День народження Великого Кобзаря! 💙💛

Електронні книги / #книги (20)

Неймовірний сайт "Аркуш"

Познайомилася я

З чарівним сайтом "Аркуш".

Він і веселий,і сумний

Одночасно.

Там різні книги,вірші, прози.

Емоцій багато.

Аркушенятко полюбила,

Бо відчула тягу до читання.

Хоч раніше і не любила це заняття.

Друзів багато відшукала

Та тепер майже

Щоранку читаю

Щось на аркушенятку.

...

Хвилина душі

Сон

Сон

Буває, так, що сон тебе торкне

Серед читання, в ніч, приспавши очі

І потім враз прокинувшись себе

Питаєш сам, о боже і навіщо

Відважився на вбивсто? Як посмів?

***

І

Похмурий ліс близького повечір’я здавався храмом осені.

І лопіт крил в склепінні темних крон поволі тихнув.

Стояли там, високі темні постаті

Над мертвим тілом дівчини,

Обез-

Головленої жриці. Кров її

Лилася по землі, по листю, персах

Стікаючи у зморений живіт

І хтось сказав: тепер виймайте серце!

І ехом прокотилось в голові:

Виймайте серце!

Боже, милий — вбивці! І словом перекреслюючи дійсність,

Я кілька кроків шурхотом назад

Подався, мов вагаючись тікати,

Як голос повторив: бери ножа.

І я оглянувся: була на ньому маска,

А біля ніг дівоча голова

З відкритими очима і волоссям,

Яке немов зміїлося. Тоді ж,

По праву руку нахилився третій:

«Якщо не може, ти за нього ріж».

І ось тоді почувся знову лопіт,

Скрипіло дерево і біснувався птах,

І чулося мені: «Тікай убивце, тікай нещасний,

Геть від них тікай».

І я побіг.

ІІ

...Але куди ця стежка?

І шурхіт листя і густий туман,

(Коли це він так низько опустився?!)

І ці птахи — я чую як летять

Вгорі над головою. Чи наснилось?

Чи може, як над озером стояв

Усе придумав і злякався яви?

Тепер біжу наляканий стрімглав

Між нефами в яких цей дикий храм

Справляє чорну месу повечір’я?!

Позаду хтось... Чи то мені здається?

Та ні ж, нікого. А голодний страх

Змальовує хортів, що пруть на здобич,

А цей триклятий полохливий птах

Немов навмисно вказує на мене.

Чого це ти? Яка ще вбіса жриця —

Чого б це я їй голову стинав?

А ліс скрипить: «Убивця, вбивця,

Вбивця! Ти вбив її!»

«Замовкни, не вбивав!»

І падаю. Встаю. Задкую. Морок.

Холодна тиша і нервовий сміх.

Це я сміюсь чекаючи на напад,

Та птах пропав, як бісові хорти.

Дивлюся за спину, — а ось нарешті й вихід.

ІІІ

Тепер я вдома. Ніч, що за дверима

Вбирає все в одну жахливу тінь,

А тут при світлі чорна невідомість

Залита сяйвом люстри. Тиша стін

Предметами вселяє певний спокій,

Мов коло розуму описує квадрат

І все зникає за його порогом.

А тінь до спальні тягнеться, щоб там

Забутись сном, — прокинутись від того,

Що ширився уявою, бо згодом

Повз ніч легку для явлення химер,

Удосвіта, постане сміхотворним.

Але він тут. Сирий, вільготний подих

Довкола дому, чується мені,

Біля дверей хтось знову тінню ходить,

А інша тінь ввижається в вікні.

І раптом тріск, — і скло в дрібних осколках

Мов хто здоровим каменем розбив

І у вітальні, бачу на підлозі,

Криваве серце жриці, а під ним

Написано кривавою рукою:

«Не смій обмовитись інакше біль твоя

Ув’язнить серце і помре з тобою».

ІІІ

Тепер вони ідуть від дому геть,

Мов дві примари в серці сновидіння

Де в місячному сяйві парк міський

Ховає їх у темних володіннях;

До чортового колеса веде.

Якщо це сон то я за ними: «Гей!

Скажіть мені, що все це означає?»

І я іду за ними слідом в парк,

Та в парку тиша, їх уже немає.

Та хто ж вони такі? Адепти культу?

Сектанти, що справляють ритуал

І п’ють лиш сон свого безсмертя смертю,

Тоді вселяють міф. Чи я читав

Про Ацефала, а тепер жахаюсь

Залізши між бентежні сторінки

Вразливої уяви та шукаю,

Як вибратися з лабіринту слів?!

Та якби не було — уже світає,

І безліч чорних постатей ідуть

Алеями і тихо розмовляють.

Я злегка чую зшерхлі голоси:

«Коли йому несли картоплю фрі,

То хтось писав десятки монографій»,

«Тепер оця байдужість у тобі»,

«У колі тексту — нікуди тікати».

А парк розваг запалює вогні

І колесо заходиться іржею.

IV

Тепер я бачу — це насправді сон.

І все в словах розсіяних довкола,

І постаті — приховані слова

У мантіях зі слів і кожен стовбур

Словесною корою оброста,

І крони їхні теж гнучкі слова,

І гайвороння творене словами

Алеї всі, весь парк, його трава —

Усе в словах, і навіть небокраєм

Слова чиїсь написані, а — там —

І колесо поскрипує словами.

І знову птах сполоханий вгорі,

І знову голос промовляє: «Вбивця!».

Невже це я з таких складаюсь слів

Яких чомусь не можу роздивитись?

І я біжу де хлюпає фонтан.

Фонтан зі слів і плещеться словами

І відображення мого у нім нема

Немов мене до себе не приймає.

