Результати опитування "Чому я на Аркуші?” 🙂

Електронні книги / Фентезі (3640)

ЕКЗОРЦИЗМ

Путін Росії не пара,

Путіну краще піти,

Путін пекельна почвара,

Путіну служать чорти.

Бо почуття охололи

За двадцять років життя.

Путін, верни нашу волю!

Путін, іди в небуття!

Спинимо ми путінізм

Златним тризубом, срібним хрестом!

Проведемо екзорцизм –

Путіна гучно назвемо брехлом!

І якщо не допоможе

Нам екзорцизм «Путін-брехло»,

То ми його переможем

Смертельним закляттям «Путін-ху*ло»!

Путіна Рашка любила,

Та ті часи вже пройшли:

Гострять на Путіна вила.

Путін, від нас відвали!

З пекла успішно прийшов ти,

Та цей гамбіт ти програв!

Путін, у пекло пішов ти!

Путін, ти всіх задовбав!

Спинимо ми путінізм

Златним тризубом, срібним хрестом!

Проведемо екзорцизм –

Путіна гучно назвемо брехлом!

І якщо не допоможе

Нам екзорцизм «Путін-брехло»,

То ми його переможем

Смертельним закляттям «Путін-ху*ло»!

2021

...

Георг Аджаріані

Магура

МАГУРА

Магура – у «Велесовій книзі» слов’янський аналог валькірії

(так цей образ інтерпретують у різних джерелах) – крилата діва

(Перунова дочка?), що літає над полем бою, підбадьорюючи наших воїнів.

Вона ж і проводжає їх в останню путь поцілунком смерті.

На мою думку, якби Магури не було, її слід було б вигадати

(якщо перефразувати Вольтера).

Заюшений ізнову кров’ю бинт –

Поземицю нагадує розталу.

Ламаєш пурпуровий гіацинт –

Розломами розбитого кристалу.

Не чуєш болю в пальцях. Що ж, лягай

На скелі холод, бескети прибою.

Ти вікінґ – і віднáйдеш власний рай,

І битва розпрощається з тобою.

Бурштин – це сльози. Яхонт – ліпше, знай:

В лазурі бачиш молодість безжуру.

Віщуючи у пурпурі твій рай,

Ізнов літає вічністю Магура.

Ти смерті поцілунок подаєш

(Звертаюся й побачу милосердя).

До нурту западаюся, авжеж,

Опора не здавалася вже твердю.

Криниця – верх чи низ? яких вершин?

Та віриться, що падаю до раю,

У пальцях-бо стикаючи бурштин

(А взимку нас Магура присипляє).

Магуро! хай тебе нема, але

У битві варто поміч сотворити.

…Ось дівчина Косовка вина ллє

І сльози. Це ж бо я, кривавий світе!

Орнаменти змиваю кров’яні,

Кривавицю проціджуючи буру…

Та не пора ще з бескету мені

З тобою в леті рушити, Магуро.

АВТОРСЬКІ ПРИМІТКИ:

Відображені слов’янські народні вірування про бурштин і лазуровий яхонт (сапфір). Бурштин сниться на сльози (певно, тому, що цей камінь – застигла смола, якою «плаче» дерево). Сапфір корисно носити, бо він дає молодість та інші блага.

«Дівчина Косовка» – сербська епічна пісня, перекладена Максимом Рильським. Заголовна героїня шукає на полі після Косівської битви своїх рідних, за цей час лікує і втішає поранених. Розмовляє з пораненим юнаком(який обіцяє одружитися) і дізнається, що лишилася сиротою. Сам сюжет популярний у картинах і взагалі мистецтві.

...

Ольга Смольницька

WILD EDRIC – ДИКИЙ ЛОРД ЕДРІК сонет навпаки

Знов місяця з’являється берил...

Тяжким, як тарча, стане небосхил

У дикому манкому передвісті.

В дрімоті зачувається хода:

Це Дикі Лови маряться у місті...

Розплющу очі – станеться біда.

Заплющу очі... та усе ж впізнаю

Твій, лорде, впертий, непохитний лик.

І леді Ґодди образ я навік

В зеленій бурі цій запам’ятаю.

І Флоренс Найтінґейл я помічаю:

До вбитих йде між скелями вона...

Як звір, від болю плачу край вікна...

А вранці до святині припадаю.

АВТОРСЬКІ ПРИМІТКИ: Дикий Едрік (Wild Edric, Edric the Wild) – жив у Британії в середині ХІ ст. Володар графств Шропшир і Герефордшир. Був серед тих англосаксів, які боролися проти Вільгельма Завойовника і його норманів, проте все ж таки вороги здолали і ув’язнили Едріка. За легендою, дружиною лорда була леді Ґодда (Lady Godda) з клану Ші племені Дану, тобто фейрі. Едрік навік утратив кохану, порушивши свою обіцянку – не згадувати її сестер. За віруваннями, дух Едріка став на чолі Диких Ловів. Іноді Едріка супроводжує леді Ґодда. Цих духів бачили напередодні Кримської війни (тому в сонеті згадановідому медсестру Флоренс Найтінґейл), Першої та Другої Світових воєн. Почути або побачити Дикі Лови Едріка – на біду. Тому треба впасти ницьма, доки вершники не проїдуть.

...

Ольга Смольницька

Істоти

Я пам'ятаю твої руки,

Які тримав я уві сні

І ті страшні з тобою муки

Не набридатимуть мені

З тобою в мене серце крає

І коли поруч, дуже тихо

Пташки деінде тут співають

Для нас, щоб відігнати лихо

Залишимось назавжди ти і я

У цьому світі темряви й пустоти

Запам'ятай, що ми - сім'я

І ми не люди, а істоти

...

Таїса Руденко

Вовкулака

У темних хащах казкового лісу, куди й за гроші не піде бідняк

У місті легенд та мисливців, почалася історія ця.

Густим лісом гуляли Вендіґо, полювали на скелях вовки

Із золи́ та попелу підняте місто від них ховала брама стіни.

Місто те захищали мисливці – криваву зі зграєю вели війну

Несамовита та бійня столітня, не одну зачіпала струну.

Густим лісом вночі йшла дівчи́на, золота сотня дзвеніла в мішку

Потай від вояків та міста, їм зброю, броню купувала нову.

Білі хмари видихаючи пару, з'явився з-за стовбурів дух

Кровожерний, рогатий Вендіґо мисливиці чув кожен рух.

Мов танок завертілася битва, хляснула чудовиська кров:

Незнайомець звірове серце срібним мечем розколов.

Лісовий травознав, ще хлопчина; день за днем рятував її знов

Йшли роки, бігла з дому дівчи́на – минали ночі у тінях розмов.

Аж покраяне битвами серце, запалало коханням страшним.

Блищав над узліссям тим місяць; шурхотіло гілля́ й валив дим

Кругом загорілися очі: повиходила зграя з кущів.

Обдурив, ошукав її хлопець, в засідку до своїх привів.

Кинулась в ліс, вовки – слідом, та прокинулась хижа любов

Обернувся й «травник» лютим звіром, побратимів пролив першу кров.

Піднялося виття, у вищирі ікла; вчепилися в смух пазурі

Залилося кров’ю каміння, забагровіло небо, мов в сні.

Двоє бігли до урвища краю, гнали́ їх біль, вовча зграя та жах

Обвалилися дошки, міст канув; застряг хлопець в талану́ ланцюгах.

В його очах — відчай, мольба та довіра, у її — образа та страх

Обох зжерти готувалася прірва, страшна, як в найжа́скіших снах

Два самотніх, розламаних серця, і розтанула довіра, мов сніг

Одне благало: «Не кидай!»; питало друге́: «Як ти міг?»

Осипалась скеля, полетіло каміння – у темряві зник той пропащий юнак

Із серцем завмерлим, розкраяним навпіл, до міста від прірви верталась сама.

Продовжилося все як зазви́чай – бійня жорстка, кров та смерті вояк

Може це виправити міг та загинув, загадковий травник — вовкулак.

...

Hannet Otter

Відьмині настанови донечці

Учися, донечко моя,

Як ненька чаклувати.

Хай сили дасть тобі земля

Всі труднощі здолати.

Учися, зіронько моя,

Щоб все, що схочеш, мати.

І принца, й навіть короля

Ти вільна обирати.

Чи хочеш — будь собі одна.

Я не скажу ні слова.

Собі, рідненька, начаклуй

Ти доленьку казкову.

Не бійся, пташечко, чаклуй —

У цьому наша сила!

А хто нам стане на шляху —

Зведемо у могилу...

Учися, донечко моя,

Як ненька чаклувати.

Хай Силу дасть тобі земля

І сама Геката!

...

Mariana

Водяник-войовник

Як вірити давнім, у надрах річок

Живе не лише риб'ячий малючок:

Там є і русалки, водяник блукає,

І дух їх водойми ті охороняє.

Століття їх слави минули давно,

Однак, пам'ятаємо їх все одно

І доки живі вони в пам'яті люду —

Усі їх водойми збережені будуть!

І ось нещодавно прокляті рашисти,

Крізь нашеє море насмілились плисти.

Та тільки і в морі живе водяник,

А він до такого, даруйте, не звик.

Потрапило в море вороже залізо

І пики ворожі із нього полізли:

Не знали, що зустріч чекає така,

З загоном відважного водяника.

Покликав водяник русалок морських,

Чудовиськ з глибин, особливо метких,

Схопили вони кораблі ворогів —

І враз відіслали до темних богів!

Запінилось море, ковтнуло проклятих,

Поправив водяник лускатії лати:

"Не буде ніколи тут ворог живий,

Допоки існує народ водяний!"

Промовив те грізно і в море пірнув,

І вихор солоний його проковтнув.

Та досі живий і бодай би не зник,

Хоробрий морський водяник-войовник!

...

Лідія Аніщенко

Учень Чаклуна та Діва Айне

У листопадовому парку я зустрів дівчину в літньому сарафані

Вона сказала, що їй зовсім не зимно, бо тепло це і є її плоть

Її посмішка була наче з того сну, після якого вперше прокинувся зі стояком

Я згадав усі приворотні закляття, яким мене навчив старий наставник

А вона сміялась і казала, що ніхто ще не читав їй таких красивих віршів

В Білому Місті біля моря ми їли солодкий хліб вигнання

Бо заради неї я покинув я батьківський дім і старого мага наставника

Кожен день я грав чарівні мелодії на площі біля храму Народженої з Піни

Моряки плакали від розчулення і кидали мені монети, а дівчата - троянди

Не минуло і року, як вона зрадила мені з піратським капітаном і покинула

З серцем повним люті і відчаю вирушив я в далеку подорож

Але ніде під сонцем не знайшов місця де міг би втишити свій біль

Тож я випустив його назовні і перетворив на заколот і революцію

Коли ж по коліна в крові я зійшов на трон і назвав себе тираном

Серце моє сп’яніло від плачів присуджених до розстрілу і стало каменем

Знудившись бути тираном, я все покинув і став божевільним катеринщиком

Зі старою катеринкою я блукав під дощем дворами Чорного Міста

Самотні діти приходили на вистави мого лялькового вертепа

Але найкоштовніша лялька завжди залишалась за лаштунками

Досконалий порцеляновий виріб, бездоганна її копія

Настільки бездоганна, що одного дня лялька перетворилась на оригінал

І бути Паном над нею одною було солодше ніж колись володарем царства

А коли моя влада над нею стала нестерпною, ми пройшли крізь дзеркало

І все перемінилось. Вже я став рабом безіменним у ніг Володарки

Безіменним звіром, безтямним биком, посеред її лабіринтів

Нині я старий єресіарх, Великий Магістр потаємних мистецтв

Юні учні, талановиті, безстрашні і дурні приходять послухати мої настанови

Я запитав кохану, чому вона не змінилась зовсім з дня нашої першої зустрічі

“Милий, милий! Я ніколи і не була смертною жінкою. Я і є магія.

Я і є просто втілена антропоморфна метафора, як ти раніше не здогадався?”

Вона сказала: “Іди і збери наплічник для свого найкращого учня

Завтра йому вирушати в далеку дорогу.”

...

Андрій Химерний

Раптова кобиляча голова

Якось темненької ночі

Йшов із кнайпи неборака,

П'яний в зюзю, залив очі,

Був ще той невдаха

Там спіткнувся,

Там упав,

Чортихнувся,

Але встав

Раптом перед ним нізвідки,

Наче ворог із засідки,

Появляється, овва!

Кобиляча голова!

— Гей, козаче, маю справу

Та, біда, не маю ніг.

Чи віднести, будь ласкавий,

Ти мене б туди не зміг?

Неборак не розгубився,

Хоч й до біса був напився.

— Тю, віднести, то таке,

Що я матиму за те?

Торгувалися неслабо

Голова та неборака.

У всіх кишенях до одної

Дзвін монети золотої

Підтюпцем, а десь і раком

Йшов із кнайпи неборака

І на плечах у нього

Тільки й чути "іго-го"

Злий, веселий, п'яний в сраку

Йшов із кнайпи неборака

А в кишенях у нього

Кобиляче лиш лайно.

...

Олександр Молодецький

Ла Фей

А фея звалась Моргана.

Вона відчувала просто

У кого на серці рана,

від чого іноді млосно.

Не звикла давати поради,

якщо її не просили,

і городити загати

коханню великої сили.

Любила спокій і тишу.

І чашку чаю під вечір.

Вплітала закляття у вірші.

І непогані, до речі.

Про неї завжди пліткували:

Мовляв, забирає душі

(Моргана ж лише посміхалась:

- Ви, люди, такі небайдужі!),

Мовляв починає війни

І рушить усе навколо,

Породжує лиха стихійні

і не шкодує ніколи.

Вона ж була просто вільна

Від всіх людських пересудів.

прекрасна, нестримна, сильна

Із люблячим серцем у грудях.

...

Lula
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати опитування "Чому я на Аркуші?” 🙂
09.04.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Нещодавно Аркуш перетнув межу у 10 тисяч читачів! 🥳
У зв’язку з цим ми вирішили провести опитування у нашому телеграм каналі на тему "Чому я на Аркуші?” 🙂

... Детальніше
Блоги
Як додавати картинки в блог?Ханна Трунова
12.04.2024
Додавати картинки тут - це прямо ціле мистецтво))) ❤️❤️❤️ Дяка Максиміліану Степовому за підказку..) ... Детальніше
ДЕБЮТНА ПУБЛІКАЦІЯЛеонід Данільчик
11.04.2024
Вітаю спільноту. Нарешті і мені випала нагода написати щось гідне Вашої уваги (не враховуючи мої мат ... Детальніше
Трішки погралась з ШІІлва Стрілецька
12.04.2024
Бачу, багато хто користується ШІ для створення зображень до своїх книг, в тому числі для зображення ... Детальніше
Ловіть аудіокнигу "Відьма та Перелесник"Oswald Artman
12.04.2024
Черговий день - черговий озвучений твір. До озвучки я, чесно, не знав, хто такий "Перелесник". Тепер ... Детальніше
Вірш "Не чути дзвін копит..." озвучено на каналі Додо ЧитаєОлексій Хмельницький
12.04.2024
Доброго дня! Неперевершена пані Dodo Vess https://arkush.net/user/7167 озвучила мій вірш "Не чути дз ... Детальніше
Епоха всього короткогоСергій Волошин
12.04.2024
Як читач завжди надавав перевагу романам. Як з дівчатами, так і просто почитати. Особливо коли допад ... Детальніше
На Аркуші вже:
10298читачів
116490коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: