збірка есеїв, ніби то зборище есесівців

Місто звідки втікають. Місто, у якому залишаються лише по-справах. Місто посухи і сухот, іспанок і штунд, гнилої бухгалтерії, нечемного бізнесу і відчайдушно нескореної історичної спадщини. Місто, що пропахло бензином і свободою, обмазане у мазуті, одягнене у чорний армійський кітель. Місто необмеженого віком, національністю і релігійною приналежністю кохання. Це не місто троянд, не місто каштанів, це місто коріння, місцями сухого, місцями гнилого, але широко розповзаючогось коріння. Рідного, підземного. Місто вишукано викопаної з могильної ями правди. Місто палених бошівських електричних ножиць. Абсолютно не знайоме, здавалось те, що не можна вже уявити без артобстрілів без постійних градів, але таке рідне, ніби сам там виріс. Місто.