.

Я кажу їй гарні слова,

А босими ногами збираю битий кришталь.

Цілуючи її вологі щоки,

Гладжу її гладеньке волосся.

Її страждання не стихають ні на мить.

Вже видно ті крила,

Ті прекрасні червоно-білі крила.

Пір'я як заточені леза,

Пух м'якший за будь-яку подушку.

Я торкаюсь до них і ранюсь.

Вона намагається їх розправляти,

Але ще більше плаче.

Усе забризкано кров'ю,

Я її сильно обіймаю.

Її крила не можливо сховати.

Вона дивиться в очі мої,

Благає голосом тихим:

«...залишись, я хочу бути з тобою»

На що я сльози їй витираю:

«Все буде добре»

Вона потроху стихає,

Її очі блищать,

Даруючи спокій моєму серцю.

Роздивляється свої крила

У відбитті моїх очей.

Ворушить крізь біль, і не плаче

Лиш щиро усміхається.

Колись вона злетить,

Узявши з собою мене.

...

Kruhitka_Dobro

Лист професору зіллєваріння

Ви казали що я дура,

І невдаха - кожен раз.

Мій котел із живим зіллям

Раптом взлетів біля Вас.

Я не дура, це занадто,

А ночами, замість сну,

Зілля я ,зубрю по книжках.

Заберіте цю весну…

Я урок ваш піждидаю,

В підземелля поспішаю

Від темних очей, я тону

Від збентеження й гормонів.

Нарізаю чиюсь гриву

І в котел кладу гриби,

Ріжу не вербу, а м'яту…

Ой, професоре? Це ви?

Я прийду до вас в дев'ятій,

Всі котли протру до дна.

Що ж мені робить з собою,

Якщо вас закохана?

Хоч разочок не дурійте

Дуже сильно вас прошу

Ну хоч краплю по-ко-хай-те!

Я благаю! Я кричу!

Мені це так часто сниться.

Мій кумир і мій тиран.

P.S. Семикурсниця-«нікчема»

З факультету Рейвенкло.

...

Marlena_Black_

Вона і мед, і молоко зимою...

А ми знайомі з нею вже два роки

Скільки пройшли й проїхали разом

Я, мабуть, не забуду вже ніколи,

Як я побачив її вперше у кав'ярні за столом.

Вона і мед, і молоко зимою.

Вона – червоне дороге вино.

Вона як проліски весною,

Коли побачивши біжиш і мрійно посміхаєшся у всю.

Вона початок і кінець одразу,

Вона із думкою як не у всіх

Вона – травневе сонце після граду

Вона як і солодкий сон в обід.

Із нею я гуляю пішки,

Хоча терпіти ті прогулянки не міг.

Із нею я ділю вже ліжко

І сплю лише на правій стороні.

Вона сміється завжди як у ретро фільмі

І відкидає трохи голову назад

Вона всміхається і щиро, й ніжно

І завжди дивиться із трепетом на снігопад.

Вона вночі легенько закидає ногу

І тулиться до мене уві сні

А я тихенько тішусь тому,

Що маю поряд сонечко, яке піклується про мене навіть у не ясні дні.

Я поправляю з захватом її чорняві пасма

Які спадають прямо аж до брів.

Вона для мене вся прекрасна,

А ще відкрила мою силу почуттів.

Вона – біле ігристе у неділю,

А в понеділок – виноградний сік

Вона – утілення всього, що я міг уявити

Із планами на тиждень, день і рік.

Вона сонлива й трохи буркотлива,

Коли все йде не так, як заплановано у голові,

Й я міг би вічно з нею говорити,

Бо з нею завжди тепло на душі.

Плінію Старшому вже істину ніколи не змінити

Однак побачивши тебе у ті часи,

Я впевнений, що перше, щоб він захотів зробити,

Переписати: «моя істина – в тобі».

...

Торі Елевен

Лиш дай мені себе забути...

Лиш дай мені себе забути

Відчути біль останній раз

Бо неможливо поруч бути

Якщо не є щасливим один з вас.

Я довго намагалась бути тою,

З якою ти летиш, немов у сні

Але переплелися доля із журбою,

І вкотре влучив ніж у спину мні.

Стосунки всі будують на довірі

Якщо нема довіри - дружбі зась

Пізнала недовіри біль у повній мірі

Тому пишу тобі останній раз.

Ти був чудовим хлопцем, хоч нехай

Не все мені здавалося прекрасним

Хоч я і маю вдячність тобі за

Чотири місяці оцих нещасних.

Я хочу лиш того, щоб ти лишивсь щасливим

І хай рядки написані ці криво,

В сльозах навпомацки, при світлі дня чи ночі

Завжди люблю твої прекрасні очі

І тихо вдячності слова кажу..

17.07.2022..

...

Vitaminka

Вона

Вона вирізала листки із щоденника та

Годувала безхатнів котів під звуки сирени,

Я ж дивився на неї з вікна квартири,

Де мав жити лише один місяць.

Ніхто не підходив — мовчки дивились,

А я не міг зрозуміти:

Чому на військових погляд такий холодний,

Чи можна до неї якось взагалі підступитись?

Я бачив як тиха й спокійна вона

Била бахвальних хлопів головою об стіну.

Мій сержант реготав та казав,

Що таку жінку ніхто не візьме за дружину.

Вона посміялась натхненно, коли раз

Піймала мій погляд з фрамуги балкону.

Можливо, я насправді її й не кохав,

Але не забуду ніколи.

...

Данила Чаглій

Вечірня прогулянка

Вечірнє місто, ліс, весна...

І я іду під руку із тобою.

Нам відкриває Світ вона,

А ми розкриємось йому з любов'ю.

Вже сонце спить, людей нема,

У спину дихає нам ніч невпинно,

Ліворуч ліс ще не дріма

І тільки хмарки йдуть навстріч повільно.

Як хочеться щоб ця весна

П'янка, пахуча, з ніжними руками,

У серці нам щодня цвіла,

І не зів'яла швидко із роками.

(квітень 2021 р.)

...

Марина Герелюк

Мить

Заходить сонечко за вал,

Лишаючи, яскравий слід.

Мабуть, що завтра буде шквал,

Та поки хай триває мить.

У тиші вечора весна

Буяє пахощами скрізь.

І тихі радісні слова

Зринають знову як колись.

Шепоче ліс, дзвенить ріка,

Співає птах про шир полів.

В його руці моя рука

І знаю я усе й без слів.

(квітень 2017 р. - червень 2018 р.)

...

Марина Герелюк

Врятуй мене

Зустрівши тебе, щось пошатнулось.

Може моя уява про світ і красу.

Скажу так, вона досі гойдається,

Хоча минуло 2 роки.

Я досі пам‘ятаю те признання в коханні,

А відповідь отримала, як завжди

Сидівши в туалеті. Ну це моя карма

І тут нічого не зробиш.

Я вкрала твій перший танець під дощем,

В якомусь незнайомому дворі.

Ти вирвала мене з коридору в туалет

Й різко поцілувала, поки ніхто не бачить.

Ти вирвала мене з вулиці

З морозу й шуму, в якесь інакше життя.

Ти завжди мене вириваєш,

А я тебе повертаю.

Повернися ж до мене і вкради мене знов.

...

Stefaniuk Alexa

Земля

Не далеко - близько,

Не широко - вузько

Моя простяглася земля.

Там бузковим цвітом,

Жарким теплим вітром

Буяє душа моя.

І в небо, як гори,

Вперлись терикони,

І лине шахтарський сміх,

І на перегоні,

У зорянім полі

Чути як трактор стих.

Там тихі ночі

І чорні очі,

Там милий сестринський спів.

Там мідний світанок,

Поцілуй на останок,

Там наша любов між полів.

...

Данила Чаглій
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
І знову — про електронні видання.Roman Mtt
18.07.2024
Доброго дня усім. У фензіні Підвал ми оцифрували і виклали у продаж електронні версії наших збірок з ... Детальніше
Мене заблокував ІнстаграмКатерина Скрипка
18.07.2024
Шановні колеги, зокрема ті, що слідкували за грою для письменників #історіядляскрипки вже помітили: ... Детальніше
Іноді мрії збуваютьсяСкуловатова Олена
18.07.2024
Дуже давно, коли я тільки почала писати, у мене з'явилася мрія: щоб мою книгу видало «Видавництво Ст ... Детальніше
Група "Автори та читачі" - адміниться БукнетомОлександр Молодецький
08.02.2023
Хотів розповісти цікаву історію. Я деякий час був у фейсбучній групі "Автори та читачі". Нещодавно в ... Детальніше
Гра: чи вмієте Ви в критику?Сергій Василюк
18.07.2024
Вітаю друзі, сьогодні я наведу приклад одного оповідання. Воно написане відомим чеським письменником ... Детальніше
Книга про людину, яка подорожує за вітромКниголюб
18.07.2024
Книга про людину, яка подорожує за вітром Ярослава Литвин «Роза Вітрів» Ця книга привернула мою уваг ... Детальніше
На Аркуші вже:
11820читачів
144452коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: