без назви
Але ж прийде час жатви. Що вони будуть робити по тому? Коли гріх оповиє кожну домівку вигорілої землі, коли чорт, стукаючи чоботами, відвідає кожну родину, і кроки його, наближаючись, будуть нагадувати стукіт серця новонародженої дитини, котра приречена, ще з пелюшок. Коли хмари зійдуться над ясним містом, вводячи його в мятежний стан тривоги і неспокою, коли сонце зайде одвічно і безпристрасно не захоче зʼявлятись знову на горизонті. Чорна земля, приречена земля, без малої надії на майбутнє, без юнацьких сподівань, мрій та викликів, лише апатія та камінь, камінь Сізіфа, котрий доведеться котити під гору нарваних гріхів, які спокутували ваші предки і будуть спокутувати нащадки. Навіщо? Ви повірили в ідею, через навіювання ресентименту. Невже народ, котрий має багаж такої розкішної культурної спадщини, благав цього? Ви зневірились у силах своїх, і благали прощення, а потім благали переваги і першості. В надлишок. Достатньо.
Росія займала лідуючі позиції, досягла піку культурного збагачення інтелігенції, апогею. А тепер її розвиток відкинуто назад на сотні років. Благання спокути марне. Спокутувати свої гріхи вони будуть, звичайно. Марення світлого соціалістичного майбутнього давно у минулому. Але ж добро залишається добром, навіть в майбутньому вашому далекому? Певно й правда. Все передбачено. Гординя найстрашніший з гріхів, перетнувши межу, отримуєш найгірше покарання. І Єва з Адамом із райського саду тому вірний приклад. То що ж, 20 ст - світ надлюдини. А 21 наднароду, чи ні, скоріше наднації, а вірніше наддержави. Марно. Ми ж памʼятаємо до чого привела Італію та Німеччину така полеміка. Двічі. На ті б граблі. Двічі. Гірше й не придумаєш.
Але хтось вірить. Мене справді поневіряють ті люди, котрі вірять у істину такого буття. У жорстоку, але все ж справедливість диктарської влади. Але ж прийде новий «вождь» і назве старого «ганебним і безпомічним маразматиком», ви повірите і наступному? Закивавши головами та тримаючи в закривавлених руках украдені списи, підете у наступ? Було вже, проходили. Коли старі погруддя скидають, знайте, що на їх пʼєдестал готують когось іншого, більш справедливого і більш догматично вірного. Трон довго не пустує, завжди є бажаючі побачити світ із відблиском корони в зіницях. Готуйтесь.
А поки час диктує власні правила, налагодження світової гармонії.
Відлік до часу жатви почато,кидайте молот, залишайте тільки серп, він знадобиться.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!