особлива

Нігті прорізають світлу шкіру долонь, червоний жар заполонив неспокійне лице

Хто посмів осквернити його людським іменем, якщо він за правом свого народження - «Все?»

Немов фарбами по паперу, червоними візерунками обмальовує тіло батіг - знаю, не найкраща звичка, але ніяк інакше мені не дозволять зустрітися з ним

Доводиться щиро визнавати, що помста на смак гірша за дим

Їхні зіниці не вбачають різниць

Дозволь мені бути собою в тобі

Позбавитись пильності

Втратити зір

Переповнюватись можу лише тоді, коли в мене абсолютно нічого нема

В кожній маленькій правді ховається велика брехня

Кожен дотик приховує загострений ніж

Дозволь мені бути «своєю» серед «твоїх»

Зірки падають з неба, проте наша історія ніколи не мала права зберігати в собі бодай частинку покинутих мрій

Дозволь мені бути «твоєю» бодай у призмі брехні

Доторкнись

Розчинись

Дозволь приректи тебе Своїм

Боже, дав ти мені життя

Втомився оберігати і одразу ж відняв

Хотілось би перестати відчувати шкірою відсутність безпеки чи марних людських обітниць

Якщо вкажуть на зелену траву і назвуть її споконвічно синьою, моєю реакцією буде лиш сміх

Знаю, що на все воля твоя, але хочу не бачити більше дітей в панамках із камуфляжу

Не дивитись у змучені обличчя людей, яких хочеться своїм тілом від світу сховати

Гуляючи парком, боже, можна легко почути крики, тобою ж створених, маленьких дітей, що щиро бояться співу сирен

Знаю, ти міфічних істот не дуже любиш, але, якщо провести опитування в Дії, з великою перевагою виграють ті сирени, що рожеві, зелені, подекуди сині

Хочу перестати бачити в магазинах прикраси, що несуть за собою вигляд патронів злісних

Обирати собі гарні записники, яких прикрашають фото будівель, які мені вже ніколи в житті не відвідати

Проходити повз церкву, чути дзвони, ловити істерики, яких зараз сумнозвісно люблять називати «тригерами»

Вдивлятись у сльози діток, розглядати в них щасливі обличчя тих, кого зараз оспівують

Боже, чула, що в тебе також є тригери, такі як: «смерть, насправдивість, війна»

Ось тільки не розумію, чого ти боїшся, якщо все одно їх ще не зустрічав

Попередження: якщо зустрінемось по різні сторони барикад, я тебе ховати від розправи людства не буду

Ти ж бо мене також не захищав, незалежно від віку, душевного стану, довжини волосся чи кольору біблійної палітурки

2 серпня

Прийміть, споживайте, це - тіло моє, що сформоване попелом, страхом та брудом

Головна тривіальність людського буття: незабутній невідомим дивом забувся

Знайти б холодний захист в тебе під змученою шкірою, прокрастися б під легені - забирати собі твій кисень

Прикластися б до недієздатних вже нутрощів, відчувати разом із тобою навіть найменший рух - складати припущення

Нема у сльозах твоїх ніякої правди, і нема в них ні краплі журбливих прощань

Як захочеш битись із правдою - ніколи не перемагай

Ти вперше наснився за весь цей час - я попросила з'являтися уві снах бодай трохи частіше

Знаю, може й досі не час, але від брехливого самозбереження справді не краще, якщо бути відвертою – гірше

Невідому тінь шукаю в своїх словах та чужих палітурках

Один лиш твій голос змушує мурах знаходити в мені мокрого ґрунту й притулку

Я ж бо є світло, і не владна наді мною ніяка темрява

Однак, опускаючи повіки і натрапляючи на риси твого обличчя, я більш у цьому не певна