Д-5. Зелена Україна
Соня з Максом вже декілька годин рухалися вздовж гірського хребта. Сонце піднялося вже зовсім високо й промінням розсипалося схилами, інколи ховаючись за невеликі, схожі на клапті вати, хмари. Вітер приємно лоскотав щоки, проникав під одяг, даруючи таку бажану прохолоду.
Це озеро ховалося поміж хребтів. Жоден наземний транспорт не міг доставити сюди, окрім, звичайно ніг, якщо вважати їх найбюджетнішим видом транспорту.
- Максе, це справді неймовірно! - побігла до води Соня. Нагнулася й зачерпнула долонею холодну, кришталеву воду.
- Так, Карпати завжди вражають. Ми ще багато побачимо. Це лише початок.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.