Озеро таємниць

А тепер прибуває потяг суб'єктивщини, будьте обережні!😂 Я зазвичай одразу починаю читати та більше уваги звертаю на твори з тегами містика та жахи😁 Тож я почитала з особливим інтересом "Я вірю" та "Озеро Таємниць". І у "Я вірю" атмосфера і стиль казковості от ніби на межі з містикою, такий собі жанр Темної казки. А в Озерах тема і сюжет все ж ближчі до реалізму. І виходить, що епізоди спогадів та проміжні епізоди (початок, роздуми, пошуки) написані легко, барвисто, цікаво, але в епізодах кульмінації та напруги описи лишаються довгими та "розгорнутими", а не стають більш гостро-динамічними (ну як-от у жанрі реалізму\містики\жахів), а герої зарозумно говорять. Наприклад: Героїня обурена, що їй пропонують відмовитися від частки і у стані (це я так розумію) сильного здивування каже довгу продуману фразу "Хіба мені не весь будинок мав би відійти після його смерті, як єдиній спадкоємиці?" Хоча у здивуванні нормально б читалося і рваними реченнями. Типу "Частки? Чому?\\ Я ж одна у тата". І далі мачуха каже довге "Іди перепочинь... а я потім прийду і підемо..." нормально читалося б "переодягнися і підемо до нотаріуса\\\ я зайду за тобою" ну абощо. І ще прекрасно описана сцена з мамою, що вривається на вечірку за донькою (там правда все як треба) та от у її фіналі, де по відчуттям мав би бути пік напруги, бо ми ж знаємо чим все скінчиться. Героїня *ображена, заплакана,принижена, побита!* каже знову розважливо: "Та поясни вже нарешті, що сталося?" замість такого ж ясного, на яке б точно вистачило дихалки після ридання: "Чому?" і далі мама так само розлючена, після біганини з гіллякою каже: "Я все розповім, обіцяю. Дуже сподіваюся, що ти мене зрозумієш, доню. Та спершу маю дещо зробити". В принципі ми і так зрозуміли, що справа пахне керосином, тож норм було б: "Я все розповім...розповім. Тільки почекай мене, я маю..." і йде в закат. Я, звичайно, повторю, що це питання смаку, бо це мені хочеться в творі відчувати гостроту там, де вона по сюжету і задуму має бути та створені для напруги всі умови. А чим розлогіші описи, тим "рівніше" сприймання, що для творів у звичному вам жанрі не викликає ніяких питань та бажання щось виправити. Тож дякую вам за твори, щиро бажаю натхнення та своїх (не таких протівних) читачів!😅💛

Дякую! І за суб‘єктивщину також) Загалом теж люблю, коли присутня динаміка і гострота в кульмінації, але якраз в цьому творі мені чогось захотілось, щоб воно отак повільно було)