Що в біса відбувається, скажіть?

Чіпляюсь тих хто парком повз проходить,

І всі вони розвалюються вмить,

На смужки слів від дотику легкого.

І раптом птах спускається згори

На статую, що в центрі водограю,

Лишень з двох слів він сплетений:

«Життя»

Та «Істина» і кличе: «Йди за мною».

І я іду.

V

А він веде мене.

Повз колесо в кімнату з дзеркалами,

І я заходжу разом з ним туди

І бачу відображення та пляму

Отам де серце, наче пустота

Наскрізь прошила скривлену фігуру.

І птах наказує: «Стань ближче та заглянь

У чорноту, у ту чорнильну яму».

Підходжу ближче і читаю:

«Тут

Є безліч вивісок для вашої реклами».

03.03.2024

...

Володимир Каразуб

з погляду дракона

знімаю пил

ретельно,

обережно

м'якою оксамиткою

з яскравого дракона,

який завмер у порцеляні

на злеті чи в стрибку.

і поглядом завзятим

вдивлявся мені в очі.

крізь очі - в душу,

в серце,

у чуття,

в думки...у мозок.

ось-ось і пихне з пащі в мене -

вогнем чаклунним

в попіл оберне...та ні! -

то все жахи мої уявні.

дракон цей - оберіг,

мій амулет,

мій талісман удачі,

мій знак астральний!

і по життю... - близнята ми.

з різницею лиш в тому,

що він - сказання,

міф,

легенда,

оповідь билинна...а я -

насправді

ось,

плазую -

реальний я,

реальнішого в світі не буває.

у побуті існую,

в безладді копирсаюсь вертуном.

в безодні простору прямую... -

скоріш за все в інферно.

якщо, звичайно, крилами дракон

могутньо не змахне

й не винесе мене зіркам устріч,

в життя,

у рух,

в оновлення,

в майбутнє,

в романтику бурхливого кохання...

занесло ж мене тут!

замріялося трохи... -

заворожив дракон

усміхнено невинний.

...і ставлю іграшку з крихкої порцеляни,

потішного дракона на полиці

між книг і квітів штучних у вазоні.

тепер він тут як вдома у заростях,

у джунглях непролазних

побіля мудрих книг.

а я... - я лиш зітхну з розчаруванням.

піду халвою каву

міцну

підсолоджу -

аби цей день був

з присмаком халви

і ароматом кави...

...

Ем Скитаній

ЗАЧАРОВАНІ КНИГИ

Один шкарáдний Лиходій жадав заволодіти світом,

Однак не мав ні розуму, ні сил, аби здійснити мрію.

Що не робив — не рушить справа з місця. Тут йому б уздріти,

Що він ніхто і що ім'я його із попелом зотліє!

Та раптом Зло всесвітнє зринуло із вогняного пекла,

Дало отому Лиходію (задармá!) сувій прадавній

Із заклинанням, щоби мудрість світова навіки щезла.

Чотири місяці минуло поки виконав завдання.

З'явився результат за тиждень: непомітності серпанок

Заполонив старі рукописи та книги. На полицях,

Як і раніш, стоять собі в рядочок, вишукані, гарні,

Вони чекають спрагло читача: "Та де ж він забарився?!"

А люди споглядають на пусті полиці, пильні шафи,

Дивуючись місцям порожнім (наче й не настали злидні!),

Невдовзі вже й уваги не звертають, Лиходій ж лукавий

Лиш потирає руки: скоро визнають його величність!

Без настанов від предків Ratio тьмяніє, наче вівці

Ідуть покірні стежкою, котру обрав облудник лютий.

І ось: він — цар, підданні ж бо забули про народне віче.

Здається, вже ніколи їм не скинути кабальні пута!

І коїлась така біда, аж поки Лиходій не згинув.

Од старості. Він панував у царстві майже пів століття!

Страшне закляття звітрилось, коли остання і дрібна жарина

У поховальному вогні зчорніла, переставши тліти.

Сувій прадавній — зник! Най більше він не з'явиться ніколи!

Та все по колу: знов біда затягне у тенета людство.

Благаю, сину, зерна сій і зрощуй книжний колос!

Мо' він хоч цього разу вбереже від сліпоти і глупства?

...

Яніта Владович
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
День народження Великого Кобзаря! 💙💛
09.03.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»

Т.Г.Шевченко

... Детальніше
Блоги
Мені сьогодні 30 років :) Катерина Бондарєва
29.03.2024
Можна написати дуже довгий пост про те, скільки я всього зробила, скільки країн побачила, проектів н ... Детальніше
ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУСергій Волошин
29.03.2024
Спілкуючись зі своїми читачами, помітив одну особливість, на яку не знаю як реагувати. До сих пір не ... Детальніше
Весна і кохання. Флешмоб еротичних оповіданьМіло Севіч
29.03.2024
Шановні Аркушники, читачі, та гості, хочу запропонувати усім невеличку розвагу, а саме флешмоб. ... Детальніше
А знаєте, про яке місто на Аркуші пишуть найчастіше?Нівроку
15.12.2022
На Аркуші публікують свої твори вже 1162 автори з різних куточків України. Є письменники як зі сходу ... Детальніше
Конкурс Король/Королева крінжу.Таліана
07.03.2024
Кінець голосування! Голосування триває до 29 березня включно. Поставте оцінки під творами. Обов'язко ... Детальніше
Той морок Олександр Твін
29.03.2024
Сьогодні близько 13:00 викладу нове оповідання Доволі незвичайне темне фентезі Заходьте почитати) ... Детальніше
На Аркуші вже:
10065читачів
112910коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: