🖊 Результати конкурсу прози та поезії VivArt! 🖊
war prose

Електронні книги / Фентезі (2699)

Найбільший лиходій

Амур — найбільший лиходій,

Бо не щадив наяд, богів,

Ані жінок, чоловіків,

В усіх стріляв наперебій.

Одного разу закохав

У себе Геру для забав.

Щоб Зевс їх раптом не застав,

То Ганімеда підіслав.

Собою той відволікав

І Зевсу до душі припав.

Заходить Гера в тронний зал,

На троні Ганімед постав,

Зевс із собою посадив,

«Царицею» проголосив.

Та то не всі були діла

Триклятого того стрілка.

Ще кілька молодих богів,

Ех, влаштували колектив.

Хоч кажуть, винуватий там

Був Вакх і спирту кілограм.

Сварились на Амура всі:

Хай сам ковтне сповна біди,

Пут, що коханням обізвав;

Психею з тим народ послав.

Амур на те лиш психанув,

Всі стріли разом відпустив.

Психею ж палко пригорнув,

Бо теж дурну стрілу схопив.

Кохання як перемогти

Відтоді засіб не знайти.

...

Олександр Калінін

Проклята любов

кривавими плямами плакало сонце,

тужило,

німіло,

боліло.

сльозами змивались кордони світів.

*АйзАк марив Нею, чи сон це?

закоханим вітром летів.

та серце *МанІси таїло образу,

стискалось,

ховалось,

стидалось,

закрилось холодним дощем.

скрижаніла любов до відрази,

їй би ненависті ще.

їй би помсти чоловікам,

бо згубили,

розбили,

збезчестили крила,

порвали грудей наготу.

тіло – чорної магії храм.

полюбив Айзак-бог, та не ту…

закоханим дурнем вчувався Айзак,

безсилим,

безкрилим,

зболілим.

Маніси краса звивалась в думках,

труїла собою, мов темний миш'як,

маніячна омана, їдуча й різка.

він прагнув ту відьму, проклятий ніби, -

так сильно,

невільно,

могильно,

що впала стіна між злом і добром,

світло і тінь загнала до Лімбу,

та байдуже Їй: почуття, наче хром.

Маніса ще більше зринала в пітьму -

безжальну,

безкарну,

примарну -

і маріонеткою правила Ним,

щоб любові табу стікало під мур,

щоб кожен живий став ніким...

*Айзак – бог світла, що живе на небесах, розділених стіною зі світом людей.

*Маніса – земна відьма, яка стала лихою після неприємних життєвих обставин.

...

Dreamer_witch

Спогади відьми

На стінах вже завзято танцювали крила,

То вогонь свічок життя їм дарував,

І темний пес, темніше навіть від чорнила,

За рухами тендітних рук спостерігав.

Дививсь, як молода блакитноока відьма

Погляд спрямувала у відро води,

А там з’явився ліс у снігових обіймах,

І на одній зі стежок впевнені сліди.

Вода ті спогади тепер відроджувала знову,

Відьомське серце повертало час,

Як зустрілись з чоловіком в лісі випадково,

Як говорили довго, проте всього лиш раз.

Його відважний дух і навіть вперта вдача

Чомусь припали до чаклунської душі,

Невгамовний запал та й кров така гаряча

Підійшли під смак ще й вогняній зорі.

Чи десь знайти бодай хоч одного сміливця,

Щоб мужньо тій зорі зумів протистояти,

Зваблива, полум’яна, але вбивча літавиця

Впала з неба, силами його посмакувати.

Хоча й відьомське та крихке дівоче серце,

Ризикнувши втратити свою свободу,

Перетворила красеня на крижане озерце,

Щоб лиш світанок повернув людську подобу.

Час минув, свобода з нею залишилась,

Чоловік пішов, вже замело його сліди,

Пес відчував, як в її грудях швидко билось

Від спогадів, що зараз виринають із води.

...

Олександра Чернобай

Дивний край

У дивнім, дивнім краї, де гори і піски,

Чудовиська по ночі блукають залюбки.

Там відьми зорі крадуть собі задля прикрас,

І мавки там співають лише у нічний час.

Люзони між рогозом плетуть собі вінки,

До них чугайстер в гості заходить залюбки.

Песиголовці виють серед густих лісів,

Страдчата там стрибають серед рідких кущів.

Там домовик у хаті шкребеться під вікном,

Нічниці там косаті все крадуть людський сон.

Волхви там чари творять одразу в двох світах,

Покутники блукають навіюючи жах.

Там знахарка, красуня плете нічні нитки.

Там перелесник-туга задурює думки.

