Частина друга. Їй було 16. Лондон. Друга подорож Мелані Вульф

Ніч. Троє підлітків біжить темною ніччю по скрипучому снігу в бік порту. Кожен з них є сильно збудженим і зляканим, адже Мейсону прийшов лист з Доусону1, що серце Роберта Вульфа зупинилося цього ранку, і що Мелані необхідно тікати. Так сталося, що батько дівчини все не міг заспокоїтися, тому вирішив, як тільки помре дідусь видати її заміж за свого друга і забрати всі гроші та будинок. Про це стало відомо вчора, коли Мелані підслухала розмову батька, який радів, що на старого напали і нанесли три ножових поранень, а вранці серце не витримало.

Мелані хотіла залишитися і нормально попрощатися з людиною, яка завжди була на її стороні, і тим, хто дійсно переживав за дівчину та виховував її. Діти припиняють бігти, коли бачать вогні корабля. Весь час Пол біг із сумкою Мелані, а Мейсон міцно тримав подругу за руку, вона була переодягнена в хлопчачий одяг, а волосся сховане під шапкою.

— Я не хочу… — Мелані міцно тримала за руку Мейсона. — У мене тут життя… — дівчині було боляче, її видавали очі, які блистіли від сліз. — Ви тут…

— Ти маєш це зробити, твій батько не зупиниться, а ми не можемо захистити тебе, — Пол підійшов ближче і міцно обійняв дівчину.

Брати Вілсон за шість років стали справжніми красенями, і все менш схожими. Мейсон стригся коротко і носив виключно одяг коричневого кольору, він працював на лісопилці і складав гроші на весілля з Камілою. Ця пара виникла раптово і не звично, але мама хлопців була щаслива, тим паче Каміла також працювала. Дівчина влаштувалася секретарем Роберта Вульфа, тому вона була з ним до останнього подиху, адже обіцяла Мелані піклуватися про старого. Пол відростив своє кучеряве волосся і носив хвостик, як справжній аристократ, він все ще працював з собаками і знав, що дідусь Мелані у заповіті віддає всіх собак йому, тому вдома почав облаштовувати свій розплідник собак.

— Поле…

— Треба… — Мейсон також обійняв її, отак вони стояли і обіймалися у трьох.

— Ось ви де, — Джейкоб стояв в чорному костюмі і такого ж кольору пальто, в лівій руці була тростина на яку він впирався. Три роки назад він впав з коня і зламав ліву ногу, тепер тростина його вірна супутниці. — Я купив квиток. — він протягнув його, — тобі необхідно переодягтися, ходімо.

— Джейкоб висмикнув з обіймів Мелані і повів за собою в бік кафе-готелю.

— Я дещо підготував, — вони піднялися на другий поверх. Хлопець відкрив ключем номер кімнати, на ліжку лежали речі. — Так ти не будеш виділятися, і якщо запитають, то ти пливеш до свого дядька. Почула? — дівчина кивнула. Джейкоб дуже добре знав, як вона була прив’язана до дідуся, тому мовчки вийшов.

Мелані одягла коричневу сукню з корсетом, на рукавах було біле мереживо, а шию прикривав білий мережевий комірець, зверху одягнула біле пальто, а взулась в сірі чобітки. Далі дівчина взяла гребінець та почала розчісувати волосся, заплітаючи косу набік, зав’язавши її білою стрічкою.

Хлопці чекали на вулиці, вони мовчали та просто дивилися на корабель, вони хотіли, щоб їхня Мелані не залишала їх, але безпека була важливіша. Після смерті Агати вони не спілкувалися, як раніше близько року, але в один момент все повернулося на звичні місця, за цей рік рудоволоса багато часу проводила з Джейкобом, тож після возз’єднання його прийняли до клубу «Пригоди Христофора Колубма» .

— Я готова, коли відправляється корабель? — Мелані дивилася на хлопців, які з сумом на очах проводжали їх.

— Через двадцять хвилин, тобі вже пора, — посміхнувся Джейкоб.

— Що ж… — дівчина посміхнулася. — Попіклуйтеся про мого дідуся і Камілі вітання передайте…

— Звісно, — Мейсон обійняв її, — надіюсь ти завітаєш до нас на весілля, воно років через п’ять буде, — всі четверо засміялися.

— Домовилися. Пишіть мені, — дівчина обійняла кожного з них. — Бережіть себе, хлопці.

Мелані протягнула свій квиток, в правій руці була її сумка з речами, а лівою махала хлопцям та світанку, який проводжав її з дому.

Дорога до Лондона зайняла майже два тижні. Вперше, коли вона пливла кораблем, то це був старенький дерев’яний корабель, а зараз досить таки потужний корабель. Правда було страшно пливти самій, і це не через незнайомих людей, а через трагедію, яка сталася минулого року в ніч з 14 на 15 квітня 1912 року, коли затонув «Титанік». Цієї ночі Мелані міцно спала, а в снах вона прощалася з дідусем.

