І пісні зазвучали інакше
І пісні зазвучали інакше – голос хриплий, у вухах дзвін.
Але я все одно тобі заспіваю.
Ми з тобою, мій любий, між цих обгорілих руїн –
Двоє звірів, які відбились від зграї.
Рваний ритм – як ця рана, і голос тремтить, мов струна.
Знаю я: це найкраща моя колискова.
І над ламаним фронтом, мов птах, пролітає луна
Усього, що було, – і того, що станеться знову.
Ця зима – назавжди. Тільки цього тобі не скажу,
Моя пісня і так залишатиме шрами.
Тут і зараз сьогодні – де інші вже бачать межу,
Я повторюю знову: це ще не прощання.
В цих снігах нескінченних, у твердих обіймах зими,
Де ще трохи – і вже замерзатиме зброя,
В темне небо холодне все линуть і линуть дими
Цього світу, збудованого з сухостою.
Тож нічого не страшно, ти чуєш? – нічого й ніде,
Ми лишень випадкові фігурки вертепу.
Прислухайся уважно – хай пісня тебе поведе
По стежках цього нескінченного степу.
Хай сплітаються лінії, зорані плугом війни,
Проступаючи шрамами на небосхилі.
Прочитати в них долю і волю, мовчання і сни
Знаю я, ти зумієш і зможеш, мій милий.
Придивися – ти ж бачиш неспішні сліди?
Ми підемо за ними, на світло.
І, мов з пляшки, під землю стечуть холоди
І тепло розквітне в повітрі.
...