Інклюзник бреше щедро про свій таємний скарб,

А сам краде в людини останній хліба шмат.

Там ціле море духів, що сіють смерть і жах,

І саме слабкодухі там відчувають страх.

В тім дивнім, дивнім краї, як сонечко зайде

Ніхто з людей із хати ніколи не піде.

...

С'юзен Муз

У пошуках Країни Мрій

Блукав десь далеко у темному лісі

Хлопчисько упертий, незвично малий,

Побачив портал на залізній завісі,

А поруч будинок зелений, гнилий.

З цікавістю він наближався до виру,

Кидаючи погляд на світле вікно,

Зрадів той хлопчина і посмішку щиру

Сховав за біленьке своє полотно.

Ступив крок ногою і рушив до світу,

В якому він мріяв побачить дива –

Країну чудес до нестями розквітлу,

Де все лиш буяє, і все ожива.

Та тільки пройшов хлопчисько завісу

Із неба зненацька химери летять,

Кружляють над світлим і райдужним лісом,

На крилах ліхтарики в них мерехтять.

Малий не злякався, а голосно крикнув:

- Чого ви страхіття несете, пітьму?

Країну чудову, яскраву і світлу,

Ви злом та ненавистю вкрили чому?

І витягнув хлопець з кишені монету,

Із неї пролилося світло увись,

Засліплені сяйвом чудовиська впали,

Гармидерний безлад умить припинивсь.

Хлопчисько пришвидшив свій крок по долині,

Що стелиться квітами, дивом добра.

Спокійно і радісно тому хлопчині,

Що правильний шлях чарівний він обрав.

...

Леньо Світлана

Літописець

Тіні вогню танцюють на скелях,

Голоси нічних птахів пронизують слух,

Краплі роси застигли в обіймах лілеї,

Терпкий запах гранату роздразнює нюх.

Розтирається в порох земля під його каблуками,

Поступ тихий, наче тут його зовсім немає,

Сліпе світло від зір стелить килим йому під ногами,

У примарний літопис історії крихти збирає.

На очах його закладались підвалини мурів,

Бачив він як спускались народи із гір,

Проводжав каравани скарбів із верблюдів і мулів,

Як держави змінялись, затягнуті в полум’я вир.

Панування людей і ельфійське безсмертя,

Гори золота гномів у бездонних копальнях,

Людський страх, жага крові - усе було в прах розітерте,

Все застигло чорнилом картин в сторінках його літописання.

Скільки раз ті, хто був на межі, дивились на нього,

Скільки раз дим від згарищ роздразнював ніздрі,

Та в істоти цієї окрема, не людська дорога,

І у битві своїй лебедине перо її вістря.

Із кінцем і початком стикається він безупинно,

Споглядає лише, втрутитись права не має,

Так день змінює ніч, існування, як ріка гірська, плине,

Літописець Життя нову зміну епох зустрічає.

В небуття канув розквіт десятків народів,

Хтось в тіні оселився, інші стали людськими казками,

Люди лісу і діти природи…

Дзвінкий сміх і серця застигли у свитку словами.

Медовії очі зустріли черговий світанок,

І розшиті у срібло, скупалися поли в росі,

“Місяць року четвертий, день дванадцятий, ранок…”

Пустилося в танець перо лебедине в руці.

...

Yana

Королівський аукціон

Після подвигів віками

Сувеніри у скарбницю

Лицарі везуть возами...

Там добра - як в рукавиці!

Наш король превельми мудрий

Голову над цим сушив -

Аж обсипалась вся пудра -

І наказ цей замутив!

Поспішайте, люди добрі,

На щорічний авкціон!

Лоти: королівська кобра,

Щит і меч, шолом, дракон,

Посох мага (бувший в вжитку),

Фенікс (в стадії золи)...

Тож струсніть свою калитку!

Таке не купиш будь-коли!

Ну ж бо, в кого діаманти

По кишеням завалялись?

Ще у списку - капці Санти!

Знижка! (трішечки зім'ялись)

Також є старезна карта

Королівства Небудьде!

Еліксиру ціла кварта

З диво-квітки каркаде!

Через п'ять хвилин початок!

Вхід - дванадцять золотих!

В ціну включено податок

На понти для всіх крутих.

...

Людмила Ільм

Цвіт папороті

мавко-мавко

стань мені дівчиною

хоча б сьогодні

хоча б на трішки

хлопче-хлопче

дарма мене просиш

не пара я тобі

не тебе обійматиму

бо як почує батечко

як відчує матінка

не пустять мене

наступного року

на свято

хороводи водити

трави гладити

людей розглядати

то ходи-но зі мною мавко

хоча б «гречаники» танцювати

хороводи водити

пісень слухати

вогню вклонятися

гур-гур юначе

ми це щодня робимо

танці завжди водимо

колись цьому й людей навчили

щоб у розвазі

тяжкість душі

вони віддавали стихіям

сьогодні я маю берегти

ліс і воду

щоб люди силу знаходили

душу оновлювали

тіло зцілювали

але не шкодили живому

не рвали

квіти папороті

але ж хіба папороть квітне?

це ж лише легенда?

юначе-юначе

ти навіть не уявляєш

стільки папороті квітне

в купальську ніч

але люди

не бачать квітів

і ти будь обережним

ступай м’яко сьогодні на трави

вже дві квітки папороті

ти сьогодні зім’яв

сам того не знаючи

тому тобі й легко зараз

тому тобі й радісно нині

тому ти бачиш мене

гур-гур юначе

гур-гур юначе

й полопотіла

...

Олександр Козинець

Міелі

У чудесному світі Ідилії

проживають солодкі МІЕЛІ.

Білолиці, тендітні, мов лілії,

З пелюстОк оксамитових плаття,

срібнокосі, з руками умілими,

а в думках мають світла багато.

Вони з цукру мурують будиночки,

Мармеладні розчісують трави,

Всі усміхнені й добрими вчинками

Не хизуються, щирі, ласкаві.

Їх садки із медовими росами,

Є зефірні мости та дороги,

Чимчикують міелі всі босими,

Аби щастя нестИ до убогих.

Вдінуть крила - і стануть маленькими,

Щоб пройти прострові тунелі,

зберігають своїми серденьками

Для людей диво-мрії натхненні.

Перетворять солону сльозиночку,

На камінчик морський незвичайний,

Двох закоханих в лютому зимному

зіштовхнуть випадково за чаєм.

І дитину вночі колихатимуть,

щоб матуся поспала ще трохи,

Полетять між дрімотними хАтами

До таких, в котрих сльози-горохи.

А під ранок з приємною втомою

Прилітають додому невчасно.

Щоби доля людська була доброю,

Їхні крила стають нашим щастям.

...

dracena72Natalka

Пісня русалки

Чи чули ви, що край села,

Поміж озер і довгих балок,

Де соловейко не співа,

Рибалки бачили русалок?

Поночі їх потворний сміх

Луна розносила по полю,

І лихоманило усіх

Від тих пісень про злую долю.

Тієї ночі місяць спав,

Укритий хмарами у небі.

А серед тиші хтось співав

Журливо, стоячи на греблі.

Чи то дівчина молода,

Чи мара, мавка, сновидіння?

А як русалка це страшна,

Чого гризе її сумління?

«Ой, сивий місяцю, - співа, -

Що ж я, сердешна, наробила?

Своє дівочеє життя

Так прикро в річці утопила!

Страждала я – що те буття?

Тюрма похмура без віконця.

Та зараз все стерпіла б я,

Аби хоч раз побачить сонце!

Молю, як чуєш ти мене,

Хоч душу цю прийми до себе!»

Коли наступний день мине,

Знов руки простяга до неба…

І кожну ніч посеред балок

Все чути тихий плач русалок.

...

Ференець Олександра

Персефоні

Персефоні

Ох, люба, бідненька сестрице моя!

Як же ти домом зовеш теє пекло?

Гниє в підземеллі краса вся твоя,

І квіти весняні вмирають запекло.

Невже ти забула, як пахне роса?

Як вдвох ми всю ніч про життя говорили?

Забула й наш сміх, Персефоно моя.

Натомість ти темінь п'янку полюбила.

Я знаю, як солодко цар той співає.

Так гарно, що душі тікають із тіл.

А музика арфи невпинно лунає.

І ви їх зганяєте в царство могил.

Невже він посмів життя відібрати?

Його ми знайдемо, ти тільки вернись.

Корону криваву ще можна зірвати,

Розтерти у пил, тож, прошу, поборись.

Молись, Персефоно, за небо і волю.

Не царю, не батьку, собі помолись.

А я допоможу минуть злому болю.

Лишень ти не вниз, а нагору дивись.

Будь ласка, скажи, що я не помилилась.

Що ти полонена, а я мушу прийти.

Скажи, що із долею ти не змирилась.

І що у пітьмі тебе треба знайти.

Нехай навіть відповідь іншою буде.

Я вірю, ця сповідь все ж стане твоя.

І хай хоч весь Всесвіт про мене забуде.

Лиш ти не забудь, Персефоно моя.

...

Злата Гарбарчук

^^^^^^^^^

Ластівки, лебідоньки, журавки,

крила обпалила вам війна,

Гнізда  двоголові зруйнували,

Під ногами  попелом  земля.

Серце біль обплів колючим гіллям,

Сліз нема, є ненависть  і гнів

Ваших пташенят  кров маковіє,

Душу відібрати хоче змій.

Небо барвінкове все привітне,

Нині сіє смерть під звук сирен,

Пір'ячко  посивіло у квітні,

Весно, коли радість  принесеш?

Журавлі та лебеді на варті,

Із орлом-мутантом у бою,

Відсіч вбивці гідну змогли дати,

Мужньо захищаючи  Сім'ю.

...

dracena72Natalka

ТРИ ДИВА

КАЛИНА

,,Стояла собі хатка - дірявий чобіток,

А в нім жила бабуся, що мала сто діток…»

Наталя Забіла

Здається, ніби, вчора, було ж це так давно,

Я доням гарну казку читала перед сном.

Забулися малюнки, віршовані рядки,

Та в спогади солодкі йшла в гості залюбки.

А знаєте, що сталось з бабусею й дітьми,

Як ми відклали книжку не на ніч, на роки?

Зима - снігами біла, весна - духмяний цвіт,

Там осінь знов за літом - десь ділись двадцять літ.

А діти у бабусі, як і мої, зросли,

в життя чудові мандри їх повели стежки.

І кожен у бабусі брав те, що взяти зміг:

Частинку її серця - любові оберіг.

Роздала до шматочка, провела за поріг,

Дітей благословила, щоб шлях легкий проліг.

Хустину білу взяла і, спершись до воріт,

Усіх з доріг чекала, щоденно з року в рік.

Мов іній, вкрив їй коси, коли ж прийшла весна,

Калина при дорозі у травні зацвіла.

В людей усмІшка тепла, в’їжджаючи в село,

Здалека - сива жінка, то ж кущ, як молоко.

Віночки білосніжні, як зірочки, листки,

а діти повертаючись, серденька принесли.

Калину обійняли, сльозинки, наче дощ,

Дитинство пригадали і як варили борщ.

Серця гарячі клали на квіточки дрібні,

Багряними ставали з них грона наливні.

Гірчать, немов розлука, калинові плоди,

Але ж які цілющі! Сердечко в них знайди.

МРІЯ ГОНЧАРА

Уяви море тепле, хвилями лоскоче,

історії шепоче, лиш розплющу очі.

Чи правда, може, ні, а хто це знає точно?

Одну з них розповім сьогодні вам охоче.

Гончар давно ростив у серці мрію дивну:

Створити щось таке, як Бог колись Людину.

Щоб ця земна краса усіх зачарувала,

зустрінуться тоді йому любов і слава.

Земля з глибин гірських дістала білу глину,

Джерел холодних - воду, а небо - краплю синю.

В долоні взяв, змішав, затанцювало коло,

Тремтіли струни сонця в хмарах загадково.

Тоненька, аж прозора, в майстра порцеляна,

народжується квітка - гарна і незнана.

На світ крізь неї глянув, так йому здалося,

звучить поблизу десь ангельське мед-голосся.

Таку ніхто не бачив, диво, наче з раю,

Бджоли почувся гул, нектар, пилок збирає.

Торкнулася крилом із фарфору пелюстки…

Зосталися від квітки й серця тільки друзки.

І розпач огорнув, від горя впав між трави

Та стало враз обличчя втішено - ласкаве.

Малі дзвіночки милі, дуже делікатні,

Наповнили повітря з неба ароматом.

Чи там завжди росли, гончар їх не помітив?

Шматочки порцеляни стали білим цвітом?

Кивають поміж листя щиро та привітно,

Зцілили серце вмить конвалії тендітні.

Забилось, ожило…Росу-сльозинку витер,

а мрії передзвін поніс на крилах вітер.

РІЗДВЯНЕ ДИВО

Дзвеніли в небі зорі, ледве чутно, ніжно,

це місяць цокав ріжками об їх кришталь,

Стрімкою променистою доріжкою

На землю Янгол в ніч Різдвяну поспішав.

Він до людей в долонях ніс з небес новину,

Як і давно колись до бідних пастирів,

Щоб привітали Матір і Святу Дитину,

І знову стоголосо зазвучав різдвяний спів.

Ступив на сонну землю, темно всюди й тихо,

не блимають у вікнах вогники ясні.

Невже поснули? Чи панує, може, лихо?

Хтось ніби схлипує серед дворів пустих?

