Я є комета.

Я тікаю за вітром, наче комета лечу.

Бездоганними синіми лініями

написані звірства.

Від знемоги терпіти це — я кричу.

Сиплю хвостами смертоносні зірки,

на безликі залізні башти.

Сидять там біло-синьо-червоні чорти,

оповиті,

Кольорами смерті й

нездійсненних реваншів.

Сиплять хвостами зірки

ті, що у небі назавжди.

Кулями сиплять свої думки,

сиплять свої переможні реванші.

Я вертаюсь попутним вітром,

я є комета — лечу.

Я несу за собою руйнацію хворого світу.

Я є комета — я кожному з них відплачу.