3.
Кава все ще не мала смаку. Навіть не давала жодних відчуттів.
— Привіт!
Голос був дзвінкий, але наче долинав з іншої кімнати.
— Привіт! — хлопчячий голос був вже значно голосніше. Й прозвучав мов над самим вухом.
Костя різко озирнувся.
— Привіт!
— Кость, знайомся, це твій новий падаван…
Той лише здивовано витріщився на Іскру. Так, у неї дещо викривлене почуття гумору. Але…
— Нащо ви привели сюди пацана?
Білявий малюк тільки образився.
— Мені вже вісім років
“Пердун старий!” — долинуло мов з ванної кімнати.
Костя поглянув спочатку на каву. Потім на Іскру. Потім знову на каву.
“Кофеїн це тільки кардіостимулятор. Дає тільки тахікардію”, — долинуло цього разу ніби з горища.
Ніхто навіть не ворухнув губами. Іскра посміхалася.
— Спруте, я вас лишаю. Полковник чекає вас у Колисці, — дівчина підморгнула і майже блискавично зникла.
— А чого ж…
Він не встиг договорити. І підозріло поглянув на хлопця, що вже не зважаючи на вік був у широких штанях з ланцюгами та в чорній кепці набікрець.
— Як там тебе?
“Саня” — прозвучало майже в голові.
Малий надув гумку бульбашкою.
— Вибач, не розчув…
— Олександр Батькович Знайденко, — проговорив вже хлопчик виразно та з артикуляцією.
Кава була вилита в тарілку з недоїденим овочевим супом.
— Пішли.
— Йоу!
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!