Всі ці два тижні Мелані не спілкувалася ні з ким, виходячи із своєї каюти тільки, щоб поїсти і подихати свіжим повітрям. Їй запам’яталася зупинка в порту Гудзонової затоки, от і зараз вона вийшла, бо сказали, що за дві години вони прибудуть, було радісно і одночасно сумно. Її ніхто не зустріне, адже ніхто не знає, що вона прибуде, стало трішки не по собі, вени на шиї нервово здіймалися.

— Можливо води? — з французьким акцентом запитала дівчина, її довге кучеряве волосся відразу кинулося в очі. — Мене звати Сильвія, а тебе?

— Мелані, — дівчина посміхнулася. — Ти подорожуєш до Англії?

— Взагалі, ми з сестрою та братами вже десять років живемо в Лондоні, маємо квартиру неподалік центральної площі, але від акценту позбавитися не можу, — дівчина засміялася.

Сильвія мала маленький тоненький носик, плоскі губи нафарбовані червоним кольором, витончену фігуру та низький зріст. Її синя сукня гарно підкреслювало груди, та очі, в яких можна було втонути, від синяви.

— Так, ти з рідними тут?

— Тільки з сестрою і трупою2. Ми артисти театру, виступали в самому Вашинготі.

— У тебе точно головна роль.

— Та ні, — дівчина засміялася, — моя сестра головна актриса, а я граю її сестру і на сцені.

— Кумедно звучить, — Мелані посміхнулася.

— А ти куди пливеш?

— До дядька, я жила в Номі останні шість років, а зараз повертаюсь…

— Скільки тобі?

— Шістнадцять нещодавно було. Ми відсвяткували мій день народження і мій дідусь поїхав у справах… його вбили…

— Ох… pauvre chose3.

— Сильвіє, я тебе обшукалася! — старша сестра була ще гарнішою, її очі були трішки більшими, ніж в Сильвії, волосся до плечей і кучеряве, а чорна сукня підкреслювала її бліду шкіру.

— Вибач, — дівчина закотила очі, вона була на голову нижче за старшу сестру, — це Мелані.

— Ходімо, скоро прибудемо.

— До зустрічі, — Сильвія помахала Мелані, а та лиш посміхнулася.

Мелані згадала своє дитинство і свою втрачену сестру — Лінду Вульф. За шість років старша сестра так і не написала їй, а Джейсон не зумів знайти кузину. Вона подорослішала і навіть встигла покохати, а сім’ї так і не створила. Багато дівчат її віку вже одружувалися, а вона мріяла одружитися із чудовим винахідником — Шен Цзе Чаном, який придбав будинок сім’ї Вульф.

Мелані було дванадцять, коли прийшов лист з Единбургу, вона часто писала Лінді на стару адресу, але відповіді не було, тому, коли Джейкоб приніс лист з Единбургу сильно переживала. Вона вірила, що у сестри просто не було змоги відповісти, але коли перевернула листа, то побачила печатку сім’ї Шен, на якій прізвище було двома мовами — англійською та китайською. На цей раз вона подумала, що сестра одружилася, обережно відкривши листа, вона почала читати:

«Шановна Мелані Вульф,

Я прошу пробачення за те, що прочитав Ваші листи до старшої сестри Лінди, але мушу розчарувати Вас, Ваша мама та сестра більше тут не живуть. А Ваш будинок придбав я — винахідник із Китаю Шин Цзе Чан. Я готовий стати Вашим другом, та збережу цінні речі, які залишилися в будинку. Ваша мама переїхала в м.Уік на півночі Англії, а сестра одружилася, з ким саме я не знаю, але вона виїхала до Німеччини. Якщо зможу ще чимось бути корисним, то звертайтеся.

Ваш друг Чан»

Далі листування було частіше, кожного місяця вона писала, а він їй. Останній раз він надіслав коштовного перстня з ізумрудом, та пропозицією одружитися. Лист прийшов на її день народження, дідусь дав згоду, але з умовою, що вони разом попливуть знайомитися, правда Мелані не встигла відповісти, треба було тікати. І ось зараз, її зустрічає сірий Лондон та жодної людини, в очах страх, але треба сходити та шукати дім дядька.

— Мелані, тебе підвезти? — Сильвія посміхнулася, не дочекавшись відповіді бере її під руку та веде в бік автомобіля. — Це Ізабель, ти її вже бачила, це, — вона вказала на блондина з трубкою в руках, — мій найстарший брат Себастьян, а це — Луї, у нього ресторан дуже популярний в Лондоні.

— Сестра перебільшує, — посміхнувся Луї. — Куди Вас відвести, леді? Сильвія сказала, що Ви до дядька припливли.

— Так і є, — Мелані говорила спокійно, як справжня аристократка, так, як навчала Лінда в дитинстві. — Мій дядько тут відомий, до будинку Метта Вульфа.

Додатки

Доусон1 — Поселення Доусон-Сіті було закладене в перші дні Клондайкської золотої лихоманки, коли Джозеф Ладу і власник магазину Артур Гарпер вирішили заснувати бізнес на старателях, що прибували на Клондайк.

Трупа2 — творчий колектив акторів одного театру або цирку музикантів, співаків. Існують драматичні, оперні, балетні, опереточні трупи залежно від виду вистав.

Pauvre chose3 (з франц.) — бідолашна.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.