У шубці за ялинкою, немов зайчатко,

Холодні руки і не страх, а синій сум в очах,

Дівчатко кучеряве кріпить паперову хатку,

Перлинки-сльози замерзають на гілках.

Ангелику, ти знав, що я тебе чекаю!

Дивись, яка красуня! Завтра ж бо Різдво!

Бабуся каже, що ця ніч велику силу має,

Бо до людей, хто щиро вірить, з неба сходить Бог.

Прошу, щоб мама повернулася з лікарні,

І усміхнувся тато, скасували карантин,

Так хочу вже у школу, друзів маю гарних,

І разом їхати в село, дідусь там сам один.

Благаю, зупини невтомний регіт воєн,

хай віруси в коронах зникнуть геть усі.

Вертеп у гості йде з дзвінкою колядою,

Земля неначе в пір’ячко загорнеться в сніги...

Прокинься, доню, люба, снилось що погане?

Ти плакала, молилася сьогодні уві сні...

Поглянь, як хтось ялиночку прикрасив між дворами!

Вставай, поможем татові повідгортати сніг...

Співали в небі янголи, раділи, що Різдво,

В снігах калина рум'яніла коло хати,

а над землею линуло: ,,Христос рождається! Славім Його!'

Бажаю всім щасливо святкувати)!

...

dracena72Natalka

Пам'ятаєш, мала?

Пам'ятаєш мала

як увесь час до тебе липла ниточка

ти сміючись казала: знову жених причепивсь!

і намотувала її на палець розказуючи абетку

абетка закінчувалася — а хвостик нитки завжди лишався

хіба не тому що немає ні на твоєму язиці ні під язиком тої літери

з якої бере початок моє ім'я?

Пам'ятаєш мала

як ви викликали Матюкливого Гнома

а кого ще було викликати в неопалюваній квартирі кінця дев'яностих

десь на примарному кордоні двох держав?

Я приводив його для тебе

і він — п'янючий і злий — ходив хитаючись по липкій линві від стільця до стільця

вигукуючи прокляття нашому і вашому недобрим світам

Я дивився і не зачиняв дверей

я знав що тобі подобається бути трохи поганою дівчинкою

Пам'ятаєш мала

несправжні цукерки і справжні цигарки

листи до Діда Мороза перехоплені потойбічною поліцією

амулети і камінці бородавки і перехрестя

і жаб'ячі пісні над ставком — упіймані саме для тебе на гачок молодого місяця?

Тож куди ти тепер мала?

На кого ти мене покидаєш у цьому березневому розламі між світами?

Озирнися мала — або ні — не озирайся

і я назавжди скам'янію тобі в грудях

і світитимусь — як світиться фальшивий китайський місячний кулончик

приторно-солодко — мов ота твоя ідіотська цукерка тутті-фрутті

незграбно — як оцей перший вірш написаний демоном

на ошматтях власного чорного зашкарублого серця

...

Єлизавета Жарікова
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🖊 Результати конкурсу прози та поезії VivArt! 🖊
20.09.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

От і настав час привітати переможців та учасників з результатами "IX Всеукраїнського літературного конкурсу «VivArt»"! 🥳

... Детальніше
Блоги
🇺🇦 З Днем захисників і захисниць України! 🇺🇦Аркуш
01.10.2023

Щира шана всім, хто зараз боронить нашу землю та наближає перемогу! Дякуємо за вашу звитяжну працю! Повертайтесь живими та неушкодженими! 💙💛

Слава захисникам і захисницям України! ✊🇺🇦

... Детальніше
Друзі, роман "Срібло і золото" закрито для редагування і доповнення. Джей Даркош
01.10.2023
Оновлену версію і нові глави очікуйте орієнтовно в січні. Дякую всім, хто читав, коментував і підтри ... Детальніше
Партнер-кармаАйлін Руж
02.10.2023
Коли знаходиш свою людину, що в точності схожа з тобою, твоїми смаками, світоглядом, але є одне «але ... Детальніше
Перша в друк.Мак Карсегі (Сергій Макар)
01.10.2023
Привіт, дорогі друзі та читачі! Книга «Рейд» йде в друк. Спершу, звичайно редактура) Насправді не ма ... Детальніше
Теж літератураАрсен Гребенюк
01.10.2023
Агов! Не чули? Не знали? Вийшла книга "Український бестіарій" про істот української міфології. Це ар ... Детальніше
Лампова готикаКнигоманія
01.10.2023
Теплої всім нам осені:) День стає коротшим, погода похмурішою, а в душі прокидаються похмурі нотки. ... Детальніше
На Аркуші вже:
7715читачів
76647коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: